Дипломная работа: Особливості методики корекції порушення постави молодших школярів засобами фізичних вправ
З.М. Шубіна вважає, що фізіологічна основа постави - своєрідний навик, формування якого підпорядковане тим же закономірностям, що і формування будь-якого рухового навику і невіддільно від нього. На погляд автора, формування навику правильної постави відноситься більшою мірою до навчання, головним чином, на уроках фізичної культури, а переклад навику в звичку - це, в основному, область виховання, в якій вирішальне слово повинне належати вчителям і батькам. В процесі виховання правильної постави початкових класів, що вчаться, дослідник робить акцент на зближення правим і лівим верхніх кінцівок. З цією метою використовувалися спеціальні динамічні вправи з початкового положення лежачи [43,3].
Для дітей з кіфотичною деформацією хребта деякі учені пропонують систему комплексного відновного лікування. Ця система включає такі форми лікувальної фізичної культури: урок коригуючої гімнастики, лікувальне плавання і фізичні вправи у воді, дозовані рухливі ігри з елементами корекції, лікувальний масаж [1].
Новий підхід до рішення цього питання викладений в дослідженні Л.Г. Мірхайдарової. Традиційні засоби, використовувані на уроках фізичної культури в школі, доповнюються новими: загально-розвиваючими вправами з типової програми у поєднанні з вправами йоги; комплексами по художній гімнастиці; загально-розвиваючими вправами з типової програми у поєднанні з вправами коригуючої гімнастики; комбінованими комплексами вправ, що проводяться у формі музично-ритмічного уроку з елементами сюжетно-ролевої гри [29].
Правильно організований загальний руховий режим має важливе значення в оздоровчій роботі з дітьми і створює здорову основу для зростання і розвитку організму і запобігає багатьом захворюванням [21].
Ефективність процесу формування правильної постави В.А. Арсланов пропонує підвищити комплексним підходом за рахунок використання цілеспрямованих педагогічних дій на школярів у всій навчально-виховній діяльності колективу школи [2].
Діти з порушенням постави повинні займатися лікувальною гімнастикою вдома, отримавши детальні вказівки лікаря. При різкій формі порушення постави заняття краще проводити в кабінетах лікувальної фізкультури групами по 10-12 чоловік. Вважається показаним створення в школах спеціальних груп з порушенням постави. У подібних групах заняття проводяться спеціальною лікувальною фізкультурою, що поєднується з такими видами спорту, як плавання, гімнастика, лижі [30, 190].
Слід зазначити, що для виправлення дефектів постави цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання виявляється недостатнім. Необхідною умовою є також вживання заходів, які сприяють покращенню фізичного розвитку дитини. До таких заходів перш за все належить організація сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища - умов статичного навантаження, харчування, режиму дня, гігієнічних умов [27, 128].
Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, можна стверджувати, що процес корекції постави ґрунтується на використанні різних видів фізичних вправ і дотриманні прийомів для покращення фізичного розвитку дитини.
1.3 Масаж при порушенні постави
Як було сказано вище, масаж є засобом лікувальної фізичної культури і невід'ємним методом лікування захворювань опорно-рухового апарату, зокрема викривлень хребта [22, 31; 1, 89;].
Масаж, так само як і фізичні вправи, через рефлекторні зв'язки надає дію на весь організм людини [12; 84;]. Особливо вираженим є вплив масажу на систему кровообігу, зв'язково-м'язовий і суглобовий апарати. Під впливом масажу поліпшується кровопостачання і трофіка тканин. Це терапевтичною дією є хороший засіб, застережливий розвиток м'язової атрофії. Відомо, що масаж сприяє покращенню скоротливої здатності м'язів і підвищує їх еластичність, робить вплив на тонус м'язів (підвищуючи або знижуючи його залежно від характеру і інтенсивності прийомів).
Завдяки покращенню загального і місцевого кровообігу, масаж підсилює притоку кисню у м'язи і підвищує їх енергетичні ресурси (у зв'язку з накопиченням цукру). Працездатність м'язу після втоми, яка наступила, швидше відновлюється під впливом масажу [22,31]. Ця думка підтверджується результатами робіт багатьох відомих учених, таких як А.Ф. Вербов, Н.М. Саркизов-Серазіні, Н.А. Белая, (1966-1983), що створили в наший країні нову методику масажу на основі класичного масажу.
Так, Н.Г. Аксенова використовувала ручний масаж, що проводився масажистом і батьками дітей після відповідного навчання. Прийоми масажу при деформаціях хребта в сагиттальній площині підбиралися з врахуванням характеру їх анатомо-фізіологічної дії. Автор виходила з необхідності укріпити ослаблені, розтягнуті м'язи (задній поверхні тулуба). З цією метою застосовувався масаж довгих м'язів міжлопаткової області. Використовувалися переважно такі прийоми як "погладжування", "розминка", "глибоке розтирання", "биття" однією та двома руками. Для розслаблення передньої поверхні тулуба проводилися погладжування і вібрація. За наявності вираженого поперекового лордозу, що поєднувався з посиленням грудного кіфозу, прагнули укріпити м'язи черевного пресу. Проводили поглажування, розтирання і розминку по ходу косих і прямих м'язів живота і масаж сідничних м'язів. Н.Г. Аксенова вважає, що без зміцнення м'язів черевного пресу, сідничних і спини неможливо виробити у дитини стійкий навик правильної постави. При призначенні прийомів масажу автор враховувала індивідуальні особливості клінічного перебігу захворювання. Масаж частіше застосовувався дітям молодшого віку і фізично ослабленим [1].
