Дипломная работа: Ризики аграрного товаровиробника та управління ними

За результатами оцінки приймаються рішення, до якої групи ризику потрібно віднести той або інший об'єкт, яка тарифна ставка найкращим чином відповідає даному ризику. Середня величина ризикових обставин є середній ризиковий тип групи , яка використовується як міра порівняння.

Оцінка об'єкта страхування необхідна для встановлення страхової суми, яка визначає міру зобов'язання з боку страхувальника або максимальну межу відшкодування збитку в формі винагороди. Величина страхової винагороди визначається мірою понесеного збитку і може співпадати або бути менше страхової суми в залежності від видів і умов страхування. Крім того, страхова сума визначає можливість або неможливість прийняття на страхування конкретного ризику.

Для оцінки ризику в страховій практиці використовують різні методи, з них найбільш відомі наступні.

Метод індивідуальних оцінок застосовується тільки відносно ризиків, які неможливо зіставити зі середнім типом ризику. Страхувальник робить довільну оцінку, що відображає його професійний досвід і суб'єктивний погляд. Впровадження досягнень науково-технічної революції в різні галузі промисловості і сільського господарства, створення крупномасштабний об'єктів з високою вартістю і унікальністю технологій все більше роблять необхідним використання цього методу приукладанні договорів страхування.

Для методу середніх величин характерний підрозділ окремих ризикових груп на підгрупи. Тим самим створюється аналітична база для визначення розміру по ризикових ознаках (наприклад, балансова вартість об'єкта страхування, сумарні виробничі потужності, вид технологічного циклу і т.д.).

Метод процентів являє собою сукупність знижок і надбавок (накидок) до наявної аналітичної бази, що залежать від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу., що Використовувані знижки і надбавки виражаються в процентах (іноді в проміле) від середнього ризикового типу.

Однієюз найбільш важких задач для страховика є підтримка відповідності тарифної політики тенденціям, що прогнозуються в розвитку ризику. Загальний прогноз може бути зведений до напрямів, відповідних ризиковим обставинам, що пов'язаніз наступними умовами:

-освоєння нових видів технологічної сировини;

- заміна металів полімерними матеріалами;

-нові виробничі умови в промисловості: впровадження автоматизованих систем управління технологічним циклом, робототизованих комплексів, промислових роботів і т.д.;

-зміни в технології промислового і цивільного будівництва: освоєння збірних модульних конструкцій, висотного блокового і крупнопанельного домобудівництва і т.д;

-впровадження нових транспортних систем, що володіють високою пропускною і провізною спроможністю на сухопутних, водних і повітряних шляхах сполучення.

Для оцінки розвитку ризику в даній страховій сукупності особливо важливо мати в своєму розпорядженні достовірну інформацію. Неправильна організація статистики ризику веде до неточностей і помилок в оцінках. Тільки досить велика група об'єктів, за якою велося тривале спостереження, дозволяє з високою мірою достовірності констатувати імовірністьзбитку.

При оцінці ризику виділяють наступні його види :

-ризики, які можливо застрахувати;

-ризики, які неможливо застрахувати;

-сприятливі ризики;

-несприятливі ризики;

-технічний ризик страхувальника.

Найбільшу групу складають ризики, які можливо застрахувати.

Страховий ризик - це той, який може бути оцінений з точки зору імовірностінастання страхового випадку і кількісних розмірів можливого збитку. Основні критерії, які дозволяють вважати ризик страховим:

-ризик, який включається в обсяг відповідальності страхувальника, повинен бути можливим;

-ризик повинен носити випадковий характер. Об'єкт, по відношенню до якого виникає страхове правовідношення, характеризується нестійким, тимчасовим типом зв'язку і не повинен наражатися на небезпеку, яка зазделегідь відома страхувальнику або власнику об'єкта страхування. При цьому всім сторонам, що беруть участь в договорі страхування, зазделегідь не відомі конкретний час страхового випадку і можливий розмір заподіяногозбитку;

-випадковість вияву даного ризику потрібно співвідносити з масою однорідних об'єктів. З цією метою організується відповідне статистичне спостереження, аналіз даних якого дозволяє встановити адекватну прогнозу страхову премію. Дані статистики дозволяють судити про закономірність вияву ризику застосовно до сукупності однорідних об'єктів;

-настання страхового випадку, виражене в реалізації ризику, не повинно бути пов'язане з волевиявленням страхувальника або іншої зацікавленої особи. Не можна приймати на страхування ризики, які пов'язані з наміром страхувальника (спекулятивні ризики);

-факт настання страхового випадку не відомий у часі і просторі;

-страхова подія не повинна мати розміри катастрофічної біди, тобто не повинна охоплювати масу об'єктів в рамках великої страхової сукупності, заподіюючи масовий збиток;

-шкідливінаслідки реалізації ризику необхідно об'єктивно виміряти і оцінити. Масштаби шкідливихнаслідківповинні бути досить великими і торкатися інтересів страхувальника (страхові інтереси).

У залежності від джерела небезпеки виділяють ризики, пов'язані з виявом стихійних сил природи і цілеспрямованим впливом людини в процесі привласнення матеріальних благ.