Дипломная работа: Організаційно-економічні аспекти підвищення конкурентоспроможності українських банків
визначено сутність банківської конкуренції та конкурентоспроможності як економічних явищ та надано характеристику основних її елементів;
проведена видова класифікація банківської конкуренції;
досліджено сучасні проблеми конкурентоспроможності вітчизняних банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу;
запропоновано практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності українських банків.
Конкуренція прямо впливає на рівновагу на банківському ринку і тим самим на стабільність банківської системи та всієї грошово-кредитної сфери, досягнення яких є одним із найпріоритетніших напрямів сучасного етапу розвитку ринкової економіки України. Про це свідчить той факт, що в новій редакції Закону України «Про банки та банківську діяльність» є окрема стаття 53 «Забезпечення конкуренції у банківській системі», яка регламентує умови конкуренції в цій сфері. Вказаному питанню приділяється значна увага в інших нормативно-правових актах: Законі України «Про захист економічної конкуренції», Указі Президента України «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень».
На вирішення загальних питань банківської конкурентоспроможності спрямовані дослідження таких вчених, як Волощука І., Дубовик О.В, Заруби Ю.О., Козьменко С.М., Тавасиева А.М., Тігіпка С.Л., Федулової Л.І.
Разом з тим, багато висновків вказаних авторів, мають важливе наукове і практичне значення і можуть бути поглиблені в контексті розробки практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків.
Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить підвищити ефективність діяльності банків щодо зміцнення своїх конкурентних позицій як необхідної умови подальшого зміцнення національної економіки.
Розділ 1. Теоретичні засади формування конкурентоспроможності українських банків
1.1 Сутність і сучасна теорія банківської конкуренції та конкурентоспроможності
Аналіз праць зарубіжних і вітчизняних науковців та практиків показав, що коли проблеми ринкової конкуренції висвітлено в економічній літературі широко, то проблеми банківської конкуренції в Україні майже не досліджено.
Саме банківській конкуренції притаманні об’єктивні особливості, які відрізняють її від конкуренції в інших сферах економіки та потребують детального вивчення і конкретизації. Серед них такі: ресурси банків є об’єктом конкурентної боротьби; банки на ринку можуть виступати і як продавці, і як покупці; наявність великої кількості доступних каналів збуту банківських послуг, активна участь у конкурентній боротьбі небанківських фінансових установ тощо.
Наявність таких особливостей ніяк не суперечить визнанню загальних рис усіх видів конкуренції та існування загального, універсального феномену конкуренції взагалі. Окрім того, таке твердження необхідно розглядати не як поділ економічної теорії, а як розвиток і реалізацію її пізнавальної функції. Характерні риси банківської конкуренції, на нашу думку, визначаються особливостями українського середовища (умовами конкретної країни), суб’єктів та сфери конкуренції тощо.
Зміст та сутність поняття «конкуренція» багатозначне, тому складно дати його універсальне значення. Тому доцільно, на думку авторів, розглянути еволюцію його розвитку: від конкуренції класичної до визначення банківської конкуренції та конкурентоспроможності окремого банку.
Слово «конкуренція» походить від латинського «concurrentia», що в дослівному перекладі означає «зіткнення», «змагання».
Саме таке поведінкове трактування спочатку установилось в економічній літературі. Тому перше трактування (визначення) конкуренції звучало так: суперництво між продавцями (чи покупцями) за найвигідніші умови продажу (купівлі) товару. Таке визначення базувалось на розумінні конкуренції як дійсного змагання та суперництва між суб’єктами, стосунки між якими не передбачали будь-яких домовленостей [23].
Таким чином, згідно поведінкової особливості термінології, конкуренція являє собою економічний процес взаємодії, взаємозв’язку та боротьби між працюючими на ринку організаціями з метою забезпечення кращих можливостей для збуту продукції, реалізації послуг, задоволення потреб покупців і одержання максимального прибутку [32].
Із розвитком ринку, удосконаленням технології ведення бізнесу змінювалось трактування конкуренції. Із поведінкової інтерпретації поступово сформувалося структурне визначення конкуренції, а саме: наявність на ринку великої кількості незалежних покупців та продавців, які мають можливість вільно виходити на цей ринок та йти з нього. Акцент з такого визначення зміщується зі самої конкурентної боротьби на аналіз структури ринку, умов, що переважають на ньому.
Крім структурного визначення конкуренції, в останні роки набуває широкого визначення функціональне визначення цієї категорії. Згідно з функціональним трактуванням конкуренція має виняткове значення для розвитку економіки, оскільки виступає стимулюючим фактором для різних суб’єктів, що конкурують між собою.
Термінологія, що прийнята у вітчизняній літературі, досить неоднозначна. Вона містить елементи поведінкової, структурної та функціональної інтерпретації та визначається як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання, мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку [23].
| |||||||||||||
 |  | | |||||||||||
|
|
| |||||||||||
 | |||||||||||||
| |||||||||||||
Рис.1.1. Елементи інтерпретації поняття «конкуренція»
Отже, поняття «конкуренція», протягом еволюційної трансформації, від змісту просто суперництва між покупцями або продавцями, почало визначатися як цивілізована, легалізована форма боротьби за існування, є одним з дійових механізмів відбору та регулювання в ринковій економіці, тобто набуває вже більш економічного змісту (рис. 1.1).
Тому зараз, на наш погляд, доцільно розглянути сутність поняття «конкуренція в підприємницькій діяльності».
У науковій літературі існують різні точки зору щодо його трактування.
Зокрема, Козьменко С.М. [32] визначає його як економічний процес взаємодії, взаємозв’язку та боротьби між працюючими на ринку підприємствами і організаціями з метою забезпечення кращих можливостей для збуту продукції, реалізації послуг, задоволення потреб покупців і одержання максимального прибутку.