Дипломная работа: Ризики аграрного товаровиробника та управління ними

Потрібно розрізнювати страховий випадок і страхову подію. Під страховою подією розуміють потенційно можливе спричиненнязбитку об'єкту страхування. Реалізована гіпотетична можливість спричиненнязбитку об'єкту страхування означає страховий випадок. Наслідки страхового випадку виражаються в повному знищенні або частковому пошкодженні об'єкта страхування. До страхових випадків не відносяться події, які хоч і заподіялизбиток, але не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому в умовах договору страхування потрібно точніше формулювати визначення подій, які включаються в обсяг відповідальності страхувальника. Наприклад, здійснюючи страхування від простоїв у виробництві, потрібно указати, від яких саме простоїв, чим викликаних. Крім того, умови договору страхування тут повинні враховувати майнову шкоду, викликану простоями як реалізацією ризику.

МАЛ. 1.1. Блок-схема аналізу ризику

1.2. Критерії класифікації ризиків та їх оцінка з врахуванням особливостей сільського господарства .

Найбільш поширеною є класифікація ризиків за джерелами виникнення. До неї звертаються практична всі автори, які досліджують цей аспект проблеми ризиків. При цьому спостерігаються деякі відмінності в виділенні кількості груп ризиків та включення конкретних ризиків в ту чи іншу групу. Дуже часто ці відмінності зумовлені тим, що класифікація проводиться з прив`язкою до конкретного виду діяльності та галузі (торгівля , виробництво, страхування, банківська справа).

Виділяють такі види ризику в залежності від джерел його виникнення:

- збої та поломки обладнання, зумовлені ненадійністю техніки та дотриманням правил її експлуатації;

- розвиток науково-технічного прогресу. Під його впливом з`являються нові технології і техніка, застосування яких підвищує продуктивність праці, якість продукції, знижує її собівартість та надає, таким чином, конкурентні переваги товаровиробникам.

- ризик націоналізації і експропріації без належної компенсації;

- ризик трансферту, що пов`язаний з можливими обмеженнями на конвертування місцевої валюти;

- ризик розриву контракту через дії влади країни, в якій знаходиться компанія-контрагент;

- ризик військових дій та громадянських безпорядків.

Дискусійним лишається питання щодо включення в цю групу такого виду ризику, як фінансовий. Балабанов І.Т., Андрійчук В.Г., Бауер Л. розрізняє окремо дві категорії ризику - підприємницький та фінансовий, відносячи до першого практично всі види ризику, за джерелами виникнення. Фінансовий ризик пов`язується з можливим невиконанням підприємством своїх фінансових зобов`язань та існування його як юридичної особи.

При цьому Л. Шаршукова цілком правомірно поділяє фінансовий ризик на валютний, кредитний та інвестиційний.

Валютний ризик - ймовірність фінансових втрат в результаті зміни курсу валют, яка може відбутися в період між укладанням контракту та фактичним розрахунком по ньому. Кредитний ризик пов`язується з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов`язань. Це можуть бути зобов`язання як перед банком, так і перед постачальниками та бюджетом (останнє набуває актуальності з наданням дозволу податковим інспекціям брати в заставу майно аграрних підприємств). Інвестиційний ризик пов`язаний з вкладенням підприємством коштів в різні проекти чи цінні папери.

До цього переліку доцільно додати, на наш погляд, ще один різновид фінансового ризику - дебіторський, який пов`язаний з відстрочкою платежу при реалізації продукції підприємства і наданням товарного кредиту контрагентам та можливими при цьому збитками від несплати або невчасної сплати.

Процеси глобалізації у світовій економіці відкривають як нові можливості для підприємств, так і створюють нові загрози. Глобалізація може розглядатися як окреме джерело ризику для підприємств, зокрема аграрних. Вільний доступ на ринки аграрної продукції України може призвести до погіршення стану національних виробників. Виробники з розвинутих країн конкурують не стільки за рахунок більш сприятливих природних умов для виробництва сільськогосподарської продукції, скільки за рахунок практичної реалізації досягнень науково-технічного процесу та більш потужної і досконалої державної підтримки. Тому процеси глобалізації в першу чергу підвищують ризики підприємств країн, що розвиваються.

