Дипломная работа: Психолінгвістичні основи вивчення дієслова в початкових класах
Друга велика група мотивів – соціальні мотиви – також поділяється на такі підгрупи:
1) широкі соціальні умови , які полягають у прагненні одержувати знання, щоб бути корисним державі, суспільству, в бажанні виконати свій обов’язок, в розумінні необхідності вчитися і в почутті відповідальності. До цієї групи мотивів можна віднести і бажання добре підготуватись до майбутньої професії;
2) вузькі соціальні , позиційні мотиви, що означають прагнення зайняти визначену позицію, місце у відношеннях з оточуючими, одержати їх схвалення, заслужити авторитет.
Ці мотиви пов’язані з широкою потребою людини в спілкуванні, в прагненні одержати задоволення від процесу спілкування, від налагодження відносин з іншими людьми, від емоційних взаємодій з ними.
Одними з різновидів таких мотивів вважають так звану «мотивацію благополуччя», яка виявляється у прагненні одержувати тільки схвалення зі сторони вчителів, батьків і друзів.
Іноді позиційний мотив може полягати також в різних спробах самоствердження – в бажанні зайняти місце лідера, виявити вплив на інших учнів, домінувати в групі чи колективі і т.д.;
3) соціальні мотиви , які називають мотивами соціального співробітництва – полягають у тому, що учень хоче не тільки спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми, але і намагається усвідомлювати, аналізувати способи, форми свого співробітництва і взаємодії з друзями і вчителем. Цей мотив є важливою основою самовиховання і самовдосконалення особистості.
Чи можуть бути в учнів творчі мотиви? Так, особливо у старшокласників. Наявність творчих мотивів означає, що учень не тільки засвоює ті прийоми учбової роботи і ті способи спілкування, які йому пропонують в ході навчання як зразок, але і шукає нові способи навчальних дій і форм співробітництва і взаємодії з оточуючими людьми. Для гармонійно розвиненої особистості необхідне поєднання різних мотивів, але і пізнавальні, і соціальні мотиви можуть мати як колективну, так і вузькоіндивідуалістичну, навіть егоїстичну спрямованість.
Таким чином, не наявність соціальних чи пізнавальних мотивів, а їх якість визначає сутність особистості школяра та її спрямованість. Як зазначає Алексєєва, можна виділити дві групи психологічних характеристик цих мотивів.
Перша група мотиваційних характеристик – їх називають змістовими – прямо пов’язана із змістом навчальної діяльності. Друга група характеристик – їх називають динамічними – характеризує не тільки зміст, скільки форму, динаміку вираження цих мотивів. Ці особливості мотивів близько стоять до психофізичних особливостей дитини, особливостей її нервової системи. Кожний із названих мотивів має і змістові і динамічні характеристики.
Змістові:
1) Наявність особистісного смислу навчання для учнів . В цьому випадку говорять, що мотив учіння виконує не тільки роль збудника, але і є смислоутворюючим для даного учня, тобто надає його навчанню особистісний смисл;
2) Наявність дієвості мотиву , тобто його реального впливу на хід учбової діяльності і всієї поведінки дитини. Дієвість мотиву тісно пов’язана з особистісним смислом учіння. Тобто, якщо мотив має особистісну значимість для учня, то він і є дієвим. Це проявляється в активності самого учня, в його ініціативі, в зрілості і розгорнутості всіх компонентів учбової діяльності. Якщо той чи інший мотив не має реального впливу на хід учіння, хоч дитина може назвати цей мотив, психологи говорять про «відомі» і «знаючі» (О.М.Леонтьєв) мотиви учіння. Найчастіше «знаючі» мотиви повідомляються учневі дорослими – вчителем, батьками, а реально діючі мотиви виникають як результат фактичного включення учня в різні види діяльності;
3) Місце мотиву в загальній структурі мотивації . Кожний мотив може бути провідним, домінуючим або другорядним. Звичайно потрібно прагнути до того, щоб домінуючими у школяра стали зрілі види мотивів – мотиви обов’язку перед суспільством і оточуючими людьми, мотиви самовиховання;
4) Самостійність виникнення і прояву мотиву . Мотив може виникати як внутрішній в ході самостійної навчальної роботи або тільки в ситуації допомоги дорослого, тобто як зовнішній. Необхідно враховувати, що мотив завжди є з однієї сторони, внутрішньою характеристикою свідомості учня, його спонукання до діяльності, з іншої сторони спонукання може виходити ззовні, від іншої людини. При аналізі співвідношення внутрішніх і зовнішніх мотивів необхідно мати на увазі ще один нюанс. Мотив соціального схвалення є зовнішнім мотивом для змісту процесу учіння, але не є зовнішнім мотивом для самого учня;
5) Рівень усвідомлення мотиву . Далеко на завжди учні вміють усвідомлювати свої мотиви, ця здатність може і не виникнути на рівні середньої школи. Але іноді школярі не тільки добре усвідомлюють, але і свідомо маскують свої мотиви, або прикриваючись байдужістю до учбової роботи, або видаючи видумані мотиви за дійсні. Вчителю необхідно мати на увазі, що потрібно підводити школяра до усвідомлення ведучих, соціальнозначимих мотивів;
6) Ступінь розповсюдження мотиву на різні типи діяльності, види навчальних предметів, форми учбових завдань .
