Дипломная работа: Облік аналіз і аудит валових доходів і валових витрат
Наприклад, Декрет передбачав здійснення страхових виплат за рахунок страхових резервів, що відповідало ринковим принципам, не визначаючи фінансового механізму формування цих резервів, і суто адміністративно обмежував перераховування до резервів 50 % страхових платежів. Окрім того, Декрет над ліберально забороняв державі втручатися в діяльність страхових організацій, а водночас визначав державний орган, відповідальний за стан розвитку страхового ринку. I таких суперечностей було немало.
Отже, з розвитком ринкової економіки в Україні постала потреба ухвалити новий законодавчий акт, який повністю врегульовував би як понятійний апарат, так і порядок здійснення страхової діяльності (давно застосовуваний у розвинених країнах).
6 березня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про страхування», до якого 4.10.2001 р. Верховною Радою внесено зміни та доповнення. Він є головним законодавчим актом у цій галузі в нашій державі. Коли Закон було прийнято, Уряд упровадив низку підзаконних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.
Так, окремою постановою Уряду визначено порядок регулювання системи перестрахування в Україні. Зокрема, передбачається, що страховик, перестраховуючи в нерезидента свої зобов'язання, має зважати на певні обмеження, а саме: він може здійснювати таке перестрахування лише за наявності в нерезидента ліцензії від свого вітчизняного органу страхового нагляду, за відсутності порушень протягом певного часу та в разі виконання низки інших вимог. Прийнято також постанову Уряду стосовно правового регулювання діяльності посередників — брокерів та агентів на страховому ринку. Насамперед передбачаються певні вимоги щодо реєстрації брокерів, обмеження діяльності посередників, зокрема щодо можливості прийому коштів страхувальника на власний рахунок, термінів укладання договору страхування з боку посередників, деяких інших моментів.
Окремою постановою Уряду визначено особливості функціонування товариств взаємного страхування.
Постановами Уряду регулюється порядок здійснення кожного виду обов'язкового страхування. Окремою постановою визначаються граничні розміри витрат на ведення справи у разі здійснення обов'язкового страхування, а також регулюються питання щодо створення державних і національних страхових компаній та обов'язкових об'єднань страховиків.
Розпорядженнями Уряду подаються окремі доручення щодо проведення експериментів у галузі страхування. 3 допомогою розпоряджень можуть вирішуватися й окремі питання регулювання тарифів, умов договорів тощо, коли це не суперечить законам України.
Нормативними актами міністерств і відомств — інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Міністерстві юстиції, деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери регулювання кількох відомств. Наприклад, такими актами регулюється порядок ведення бухгалтерської та статистичної звітності страховиків, здійснення з боку митних або правоохоронних органів спільного фінансового та страхового нагляду. Іноді такими актами затверджуються методики розрахунку страхових тарифів.
Облік валових доходів і валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку» [6], визначає платників податку на прибуток, об’єкт оподаткування, ставки податку, оподаткування операцій особливого виду, правила ведення податкового обліку, особливості оподаткування нерезидентів, порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток.
Далі застосовується Порядок складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика Цей Порядок розроблено на підставі норм Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) з урахуванням Перехідних положень Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (та Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами і доповненнями).Порядок застосовується страховиками (резидентами)-юридичними особами, діяльність яких регулюється Законом України «Про страхування» 85/96-ВР та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а також їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, розташованими на території іншої територіальної громади (платники податку) [3].
На основі вище перелічених законодавчих і нормативних актів здійснюється облік валових доходів і валових витрат. З їх допомогою ведеться контроль за валовими доходами і валовими витратами страхової компанії.
1.3 Аудит операцій з обліку валових доходів і валових витрат
Метою аудиту є висловлення думки аудитора щодо достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству показників звітності по нарахуванню валових доходів і валових витрат.
Функціональними задачами є: коригування (рекомендації щодо виправлення помилок) та розроблення пропозицій на підставі проведеного аудиторського дослідження щодо альтернативних методів оподаткування, які для клієнта є більш оптимальними [17].