В попередньому параграфі джерела ризиків були поділені на внутрішні та зовнішні. Аналогічно розподіляються і самі ризики. До внутрішніх відносяться виробничі, технічні ризики, та ризики, пов`язані з персоналом. На ці ризики менеджер може реально впливати, приймаючи рішення. До зовнішніх належать політичні, правові, галузеві, ринкові ризики. Ці ризики менеджер може лише враховувати при прийнятті рішень. Звичайно, за певних умов деякі зовнішні ризики можуть перейти до групи внутрішніх. Такий перехід ринкових ризиків може відбутися, якщо підприємство є монополістом на певному ринку. Правовий ризик великі підприємства мають змогу зменшити шляхом лобіювання своїх інтересів в уряді, законодавчих органах.

Для того, щоб більш чітко окреслити внутрішні ризики можна зобразити функціональну та ресурсну модель підприємства.

Підприємство використовує наступні ресурси:

Функціональна модель підприємства:

Використання ресурсної і функціональної моделі підприємства дає можливість налагодити систему управління внутрішніми ризиками підприємства.

Економічні ризики ідентифікуються із сукупністю невизначеностей, що виникають в розвитку великої системи в цілому, в тому числі її складових, коли ставиться мета по встановлення загальноекономічної рівноваги такої системи і темпів росту ВВП через випуск конкурентоспроможної продукції на світовому ринку, вибір раціонального поєднання форм виробництва, здійснення ефективних заходів з використанням державних антициклічних методів та механізмів.

Фіскально-монетарний ризик представлений сукупність невизначеностей, що виникають при розв’язанні задач по забезпеченню економічного росту і стабільності великих складних систем з допомогою державної фінансової і бюджетної політики, через механізм стабілізації рівня цін і оптимальні податкові норми, ефективне регулювання Національним банком курсу національної валюти та обсягу грошової маси в обігу.

Під соціально-політичним ризиком розуміється сукупність невизначеностей, що виникають в розвитку великої системи в цілому і її складових, в тому числі при втручанні держави в політику ціноутворення, а також при розв`язанні задач по мобілізації та концентрації майна та інтелектуальних цінностей для забезпечення соціального захисту всіх груп населення від життєвих ризиків загального характеру, справедливого розподілу доходів, скорочення безробіття, регулювання фізичних обсягів пропозиції чи попиту через ціну та ін.

Крім того, ризики поділяють в залежності від рівня прийняття рішень на макроекономічні (глобальні) та мікроекономічні (на рівні окремих фірм), а також в залежності від рівня обґрунтованості рішень, що приймаються виділяють обґрунтований та необґрунтований (авантюрний) ризики .

Обґрунтований ризик - варіант прийняття рішення, що забезпечує для даних умов досягнення потрібного результату з найменшими сукупними витратами, вибраний в оптимальні строки, на основі передбачуваних вигод з можливими негативними наслідками.

Необґрунтований (авантюрний) ризик - сумнівний захід, справа, почата без врахування реальних сил, умов і можливостей з розрахунком на випадковий успіх, але в більшості випадків приречене на провал. Авантюра - це різновид ризику, що об`єктивно має значну ймовірність неможливості досягнення поставленої мети, хоча особи, що приймають такі рішення можуть їх не усвідомлювати.

Вплив окремих факторів на діяльність фірми має різні часові характеристики, одні фактори діють постійно, інші - певний проміжок часу. В зв`язку з цим виділяють короткострокові та постійні. До групи короткострокових відносять ті ризики, які загрожують підприємству короткий визначений часовий проміжок. Наприклад, ризик трансферту.

До постійних ризиків відносять ті, які безперервно загрожують підприємству, наприклад, загроза посухи для сільськогосподарських підприємств в районах недостатньої зволоженості, землетруси в сейсмічно активних зонах, повені в передгірських районах.

Зустрічається і інший поділ ризиків на основі тривалості їх дії: довгостроковий, пов`язаний з розвитком підприємства; короткостроковий, кон`юнктурний.