Дипломная работа: Особливості перекладу ділових листів

в) військовий переклад – переклад текстів військової тематики;

г) юридичний переклад – переклад текстів юридичного характеру;

д) побутовий переклад – переклад текстів розмовно-побутового характеру.

Належність оригіналу до особливого функціонального стилю може впливати на характер перекладацького процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів і прийомів.

1.3 Важливість перекладу науково-технічної літератури

З розвитком інформаційних технологій, почалося стрімке поширення перекладацької діяльності, а саме її лінгвістичного напрямку. Завдяки якісним і кількісним змінам перекладацької діяльності, а також науковим розробкам, на перший план вийшов інформативний переклад,у якому особливості індивідуально-авторського стилю не такі суттєві.

При перекладі наукових текстів треба пам’ятати, що вони відрізняються від розмовної мови та мови художньої літератури – лексично, граматично та стилистично.

Переклад наукового тексту дещо відрізняється за формою, мовними засобами, а також яскраво вираженою комунікативною направленістю. У процесі перекладу таких текстів, перекладачеві доводиться вирішувати як суто мовні, лінгвістичні проблеми, зумовлені розбіжностями у семантичній структурі і особливостями використання двох мов в процесі комунікації, так і проблеми соціолінгвістичній адаптації тексту.

Сьогодні переклад науково-технічних текстів став не тільки необхідним, а й повсякденним явищем життя світового співтовариства. При цьому знання теоретичних основ процесу є не тільки обов'язковою умовою, а й гарантією якості перекладу.

При перекладі наукових текстів перекладачеві необхідно бути обізнаним з тією термінологією, яка може зустрітися у тексті перекладу та мати уявлення про загальні положення теорії перекладу.

Для того, щоб переклад науково-технічного тексту був правильним, перекладачеві слід мати хоча б поверхові знання про ті терміни, які зустрічаються під час перекладу, тому що загальна характеристика текстів науково-технічного характеру полягає в тому, що вони насичені спеціальними термінами та фразеологією.

Як зазначав Я.І. Рецкер під час роботи з науковим текстом перекладач повинен враховувати мовленеві звичкі носіїв мови перекладу, не порушуючи звичайного сприйняття документу чи тексту. Розбіжності лінгво-етничного характеру між носіями іноземної мови та мови перекладу можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер [27:110].

Крім того перекладач повинен пам’ятати, що граматична структура англійського тексту науково-технічної тематики відрізняється своєю конструктивною складністю. Такі тексти насичені неособовими формами дієслова, прикметниками, формами пасивного стану, дієприкметниковими і герундіальними зворотами, особовими займенниками першої особи однини, а також іншими граматичними конструкціями, які можуть обтяжувати розуміння тексту і ставлять перед перекладачем додаткові завдання.

Переклад наукової літератури – це та сфера перекладацької діяльності, у якій професійне виконання роботи можливе тільки висококваліфікованими спеціалістами, які досконало обізнані у сфері і специфічній термінології перекладу та які на достатньому рівні володіють іноземною мовою, і, що найголовніше, які вміють грамотно висловлювати свою думку, не відходячи від суті та стилю оригінала, на мові перекладу.

1.4 Основні види і форми науково-технічного перекладу

Психолингвістична класифікація перекладів, що враховує спосіб сприйняття оригінала і створення тексту перекладу, поділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Письмовим називається такий вид перекладу, коли оригінал і текст перекладу виступають у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися. Це надає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки перекладеного тексту, порівнювати їх з відповідними частинами перекладу, вносити до тексту будь-які необхідні зміни до завершення процесу перекладу.

Усний переклад - це вид перекладу, коли оригінал і його переклад виступають у нефіксованій формі, що визначає однократність сприйняття перекладачем частин оригіналу і неможливість наступного порівняння чи виправлення перекладу після його виконання. Перекладач спілкується з рецептором або безпосередньо, або за допомогою доступних йому технічних засобів.

Відповідно різняться два підвиди усного перекладу:

а) Синхронний переклад - це спосіб усного перекладу, коли перекладач, слухаючи оратора, практично одночасно (із малим відставанням у 2-3 сек.) проговорює переклад. Цей вид перекладу здійснюється за допомогою техничних засобів, при цьому перекладач має змогу, не перериваючи оратора, донести переклад до аудиторії.

б) Послідовний переклад, який можливий лише тоді, коли те або інше висловлювання іноземною мовою переривається паузою для перекладу

Крім того, серед перекладів, що розрізняються за загальною характеристикою суб¢єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладацького тексту розрізняють традіційний переклад, тобто переклад, виконаний людиною, машинний (автоматичний) переклад – переклад, виконаний комп¢ютером, а також змішаний переклад – це переклад з використанням значної частки традиційної (машинної) переробки тексту.

Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу поділяються на:

1) вільний переклад – це такий переклад, що відтворює основну інформацію оригіналу з можливими відхиленнями, серед яких можна виділити додавання, пропуски і т. п. Такий вид наукового перекладу здійснюється на рівні тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних одиниць виявляються не релевантними;

2) інтерпретація – це вид перекладу, що базується на звертанні до немовних видів діяльності, на відміну від власне перекладу, здійсненого за заданими правилами переходу від засобів вираження, що належать іншій мовній системі;

3) адекватний переклад відповідає оригіналу і виражає ту ж комунікатівну мету, що й оригінальний текст;

4) точний (правильний) переклад – це переклад наукового тексту, що характеризується семантичною точністю, тобто є семантично повно і правильно переданим планом змісту оригіналу;

5) автентичний переклад – це переклад офіційного документа, що має однакову юридичну чинність з оригіналом; відповідно до міжнародного права текст умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові, але його автентичність встановлюється на двох і більше мовах;

6) завірений переклад, відповідність такого виду наукового перекладу до оригіналу підтверджується юридично.