Дипломная работа: Організація професійного виховання

Аналіз вітчизняної педагогічної літератури показує, що поняття "виховання" може бути витлумачене в чотирьох значеннях.

- виховання як процес соціалізації (соціальний зміст), що включає в себе вплив на людину суспільства в цілому;

- виховання в широкому педагогічному змісті, що розуміє як цілеспрямоване виховання, здійснюване системою освітніх установ;

- виховання у вузькому педагогічному змісті, а саме - виховна робота, метою якої є формування у вихованця системи певних якостей, поглядів, переконань;

- виховання в самому вузькому значенні як процес рішення конкретних виховних завдань (наприклад, формування певних якостей особистості - дисципліни, відповідальності, працьовитості й ін.).

У радянській педагогіці виховання традиційно визначалося як спеціально організований педагогічний вплив на особистість, що розвивається, з метою формування в неї обумовлених суспільством соціальних властивостей і якостей або як процес передачі соціального й культурного досвіду від старших поколінь і засвоєння його молодшим. Такий підхід апріорі відводить вихованцю роль підлеглого, беззаперечного виконавця, наділяючи вихователя одноособовою владою. Ступінь ефективності результатів такого виховання сьогодні легко визначається неозброєним оком. Цілі покоління колишніх радянських школярів, а нині українських громадян, що виросли в атмосфері авторитарного постійного впливу з боку виховної системи, виявляються сьогодні бездумними виконавцями чужої волі, оскільки звикли до беззаперечної слухняності, побоюючись покарання за прояв у якій-небудь формі ініціативи й творчості. Тому-то й процес адаптації до твердих вимог ринку виявляється для них настільки хворобливим і болісним. Може бути, таке положення речей і викликає в багатьох представників соціальних наук "алергію" на термін "виховання"?

Говорячи про виховання як педагогічну категорію, необхідно відзначити наступне:

- виховання є категорією педагогіки як науки, разом з категорією навчання складовою категорії "освіта";

- виховання не може розглядатися тільки як процес соціалізації (оскільки це процес керований, а соціальне середовище впливає на людину стихійно, і виключити її вплив неможливо), так само як і неправомірно його вживання у вузькому змісті - як процес формування яких-небудь якостей особистості. Якості формуються тільки в процесі діяльності, виховувати можна відносини (або систему відносин, що становлять характер);

- виховання - це не стільки процес трансляції соціокультурного досвіду від старших поколінь молодшим, скільки активне творче засвоєння його (завдяки операціям аналізу, оцінки, переосмислення й т.д.) індивідом з метою самореалізації, саморозвитку й адаптації до умов соціального середовища.

Відомо, що процес виховання - це організований вплив на підростаюче покоління, результатом якого є формування особистості радянської людини. Найважливішими складовими частинами виховання є трудове, моральне, фізичне й естетичне виховання. Професійне виховання - також невід'ємна й найважливіша частина виховання. Воно здійснюється в процесі навчальної й поза навчальної діяльності, що забезпечується педагогічною спрямованістю навчально-виховного процесу, роботою учнів на вибір і освоєння обраної професії.

Професійне виховання здійснюється педагогами-фахівцями в області професійної педагогічної діяльності.

Специфіка діяльності професійно-педагогічного працівника полягає в тому, що йому як педагогічному працівникові треба організовувати й здійснювати виховний процес, сполучати його з виробничим навчанням і продуктивною працею без шкоди для освітнього процесу.

Така робота націлена на формування особистості, здатної до ефективної реалізації себе у виробничій сфері, здатної до виконання всіх професійних функцій.

На основі вивчення педагогічної діяльності педагогів професійно – технічної освіти можна виділити дві групи функцій: цільові й операційні. До цільових відносяться функції, що спрямовані на досягнення головної професійної мети - навчання професії й становлення особистості фахівця. Традиційно до них відносять навчальну, виховну й розвиваючу, функція мотивуюча ставиться також до цільових функцій.

До системи операційних функцій відносять конструкторську, організаторську, комунікативну, діагностичну й виробничо-технологічну. Перші чотири характерні для педагога будь-якого навчального закладу, остання - лише для педагога професійного навчання.

Навчальна функція є однієї з ведучих у діяльності педагога. Її зміст складається у формуванні в учнів системи професійних знань, умінь і навичок. Причому спостерігається розходження в навчальній функції в майстра й викладача: діяльність викладача загально професійного циклу спрямована в основному на формування професійно-технологічних знань і вмінь; навчальна функція майстра виробничого навчання полягає у формуванні в учнів професійних умінь і навичок.

Виховна функція педагогічних працівників полягає в соціально-професійному вихованні учнів (соціально-політичне, моральне, трудове, естетичне й фізичне вдосконалювання). Але головне у виховній роботі майстра й викладача - це формування професійної спрямованості особистості учнів: потреби в професійній праці, стійкості позитивних мотивів праці, схильності й інтересу до професійної діяльності.

Метою виховання в ПТНЗ є формування особистості учня, якому властиві працьовитість, любов до обраної професії, гуманістична орієнтованість і висока громадянськість, спрямованість на професійний успіх і творчу спрямованість, інтелігентність, соціальна активність і комунікабельність, почуття гордості за рідний університет, прихильність університетському духу, традиціям і солідарності [57, с. 77].

Головним завданням виховної роботи в ПТНЗ можна вважати створення умов для активної життєдіяльності учнів, для їх трудового й цивільного самовизначення й самореалізації, для максимального задоволення потреб учнів в інтелектуальному, духовному, культурному й моральному розвитку.

Загальна мета виховання досягається за допомогою її реалізації в системі виховних структур і рішенням більш конкретних завдань, серед яких найбільш актуальними є наступні:

- Формування в учнів високої мотивації до професії;

- Створення умов для творчої самореалізації особистості, забезпечення дозвілля студентів у позаучбовий час;

- Виховання потреби в здоровому способі життя;

- Формування в учнів цивільної позиції й патріотичної свідомості, правової й політичної культури.

- Формування особистісних якостей, необхідних для ефективної професійної діяльності, конкурентоздатності майбутніх фахівців в умовах, що змінюються.

Таким чином, під професійним вихованням розуміють процес формування в учнів потреби в праці й професійній діяльності. [55, с. 132].

У процесі професійного становлення майбутнього кваліфікованого робітника можна виділити три чітко виражених періоди:

1. Період навчання в професійному навчальному закладі (оволодіння відповідними теоретичними знаннями, практичними вміннями й навичками, попередня апробація правильності вибору, розвиток професійних здібностей):