Дипломная работа: Облік аналіз і аудит валових доходів і валових витрат

При цьому використовується ставка податку в розмірі 6 %. Доходи від страхування фізичних осіб на інших умовах, окрім щойно перелічених, оподатковуються за ставкою в розмірі 3 % [77].

Крім доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: прибуток від продажу цінних паперів; доходи від здійснення операцій з оперативного лізингу, оренди землі та приміщень; доходи від торгівлі борговими зобов’язаннями і вимогами у вигляді суми нарахованих відсотків за кредитно-депозитними операціями, доходи у вигляді додатної різниці від перерахунку у гривні іноземної валюти і дебіторської заборгованості в іноземній валюті; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно отриманих товарів; доходи від операцій з основними фондами і нематеріальними активами [57]. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об’єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань при їх здійсненні [64].

Всі доходи та витрати по наданим страховим послугам обліковують в компанії в межах затверджених страхових тарифів (за обов'язковими видами страхування) та встановлених максимальних розмірів агентських винагород. Принципи нарахування та відповідності застосовуються в межах принципу обережності. При визначені у звітному періоді доходів компанія повинна бути впевнена в отриманні цих доходів та визначити їх точну суму [22].

При цьому до складу валових витрат, пов’язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування). Тобто потрібно вести окремий від основної діяльності облік доходів, що надходять з інших джерел .

У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір амортизаційних відрахувань за основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході [31].

При оподаткуванні прибутку страхових компаній від іншої діяльності застосовується ставка 25 %. Податкове зобов’язання страховика – платника податку від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, зменшується на суму сплаченого до бюджету податку на дивіденди. Схему оподаткування валового доходу і прибутку страховиків наведено у додатку Б [71].

Завдяки змінам в оподаткуванні результатів основної діяльності страховиків, тобто переходу до оподаткування валового доходу від страхової діяльності (крім доходу від страхування і перестрахування життя), розширюється самостійність страхових компаній у здійсненні фінансово-господарської діяльності, у формуванні поточних витрат, а отже, і прибутку. Одночасно перехід до оподаткування валового доходу замість прибутку підвищує відповідальність страховиків за поточні і кінцеві результати їхньої діяльності [33].

До складу валового доходу не включаються суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів; суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платником податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат [31].

Згідно з пп. 7.2.3 Закону про податок на прибуток до категорії валових витрат страховика, пов’язаних з одержанням доходів, які не пов’язані зі здійсненням операцій зі страхування або перестрахування обкладаються податком на прибуток в загальному порядку, не включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій зі страхування (перестрахування). Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до складу витрат страховика, пов’язаних зі страховою діяльністю, належать:

виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

відрахування до технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;

витрати на проведення страхування;

інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Якщо на практиці достатньо просто відстежити витрати, перелічені в перших трьох пунктах цього переліку, то з витратами, зазначеними в четвертому і п’ятому пунктах, можуть виникнути деякі проблеми. Відповідно до п. 5.1

Порядку про складання про доходи страховика платник податку веде окремий облік витрат, пов’язаних з одержанням доходів, інших, ніж суми валових внесків. Згідно ж з п. 5.2 цього порядку, у разі неможливості шляхом прямого підрахунку визначити розмір витрат, пов’язаних з одержанням доходів від страхової діяльності і доходів з інших джерел, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних зі страховою діяльністю [3].

1.2 Нормативно-правове регулюваня обліку валових доходів і валових витрат страхової компанії

Для здійснення фінансово-господарської діяльності страховою компанією необхідно дотримуватися певних законодавчих та нормативних актів.

Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:

Цивільним кодексом України;

Законами та постановами Верховної Ради України;

Указами та розпорядженнями Президента України;

декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України

нормативними актами (інструкції, методики, положення накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України;

нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України;

окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не було відмінено законодавством незалежної України.

Улітку 1992 року Укрдержстрах за участю провідних страхових компаній, утворених у період 1990—1992 років, подав до Кабінету Міністрів України перший проект Закону «Про страхування» [7], спрямований на узгодження позицій кількох причетних до страхової справи міністерств і відомств. У грудні 1992 року цей проект після узгодження повторно було внесено на розгляд Кабінету Міністрів України. Оскільки згідно з рішенням Верховної Ради України в цей період Уряд дістав право видавати декрети, які мали статус законів, зазначений проект було прийнято як декрет у травні 1993 року.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування» став фактично першим базовим законодавчим актом, який забезпечив системне правове регулювання страхової діяльності. Цей Декрет визначив базові терміни й поняття, пов'язані зі страховою діяльністю (ринком страхових послуг).