Дипломная работа: Особливості правового регулювання економічних відносин в Україні

Таке трактування права є досить важливим і актуальним, оскільки розкриває найбільш важливі його риси на сучасному етапі правотворення.

Аналіз вище приведених та інших визначень поняття права, дозволяє зробити висновок про його складну і багатоаспектну природу, як соціального явища.

Саме на цьому наголошує і П.М. Рабінович. На думку вченого, можливість неоднозначного праворозуміння породжується, взагалі кажучи, багатоаспектністю, багатоякісністю того явища, яке відображають поняттям права.

Але це тільки гносеологічна передумова плюралізації праворозуміння. Дійсністю ж вона стає тоді, коли у процесі інтерпретації поняття права включаються нерідко досить опосередковано, неявно, буває й неусвідомлено - певні індивідуальні та групові інтереси, які зумовлюють акцентування (аж до спотворення) того чи іншого аспекту, "зрізу" цього явища" [24].

Отже, право існує в оточенні різних соціальних явищ, які впливають на нього і відповідно формуються під його впливом.

В контексті розглядуваної теми, важливим питанням є співвідношення права і економіки.

В принципі право за своєю суттю, як вже зазначалось, не є автономним, незалежним соціальним явищем. У першу чергу слід, відзначити, що право є явищем, що динамічно розвивається під впливом інших соціальних, політичних, ідеологічних та інших чинників та відповідно до стану соціально-економічних та інших відносин, потреб суспільного розвитку. Взаємодія цих та інших чинників створює основу формування права. Право їх не лише уособлює, а й відображає. До таких чинників належить і економіка.

Варто нагадати, що в літературі немає однозначного трактування терміну "економіка". Так, термін “економіка” (походить від грецького oiconomike - мистецтво ведення господарства) розглядається вченими в трьох аспектах:

по-перше, як народне господарство, що включає галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери;

по-друге, наукова дисципліна, що займається вивченням секторів (промисловість, сільське господарство, послуги) і галузей господарства країни чи окремих її регіонів, а також деякі умови та елементи виробництва [25].

Разом з тим, на думку інших науковців, що досліджували питання визначення терміну "економіка", під ним слід розглядати найважливішу сферу суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається система продуктивних сил і економічних відносин, якими управляють різні типи економічних законів [26].

Таке визначення видається більш чітким, і дозволяє зробити висновок, що економіка є багатоаспектним соціальним явищем і має складну структуру. Немає потреби доводити, що економіка будь-якої держави повинна бути основою забезпечення її суверенітету і незалежності, міжнародного авторитету, а головне - надійною базою зростання добробуту людини і суспільства в цілому. Економіка держави забезпечує матеріальну основу реалізації соціально-економічних прав та свобод особи.

Сьогодні в країнах з високим рівнем економічного розвитку спостерігається високий рівень правової культури, створені і функціонують дієві і ефективні механізми реалізації та захисту прав та свобод особи.

Одну з найбільш важливих підсистем економіки складають виробничі відносини або відносини економічної власності, які являють собою відносини між різними суб’єктами власності (державою, юридичними та фізичними особами тощо) з приводу привласнення різноманітних об’єктів власності (засобів праці, предметів праці, робочої сили тощо). Саме виборничі відносини, як невід’ємний елемент цієї системи складають об’єктивну основу права.

За своєю сутністю економіка являє собою одну із сторін матеріального виробництва в широкому значенні цього поняття. Інша його сторона - соціальна сфера суспільства, що забезпечує існування та відтворення фізичного життя людини.

З огляду на такі чинники, О.Ф. Скакун робить в цілому досить важливий висновок, що взаємодія цих сторін є об’єктивною основою формування права [27]. Науковець у приклад приводить таке соціально-економічне явище як власність.

Так, сама по собі належність особі певного майна вказує лише на зв’язок суб’єкта власності з об’єктом.

Як економічна категорія "власність" насамперед теоретично відображає історичні, відповідні певному ступеню розвитку матеріального виробництва виробничі відносини є їх наявним узагальненням [28]. І лише наявність певних правових норм, що визначають правове відношення суб’єкта і об’єкта власності, тобто юридичного зв’язку між ними, переводить соціально-економічне явище "власність" у правову площину. Так виникає якісно нова категорія "право власності".

З юридичної точки зору, власність означає загальну умову виробництва, його передумову, виявлення загальної волі економічнопануючих соціальних класів, прошарків, груп і правове оформлення цієї волі у законодавчих та інших нормативно-правових актах, у праві власності [28].

Право власності - це врегульовані нормами права відносини власності, тобто відносини щодо володіння, користування та розпорядження. Звідси слідує, що певним економічним відносинам відповідає правова форма, що їх закріплює.

Таким чином, економіка впливає на право безпосередньо або опосередковано через державу, правосвідомість, політику та інші чинники.

Якщо вести мову про безпосередній вплив, то, як приклад, можна привести закріплене в правових нормах, право держави на розпорядження майном казенних підприємств. Ці підприємства є об’єктом права державної власності, а тому уповноважені державою органи здійснюють управління ним та інші дії щодо нього, і тим самим вправі визначати його правову "долю".

Отже, варто відзначити, що економіка впливає на право через виробничі відносини, як один з невід’ємних елементів структури економіки, який створює необхідну основу формування права. Важливий вплив на право справляють економічні закони. І залежно від того, наскільки право їх враховує, залежить наскільки право або стимулюватиме або гальмуватиме розвиток економіки [29].

В той же час, право здійснює також вплив на економіку і економічні процеси.

В юридичній літературі акцентується увага на трьох основних напрямах впливу права на економіку: по-перше, право закріплює економічні відносини, що складаються в державі, гарантує їх стабільність; по-друге, право стимулює формування нових економічних відносин; по-третє, право підтримує і охороняє економічні відносини [27].

Зазначені вище напрями впливу права на економічні відносини обумовлюють визначення місця і ролі права в забезпеченні ринкових перетворень в економічній сфері. Розкриваючи зміст першого напрямку, слід виходити з того, що необхідність отримання правового закріплення об’єктивно породжується економічними потребами суспільства.

Право закріплює реально існуючі економічні відносини, забезпечуючи їх стабільність. Відповідність права реально існуючим економічним відносинам дозволяє зробити висновок щодо його ефективності.

Право ефективне тоді, коли відповідає сутності і змісту процесів, що відбуваються в економіці. Коли ж право виходить за ці межі, воно є неефективним. Так, якщо український законодавець закріпить в чинному законодавстві соціально-економічні гарантії, наприклад, щодо мінімальної заробітної плати, допомоги по безробіттю, які існують в ФРН, то вони не знайдуть практичної реалізації, оскільки не мають відповідного економічного підґрунтя.

І навпаки, якщо визначені соціально-економічні гарантії матимуть реальну економічну основу, то вони знайдуть практичну реалізацію.