Дипломная работа: Особливості прояву агресивного поводження підлітків, що виховуються в умовах школи-інтернату
Заміщення розвивається для стримування емоції гніву на більш сильного, старшого або значимого суб'єкта, що виступає як фрустратор, щоб уникнути відповідної агресії або відкидання. Індивід знімає напруги звертаючи гнів і агресію на більш слабкий одушевлений або не одушевлений об'єкт або на самого себе. По цьому заміщення має як активні так і пасивні форми і може використовуватися індивідами незалежно від їхнього типу конфліктного реагування і соціальної адаптації.
Особливості захисного поводження в нормі: імпульсивність, дратівливість, вимогливість до навколишньої, брутальність, запальність, реакція протесту у відповідь на критику, нехарактерність почуття провини, захоплення «бойовими» видами спорту (бокс, боротьба, хокей), перевага кінофільмів зі сценами насильства, прихильність до будь-якої діяльності зв'язаної з ризиком, виражена тенденція до домінування іноді сполучиться із сентиментальністю, схильність до занять фізичним працею.
Акцентуація: збудливість «эпилептоидность». Можливі дії поводження: агресивність, некерованість, схильність до деструктивних і насильницьких дій, жорстокість, аморальність, бродяжництво, промискуетет, проституція, часто хронічний алкоголізм, самоушкодження і суїциди.
Тип групової ролі: «роль шукаючого козла відпущення»
У літературі й у нашому дослідженні зокрема, показано що деякі випадки агресивного поводження представляють собою специфічну форму эго-защиты, по цьому є підстави припустити про наявність взаємозв'язку між визначеними визначеннями агресії і переживанням людиною комплексу неповноцінності. Безпосереднє відношення до висунутого припущення має представлення, що розвиває у своїх роботах А. Адлера.
А. Адлер думав, що почуття неповноцінності бере свій початок у дитинстві. Він пояснив це в такий спосіб: дитина переживає дуже тривалий період залежності, коли він зовсім безпомічний і, що б вижити, повинний спиратися на батьків. Цей досвід викликає в дитини глибоке переживання неповноцінності в порівнянні з іншими людьми в сімейному оточенні, більш сильними і могутніми. Поява цього раннього відчуття неповноцінності позначає початок тривалої боротьби за досягнення переваги над оточенням, а так само прагнення до досконалості і бездоганності. Адлер затверджував, що прагнення до переваги є основною мотиваційною силою в житті людини.
Таким чином, згідно А. Адлеру, фактично усе, що роблять люди, має на меті подолання відчуття своєї неповноцінності і зміцнення почуття переваги. Однак відчуття неповноцінності по різних причинах може в деяких людей стати надмірним. У результаті з'являється комплекс неповноцінності – перебільшене почуття власної слабості і неспроможності. Адлер розрізняв три види страждань, випробовуваних у дитинстві, що сприяють розвитку комплексу неповноцінності: неповноцінність органів, надмірна опіка, відкидання з боку батьків.
По-перше, у дітей з якою-небудь уродженою фізичною неповноцінністю може розвитися почуття психологічної неповноцінності. З іншого боку, діти, батьки яких надмірно їх балують, потурають їм в усьому, виростають недостатньо упевненими у своїх здібностях, тому що за них завжди усі робили інші. Їх турбує глибоко укорінене почуття неповноцінності, тому що вони переконані, що самі не здатно перебороти життєві перешкоди, нарешті, батьківське зневага дітьми, відкидання може стати причиною появи в них комплексу неповноцінності з тієї причини, що діти, що відкидаються, в основному почувають себе небажаними. Вони йдуть по життю без достатньої впевненості у своїй здатності бути корисному, улюбленому й оціненими по достоїнству іншими людьми. Кожний з цих трьох видів страждань у дитинстві може зіграти вирішальну роль у виникненні неврозів у зрілі роки.
Розглядаючи у своїй роботі етиологию агресивного поводження вихованців школи-інтернату ми прийшли до представлення про те, що в ряді випадків ця форма поводження може бути наслідком переживання дитиною комплексу неповноцінності. Підставою такого припущення є наступне:
1. Ситуація розвитку гнітючої більшості вихованців школи-інтернату така, що особливості цієї ситуації з високою імовірністю викликає в дитини переживання почуття ущербності, незахищеності, а також переживання недостатньої акліматизації прогнозу благополуччя власного майбутнього. Ці переживання по суті, і є переживаннями дитиною «комплексу неповноцінності».
2. Агресивне поводження в ряді випадків є, по суті своєю, формою захисного поводження. У свою чергу можна екати, що представлення «захисного поводження» вище в тих випадках, коли більш інтенсивно переживається комплекс неповноцінності.
1.4 Психологічні особливості прояву агресивного поводження в підлітковому віці
Підлітковий вік часто називають «важким», «критичним», «переломним». І це не випадково. У період від одинадцяти до чотирнадцяти років (± 2 роки) відбувається багаторівнева перебудова організму дитини, завершується формування особистості.
«Відбуваються зміни з боку мотиваційної сфери особистості – на ряді з навчальною мотивацією на перший план починає виступати потреба в спілкуванні з однолітками, засвоєння цінностей і норм підліткової сфери. Стосовно батьків виявляються ознаки реакції емансипації в діапазоні від відстоювання своєї точки зору по тим або інших питаннях, до втеч з будинку. У зв'язку з активним формуванням особистості в цей період загострюються особливості характеру.» [8]
Нам відомо, що центральним новотвором підліткового віку є почуття дорослості, тобто прагнення бути і здаватися дорослими. Саме в цьому виражається життєва позиція підлітка визначає його бажання, прагнення, поводження в цілому. Виникнення нової життєвої позиції супроводжується значними труднощами не тільки для батьків, педагогів, але і для самого підлітка. Він ще не упевнений у своїх силах, а це викликає в нього напруженість, постійне прагнення перевірити силу свого «я», затвердити себе, виявляючи при цьому непокора, упертість, що веде до агресії.
