Дипломная работа: Професійне самовизначення учнів педагогічного ліцею технологічного профілю

- "необхідні" науки (економіка, медицина, право);

- "корисні" науки (риторика, граматика, "математика" - арифметика, механіка, астрономія);

- "франтівські, або звеселяючі" (поезія, танцювання, живопис, "вольтежирование"-гарцювання на коні), службовці більше для одержання положення в суспільстві, чому для справи;

- "аматорські або пошукові" (астрологія, фізіогноміка, алхімія);

- "шкідливі" науки (чаклунство, ворожіння) [31, с. 27].

В 20-ті рр. XIX сторіччя С.П. Струмилін запропонував класифікувати професії по ступеням самостійності людину в праці:

- автоматична рефлекторна праця (наприклад, вертельник ручки віялки, ручного млина і т.д.);

- напівавтоматична звична праця (наприклад, праця друкарки, телеграфіста);

- шаблонно-виконавська праця - по вказівці (наприклад, робота на верстаті, робота тапера, конторника, рахівника);

- самостійна праця в межах завдання (наприклад, робота інженера, учителі, лікаря, журналіста);

- вільна творча праця (наприклад, робота в області мистецтва, робота вченого, організатора господарства, політичного діяча) [29, с. 215].

У сучасній Росії та Україні найбільш відома типологія професій, запропонована Е.А. Климовим, де в якості критерію виступає відношення людини (суб’єкта праці) до предмета праці.

Усі професії співвідносяться з 5 основними групами:

- людина - природа;

- людина - техніка;

- людина - людина;

- людина - знакова система;

- людина - художній образ [14, c. 115].

Ще в 1922 р. Є. Шпрангер у своїй роботі "Основні ідеальні типи індивідуальності" виділив наступні цікаві для профконсультанта типи відповідно до переважних установок людей:

1) теоретична людина;

2) економічна людина;

3) естетичний;

4) соціальний;

5) політичний;

6) релігійний [34, c. 55-59].

При порівнянні різних типологій стає помітно, що в основі них лежить не тільки позиція автора, але й те культурно-історичне середовище, те суспільство, яке й визначає часта наявність різних типів людей, що реалізують себе в конкретній трудовій і суспільній діяльності.

Таким чином, типології професійної діяльності й відповідно простору самовизначення багато в чому залежать від культурно-історичного середовища.

Виникає цікаве питання: на які типології спиратися профконсультанту в умовах нестабільності загальної соціально-економічної (і духовної) ситуації, наприклад в умовах України "перехідного періоду"?

Складність питання в тому, що застарілі типології вітчизняних авторів уже багато в чому не відповідають даній ситуації, а побудова нових типологій може суттєво відстати від самого процесу змін у країні.