В Кодексі професійної етики аудиторів України, затвердженому рішенням Аудиторської палати України від 18.12.1998р. № 73, окремий розділ 5 «Податкова практика» присвячено діяльності аудиторів, які надають професійні послуги в сфері оподаткування. В даному розділі наголошується на тому, що завданням аудитора є створення атмосфери найбільшого сприяння клієнтові за умови дотримання принципів об’єктивності та конфіденційності. При цьому у разі підготовки податкової звітності для клієнтів аудитор не має права гарантувати абсолютну правильність, а також те, що запропоновані рекомендації щодо оподаткування не підлягають ніякому сумніву. Навпаки, аудитор повинен переконатися в тому, що клієнту відомо про існуючі обмеження, властиві консультаціям з питань оподаткування, щоб у разі неправильного або неоднозначного тлумачення окремих питань третіми особами його думка не сприймалася б користувачами послуг за остаточну істину [12].
При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу встановити метод організації аудиторської перевірки: суцільний чи вибірковий. У зв'язку з тим, що дана сфера аудиту є надзвичайно актуальною, а також зважаючи на часті зміни в нормативних документах аудит податкової звітності доцільно проводити суцільним шляхом [21].
Аудит правильності нарахування податку на прибуток здійснюється до вимог закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 7.06.2004 року, а також численних підзаконних нормативних документів, затверджених у межах своєї компетенції органами виконавчої влади України.
При цьому треба враховувати численні зміни, які були внесені до згаданого Закону, серед яких особливої уваги заслуговують зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 7 липня 2005 року № 2771-ІV. Саме через цей Закон порядок оподаткування податком на прибуток підприємств із 1 січня 2005 року зазнав змін.
На початку аудиторської перевірки необхідно врахувати особливості галузі компанії, адже порядок формування валових доходів і валових витрат, а також форма складання декларації мають свої особливості у страхових організаціях [49].
Страхова діяльність регулюється Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2745-ІІІ (із змінами і доповненнями) та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності замість Декларації про прибуток підприємства (з 1 січня 2003 року – Декларації з податку на прибуток підприємства) складають та подають Декларацію про доходи (прибуток) страховика, форма і порядок складання якої затверджені наказом Державної податкової адміністрації(ДПА) України «Про затвердження Порядку складання Декларації про доходи страховика» від 29 липня 1997 року №265 (із змінами і доповненнями), а з 1 січня 2003 року – Декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика, форма і порядок складання якої затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форми Декларації з податку на доходи(прибуток) страховика та Порядку її складання» від 21.06.2005 року №224 [Додаток В].
Аналізуючи податкові декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, аудитор повинен виконати такі дії: визначити необхідний перелік податкових декларацій, виходячи з періоду діяльності компанії та періоду перевірки. При цьому необхідно зважати на те, що необхідні податкові декларації незалежно від того, виникло у звітному періоді у компанії податкове зобов’язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків; перевірити правильність заповнення усіх передбачених у податкових деклараціях рядків. При цьому необхідно використовувати нормативні документи, які визначають форму, зміст та порядок заповнення кожного окремого податкового звіту; звернути увагу на правильність заповнення податкових декларацій та розрахунків із податку на доход компанії [42].
У податковій звітності з податку на доход компанії повинні бути заповнені усі передбачені в ній показники. Незаповнені через відсутність операцій рядки прокреслюються. Податкова звітність з податку на доход компанії заповнюється чорнильною, кульковою ручками, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну. У згаданих податкових деклараціях та розрахунках не повинно бути жодних підчищань, виправлень.
Виправлення помилок проводиться з дотриманням норм Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2001 року №88. Податкові декларації та розрахунки з податку на доход компанії заповнюється у тисячах гривень з одним десятковим знаком; перевірити наявність усієї визначеної у податковій звітності з податку на доход компанії інформації:
у заголовній частині зазначають повну назву компанії відповідно до установчих документів, зареєстрованих у встановленому порядку; форму власності, за якою зареєстрована компанія, згідно з Господарським кодексом України від 15.03.2006 №3541-IV; ідентифікаційний код; місце розташування та номер телефону платника;
в основній частині подають звітну інформацію, згідно з вимогами, встановленими нормативними документами;
податкова звітність з податку на доход компанії в обов’язковому порядку повинна бути підписана керівником і головним бухгалтером, а за відсутності в компанії бухгалтерської служби – фахівцем, що веде облік. Підписи необхідно засвідчити відбитком печатки, яка має дані про назву компанії й ідентифікаційний код;
кожна форма податкової декларації з податку на д?