Проблема росту дитячої агресії усе більш активно обговорюється в родині, школі, суспільстві. Де джерела дитячої агресії? Як запобігти її прояв?
Серед причин агресивного поводження підлітків ми можемо виділити як соціальні, котрі обумовлені соціальною напругою, психологічна неврівноваженість усього суспільства, так і психологічну, зв'язану з віковими психологічними особливостями підліткового характеру, міжособистісними взаєминами дітей даної вікової групи. Однак дані причини настільки тісно зв'язані між собою, що можна говорити про соціально-психологічні причини агресивного поводження підлітків, не розбираючи них окремо. Ми розглядаючи лише деякі найбільш загальні причини.
«Криза соціальної системи, збільшення екологічної й економічної нестабільності, зміна в політичній ситуації – усе це відбилося на свідомості почуттях і поводженні дітей, підлітків, молоді. У багатьох з них має місце катастрофи моральних ідеалів, дефіцит моральних почуттів.
Поляризація доходів, вільна торгівля привели молоде покоління до користолюбства, хабарництву, шахрайству. Розгул злочинності, воля дій, поширення духовного цинізму, культ насильства на телеекранах і багато чого іншого створює негативне тло для аморального розвитку дітей і підлітків. У суспільстві, де висміюється ентузіазм і шляхетні вдачі, здійснюються акти вандалізму стосовно пам'ятників культури, а дорослі демонструю приклади непокори, стає усе сутужніше виховувати підростаюче покоління.
Психологи відзначають, що в цілому в дітей збільшилася асоціальна спрямованість, вони стали набагато агресивніше, дошкульніше, швидко виходять зі стану рівноваги. Можна сказати, що діти відбивають у своєму характері усі ненормальності сучасного суспільства. [Бовть]
Крім перерахованих вище причин агресивного поводження підлітків ми вважаємо за необхідне вказати на деякі загальні психологічні причини агресії дітей підліткового віку. Насамперед, як відомо, до вікових психологічних особливостей належить акцентуація, що загострюється в цей період. Варто також виділити обумовлене віком прагнення до зростаючої фізичної активності, що може виявлятися в задирчивости, псуванню майна, що руйнують діях і інших формах агресії, що засуджуються суспільством.
Як було сказано нами вище, нерідко формуванню і посиленню агресивності сприяє характерна для даного віку потреба підлітка в самоствердженні. Якщо дана потреба переважає, то найбільш енергійні підлітки стають агресивними і прагнуть домінувати. Боротьба за лідерство у свою чергу базується на жорстокому підпорядкуванні одному і примусові інших. Лідер, як правило, утримує статус за допомогою насильства.
«Дитина підліткового віку домагається уваги, розуміння і довіри дорослих. Він намагається грати визначену соціальну роль не тільки серед однолітків, але і серед дорослих, тобто виявляє соціальну активність, але іноді дорослі стримують цю активність, у наслідку чого між дорослими і підлітком виростає психологічний бар'єр, що намагаються перебороти багато підлітків застосовуючи активну форму поводження.» [1]
Якщо підлітки не знаходять взаєморозуміння з ближніми ним людьми – у родині, то такі діти більш схильні до агресивного поводження. «У такий спосіб: родина є основним джерелом для одержання дітьми знань про моделі агресивного поводження. Характер відносин між родителями, між родителями і дітьми, дисгармонією в родині, постійне агресивне поводження батьків – усе це визначає агресивне поводження дітей.» [Райгор, Дьяч]
Розглядаючи дану проблему, нам стало відомо, що агресивність приносить підліткам тимчасове полегшення й у теж час може змусити навколишніх звернути на нього увага, якщо він відчуває потребу в батьківській турботі.
Не можна залишати без уваги і ситуативні фактори, на які вказує И. Фурманів і які також впливають на можливі агресії в дітей: «Оцінка іншими людьми». Було встановлено, що присутність інших людей уже саме по собі може або підсилювати, або гальмувати агресію. «Навмисність агресії». Існує точка зору, що для початку агресії нерідко буває досить знати, що інша людина має ворожі наміри, хоча безпосереднього акта агресії не було. «Сприйняття агресії». Сюжети насильства у відео- і телепрограмах роблять дитини більш агресивним і жорстоким. «Бажання мести». Часто агресія може виникнути як відповідна реакція на поводження навколишніх, тобто як акт мести за що-небудь» [Скребец]
Особлива увага нам би хотілося приділити особистісним характеристикам підлітків, що, на нашу думку, відіграють важливу роль у формуванні агресивного поводження. До них ми відносимо високий рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється у високій збудливості, депресивності, що і ведуть високому рівневі тривожності, замкнутості, непевності в собі.
У такий спосіб ми прийшли до висновку, що виникнення агресії в підлітків лежить в основі незадоволенні життєво важливих для дитини потреб, таких як потреба в спілкуванні, самовираженні, самоствердженні. Виступає способом відреагувати і своєрідним захисним механізмом на несприятливу обстановку в родині і жорстоке відношення з боку батьків, досягнення значимої мети.
На закінчення хотілося б сказати, що існує думка про те, що в агресії є свої позитивні і негативні тенденції. Так, наприклад, вона може виявлятися в ініціативній активності або ворожості, неслухняності і відсічі. Агресивність у стані розвити ініціативність, а так само зробити дитини наполегливим, недовірливим і боязким.
Звідси нашою головною задачею є розвиток позитивних сторін агресивності в підлітку і попередження негативних.