Дипломная работа: Психологічні особливості людей, які страждають гіпертонічною хворобою

J. Bastiaans спробував об'єднати гіперстенічні і астенічні риси хворих, вважаючи, що тільки поверхневий аналіз виявляє в них і самовладання, і чесність, і щирість, і акуратність, і чарівливість, і дружелюбність, тоді як за цим нормальним і позитивним фасадом ховається нерішучість, чутливість, ранимість, недолік упевненості в собі і порушення внутрішньої рівноваги, що свідчать про дисгармонію в структурі особи [22].

Дисгармонійність, акцентуація особових характеристик хворих відмічена в роботах Ленінградського інституту ім. В.М. Бехтерева і в дослідженнях останніх років, проведених в 1-му Московському медичному інституті (А.М. Вейн, А.Д. Соловьева; Ф.І. Комарів, А.М. Вейн, С.Н. Коцюк). Особливості особи виступають, на думку А.М. Вейна, як чинник, що обумовлює неадаптовану поведінку вегетативних реакції, супроводжуючись надмірним збільшенням тонусу судин опору при фізичному навантаженні і недостатнім приростом серцевого викиду при психологічній напрузі [11,12,16].

Залежно від особливостей психічних порушень при соматичних захворюваннях будується бесіда лікаря з хворими, поведінка медичного персоналу і вся тактика медичних заходів. При наростаючій інтоксикації у хворих порушуються сон і апетит, з'являються дратівливість, підвищена образливість і плаксивість. Сон у таких хворих стає поверхневим - вони легко прокидаються, шуми, світло, розмови, дотик одягу стають неприємними. Іноді при безсонні з'являються напливи спогадів, що також заважають хворому заснути. Хворі стають тривожними, переживають страхи, часто просять не гасити вночі світло або посидіти біля них. Не кожен хворий може сказати лікарю, що вночі пережив страх через помилковий сором перед психічним розладом або небажання виглядати боягузом.

Звичні шуми стають нестерпними, світло від ліхтаря з вулиці - дратівливим. Лікар повинен зрозуміти хворого в такому його стані, уважно віднестися до його скарг і по можливості усунути подразники, помістити його в тихішу палату, на зручніше місце. На грунті астенічних симптомів (дратівлива слабкість) іноді з'являються нав'язливі страхи за своє здоров'я або не властиві раніше істеричні реакції. Лікар завжди повинен пам'ятати, що істерична реакція - це хворобливий прояв і відноситися до неї необхідно як до хвороби.

Не кожне соматичне захворювання супроводжується психічними порушеннями. Так, при виразковій хворобі, коліті, гіпертонічній хворобі, серцевій недостатності частіше спостерігаються невротичні розлади і патологічні риси характеру, а при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі можливо і виникнення психозів.

Вираженість і якість змін психічної діяльності при соматичних захворюваннях знаходяться залежно від багатьох причин, і в першу чергу - від природи самого захворювання (чи надає воно прямо або побічно вплив на мозкову діяльність), а також від типу течії і гостроти розвитку хвороби. Так, при гострому і бурхливому початку, за наявності вираженої інтоксикації спостерігаються розлади, що досягають затьмарення свідомості, при підгострій або хронічній течії частіше проявляються невротичні симптоми.

На зміну психічної діяльності впливає і етап розвитку соматичної хвороби: якщо в гострому періоді бувають стани зміненої свідомості і невротичні симптоми, то на віддаленому етапі її розвитку можуть спостерігатися зміни характеру, особи, астенія і психоорганічні розлади. На психічну діяльність при соматичних захворюваннях роблять вплив супутні шкідливості. Так, пневмонія або інфаркт міокарду протікають з великими порушеннями психічної діяльності у осіб, що зловживають алкоголем [7].

Реакції особи на соматичну хворобу у ряді хворих можуть носити патологічний характер і виявлятися у вигляді психогенних невротичних, тривожно-депресивних реакцій. У інших хворих ці реакції виражаються психологічно адекватними переживаннями факту хвороби. Нервово-психічні порушення при соматичних захворюваннях зазвичай складаються з психічних соматогенних розладів і з реакції особи на хворобу.

У цій складній структурі психічних порушень вираженість вказаних чинників не рівнозначна. Так, при судинних захворюваннях, особливо при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, ендокринних захворюваннях, вирішальна роль належить саме соматогенним чинникам, при інших захворюваннях - особовим реакціям (спотворюючі операції, дефекти особи, втрата зору).

Реакція особи на хворобу знаходиться в прямій залежності від багатьох чинників [2]:

характеру захворювання, гостроти і темпу розвитку;

уявлення про це захворювання у самого хворого;

характеру лікування і психологічної обстановки;

особи хворого;

відношення до хвороби родичів і товаришів по службі на роботі.

Хронічно готові до боротьби гіпертоніки мають дисфункцію апарату кровообігу. Вони пригнічують вільне висловлення неприязні по відношенню до інших людей через бажання бути коханими. Їх ворожі емоції вирують, але не мають виходу. У юності вони можуть бути забіяками, але з віком помічають, що відштовхують від себе людей своєю мстивістю і починають пригнічувати свої емоції. Артритик - той, хто завжди готовий атакувати, але пригнічує в собі це прагнення. Є значний емоційний вплив на мускульне висловлення відчуттів, який при цьому виключно сильно контролюється.

На одному з полюсів цього континууму знаходиться соматична патологія, посилена розладами соматопсихічної сфери: напади нестабільної стенокардії, гострий інфаркт міокарду, гіпертонічний криз, важкий напад бронхіальної астми, астматичний статус, загострення виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки, що протікають зі страхом, тривогою, конверсійними проявами. Центральне положення займ