Дипломная работа: Поетична творчість Юрія Клена

Раптову радість і той блиск дитячий

Який спалахує в твоїх очах

Не проміняло ні на що: неначе

Блакитний місяць, виплива з долонь

Твоє волосся чорне й смага скронь [с. 70]

Своєрідність неокласичної концепції Краси виявилася в тому, що у тканину твору вплетено категорію мистецтва, інтенсифіковану лексемами "Данте ", "терцини ", "співець ", "поети й малярі ", "безсмертне світило поезії " тощо. Кохання мислиться через вищу цінність – творчість, мистецтво. Всі "ночі й дні " коханої " дивним сяйвом заясніли і заспішили нас, мов крила білі ":

Бо серед скель в похмурій тишині

Своїх терцин холодні діаманти

Тобі випітав у шату темний Данте . [с. 70]

Концепція краси як головна для неокласичного світогляду втілилась у диптисі "Антоній і Клеопатра", в основу якого лягла "синтагматична пара "жертва Палладі – жертва красі", яка генерувала думку, що вірність красі має більшу цінність, ніж вірність Палладі [3:2].

Перший романтичний вірш поета "Антоній" цілковито будувався на "парадигматичному зв’язку "кохання-смерть" і утверджував думку, що через кохання Антоній програв війну" [3:2]. Після нищівної поразки, Клеопатра не покидає свого коханого і гине разом з ним.

Настрій сонету сумний і трагічний, але пронизаний світлою величчю любові, яка не терпить зради:

І в бурі пристрасті, жаги й одчаю

В її знеможених руках

Шаленства прапор полум’ям замає

Й горітиме в віках [с. 32]

Сонетний диптих "Цезар і Клеопатра", у якому осмислено історію кохання Клеопатри і Гая Юлія Цезаря, сповнений іншим настроєм: кохання змальована як двобій, битва двох сил:

Схрестились їхні погляди в двобої.

Рожевий усміх, лотос і алое –

І сонна тиша в серці зацвіла [с. 33]

Цезар покорив Клеопатру своєю мужністю воїна, він нагадував їй минулу славу Риму:

У тумані осяяний виплив Рим

І слава, що її в вінку із лілій

Колись вікам трубитиме Вергілій

Поглянув він – неначе і безсила,