Проте, в роботі Н.Г. Аксенової не чіткий характер виконання прийомів масажу при деформаціях хребта в сагиттальній площині.
При сколіозах призначають масаж спини і живота. При сколіозі першого ступеня застосовують всі прийоми масажу для зміцнення м'язів. Масаж поєднується з коригуючою гімнастикою [7, 264].
Аналізуючи наукову і науково-методичну літературу, ми прийшли до наступного висновку: пропонується методика масажу тільки при сколіозі і при порушенні постави у фронтальній площині. немає диференційованої методики масажу залежно від виду порушень постави в сагиттальній площині.
1.4 Комплексне застосування засобів корекції постави у системі фізичного виховання школярів молодших класів
Виправленням різних видів порушень постави є складний і тривалий процес. Він може бути успішним, якщо проводиться комплексно, з використанням ЛФК, масажу, ортопедичних заходів, що включають застосування приладів, пристосувань, предметів (гімнастичні стінки, лавки, медицинболи, палиці і ін..).
Комплексному підходу до виправлення порушень постави відводиться значне місце в багатьох роботах сучасних дослідників.
На думку В.А. Епіфанова при викривленні хребта в сагиттальній площині (кіфозі і лордозі) слід застосовувати комплекс заходів, які сприяють досягненню позитивного результату. Подібний комплекс включає дотримання раціонального режиму статичного навантаження на хребет, лікування положенням, масаж і інші ортопедичні засоби консервативного лікування, а також фізичні вправи, що вигинають корпус, зміцнюючи м'язи спини, що збільшують рухливість хребта в грудному відділі і "витягують" його, формують правильну поставу. Сюди відносяться різні варіанти вправ лежачи на животі, лікування положенням на клиновидній підставці і ін. [27, 416].
Деякі учені, вказуючи на доцільність комплексної дії при порушеннях постави, виділяють один із засобів як провідний. Згідно А.Ф. Каптеліну у комплексі лікувальних вправ особливе місце відводиться масажу, який допомагає усунути деформації і підсилює вплив інших засобів [22, 43].
Виняткову важливість масажу при виконанні вправ підкреслює С.М. Іванов. Масаж створює передумови для повнішого використання направлених рухів зменшенням хворобливості і поліпшенням кровообігу [43, 188].
Посилення лікувального ефекту фізичних вправ за допомогою масажу наголошується М.І. Фонаревим і Т.А. Фонаревою [38, 253]. При викривленні хребта масаж використовується у методиці ЛФК разом з фізичними вправами і рухливими іграми [38].
Перелічене вище дає змогу зробити висновки про те, що всі дослідники підкреслюють необхідність комплексної дії при виправленні порушень постави; масаж включається у комплекс лікувальних заходів як обов'язковий складний засіб, який доповнює фізичні вправи; запропоновані комплекси корекції порушень постави, що містять масаж і фізичні вправи, в загальноосвітній школі до сьогодні не знайшли застосування. Фахівці говорять про можливість застосування комплексної дії при викривленні хребта в умовах дошкільних установ, поліклініки, фізкультурного диспансеру і спеціальних шкіл-інтернатів.
У загальноосвітніх школах профілюючим засобом є тільки спеціальні фізичні вправи, що поєднуються, в кращому випадку, з плаванням на фоні організації сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища (умов статичного навантаження).
Враховуючи ефективність масажу як складного засобу комплексної дії при виправленні порушенні постави, ми схильні вважати його застосування у поєднанні з фізичними вправами в загальноосвітній школі необхідним.
Висновок до розділу
Аналіз наукової і науково-методичної літератури показав, що думки всіх фахівців у визначенні нормальної постави сходяться. При визначенні дефектної постави у дослідників також не спостерігається істотних розбіжностей. Відмінності спостерігаються у використанні різних термінів при класифікації видів порушень постави.
Порушення постави в сагиттальній площині залежить від зміни фізіологічних вигинів хребта. Останні виникають у результаті неправильної організації умов статичного навантаження і слабкого фізичного розвитку дитини.
Для виправлення дефектів постави цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання виявляється недостатнім. Необхідною умовою є також вживання заходів, які сприяють покращенню фізичного розвитку дитини. До таких заходів перш за все належить організація сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища - умов статичного навантаження, харчування, режиму дня, гігієнічних умов.
Правильна постава школяра молодших класів має свою характеристику, відмінну від характеристик постави інших вікових груп.
У запропонованих методиках корекції порушень постави провідна роль відводиться застосуванню різних видів фізичних вправ. У загальноосвітніх школах профілюючим засобом є тільки спеціальні фізичні вправи, що поєднуються в кращому випадку з плаванням на фоні організації сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища (умов статичного навантаження).