Якщо є відмінності у змісті мотивів, то існують і особливості їх форм. Вони утворюють динамічні характеристики мотивів.
1. Найважливішою особливістю є стійкість мотивів . Вона виражається в тому, що той чи інший мотив є актуальним достатньо постійно вусіх учбових ситуаціях або в більшості з них.
Інтерес може бути ситуативним, він зникає при виході учня з даної ситуації. Цей інтерес вимагає постійної стимуляції ззовні і не залишає особливого сліду в структурі особистості.
Інтерес стає відносно стійким, пов’язаним з певним кругом предметів, завдань.
Інтерес достатньо стійкий і проявляється в тому, що учень охоче вчиться навіть всупереч несприятливим зовнішнім стимулам; стійкість проявляється і тому, що учень не може не вчитися.
2 . Другою особливістю форми прояву мотивів є їх емоційне забарвлення, модальність. Психологи говорять про позитивну і негативну мотивації учіння. Під негативною мотивацією розуміють спонукання школяра, викликане усвідомленням певних незручностей і неприємностей, які можуть виникати, якщо він не буде вчитися (нагадування, погані оцінки, погрози і покарання батьків). Позитивна мотивація пов’язана з виконання учнем соціальнозначимого обов’язку вчитися, з досягненням успіхів у навчальній праці, з оволодінням новими знаннями і способами їх здобування.
3. Інші форми прояву мотивів виражаються також в силі мотиву, його вираженні, швидкості виникнення. Вони виявляються в тому, наприклад, як довго може сидіти учень за роботою, скільки завдань він може виконати і т. д.
У змісті і характері мотивів розкривається життєва значущість для учня його власної навчальної діяльності, від цього значною мірою залежить, що і як він засвоює, тобто продуктивність навчання в широкому значенні слова. Тому розкриття мотивів, які стимулюють навчальну діяльність школярів, має важливе значення для забезпечення її належної якості.
1.2 Психологічні особливості мотивації навчальної діяльності учнів молодшого шкільного віку
Почнемо аналіз мотивації навчальної діяльності учнів початкових класів зі стану мотивації до моменту приходу дитини до школи. Об’єктивно цей етап характеризується тим, що вона вперше включається в нову соціально значиму діяльність, важливу не тільки для неї, але і для оточуючих. Широко відомо, що до кінця дошкільного віку у дитини складається достатньо сильна мотивація до навчання в школі. Психологи (Л.І.Божович, Л.С.Славіна) визначають це нове особистісне утворення як «внутрішню позицію школяра». Вона полягає в потребі учня відвідувати школу (носити шкільну форму, ранець), включатися в нову для нього діяльність учіння, зайняти нове положення серед оточуючих. Психологи відзначають, що на межі дошкільного і шкільного віку проходить вперше усвідомлене самою дитиною розходження між її об’єктивним положенням і її внутрішньою позицією [13; с.78] ця широка потреба утворює суб’єктивну готовність до школи. Поряд з цим існує і об’єктивна готовність до школи – рівень знань і умінь, з якими дитина приходить до школи.
Спостереження показують, що у сучасної дитини семи років рівень суб’єктивної готовності до школи може дещо знижуватись через розповіді інших дітей про труднощі в школі, а також через те, що прагнення вчитися в деякій мірі задовольняється в дитячому садку. Поряд з цим рівень об’єктивної готовності підвищується у зв’язку із загальним розвитком культури, використанням радіо, телебачення.
В якості сприятливих рис мотивації виступає загальне позитивне ставлення дитини до школи, ширина її інтересів, допитливість. Ширина інтересів молодшого школяра проявляється в тому, що його цікавлять різні явища, які проходять в навколишньому світі, в потребі грати в творчі ігри, особливо на героїко-романтичні сюжети, на сюжети з книг, фільмів. У програвання цих сюжетів реалізуються соціальні інтереси молодших школярів, їх емоційність, колективні ігрові співпереживання. Допитливість є формою прояву широкої розумової активності школярів. Безпосередність, відкритість, довірливість молодших школярів, їх віра в беззаперечний авторитет вчителя і готовність виконувати будь-які його завдання є сприятливими умовами для зміцнення в цьому віці широких мотивів відповідальності, обов’язку, розуміння необхідності вчитися, щоб бути корисним країні.
Не можна не зазначити, що мотивація молодших школярів має і ряд негативних характеристик, які перешкоджають їх навчанню. Так, інтереси молодших школярів: