Дипломная работа: Розробка стратегії розвитку підприємства в пореформений період
Інфляціязалишаєтьсяголовноюмакроекономічноюперешкодоюрозширеннянаціональногопродовольчогоринку. Томуполіпшенняпродовольчогоспоживанняможна очікуватизаумовзниженнятемпівінфляції, передбаченогодовгостроковимиурядовимипрограмами.
УспішнареалізаціяпріоритетнихзавданьщодоаграрноїсфериАПК, які будуть передбачені Стратегією, можливалишетоді, колисільськегосподарствостабільнотаефективно функціонуватиме, нарощуючиобсягивиробництваконкурентоспроможноїівисокоякісноїпродукції. Перспективніпараметрирозвиткуосновнихгалузейсільськогогосподарства наперіоддо 2015 р. визначаютьсятимизавданнями, якіставитьпередними СтратегіярозвиткуАПКУкраїни. Насампередйдетьсяпроналежневирішенняпродовольчоїпроблемивдержавіідосягненняраціональнихнормспоживаннянайважливі-продуктівхарчуваннявсімаверстваминаселення.
Особливої уваги заслуговує пропозиціяпродуктівсадівництвайвиноградарстванавнутрішньомуринкуУкраїни, яка формуєтьсяпереважнозарахуноквітчизняноговиробництва, якесконцентрованеголовнимчиномугосподарствахнаселення. Зметоюістотногозбільшеннявиробництваіспоживанняфруктівтаягіднеобхідно вжитирадикальнихорганізаційнихйекономічнихзаходівщодовідтвореннявУкраїні садівництваівиноградарстванапринциповоновихзасадах. Уперспективі (до 2015 р.) розвитокзазначенихгалузейможевідбуватисязадвомаваріантамизалежновід прийнятоїдержавноїстратегії. [21, С. 9]
Слідвідмітити, щопрогресурозвиткуаграрногосекторанаціональноїекономіки можливийзаумовионовленняматеріально-технічноїбази, підвищеннярівнямеханізаціїтаелектрифікаціївиробництва, введеннявдіюновихіреконструкціїіснуючихвиробничихпотужностей. Цеособливоважливо, оскількипризупиненняінвестиційної діяльностівсільськомугосподарствіУкраїнинапочаткудев'яностихроківминулого століттязумовилокатастрофічнезменшенняобсягівйогоосновнихзасобів. Так, часткааграрногосекторавосновнихзасобахнародногогосподарстваУкраїнизменшиласяз 23,3% у 1993 р. до 13,3% у 2001 р. Ниніваграрнійсферімаємісцепроцесінтенсивноїдеіндустріалізаціївиробництва. Відбуваєтьсяобвальнезниженнятехнічноїта енергетичноїоснащеності. [21, С. 10]
Дляоновленнямашинно-тракторногопаркуаграрнихпідприємствнарівнітехнологічноїпотребинеобхіднощорічнопонад 15 млрд.грн. Знихнаоновленняпаркутракторів— 3 млрд.грн., зернозбиральнихкомбайнів— 3,5—4,0, бурякозбиральнихмашин— 0,35—0,40, кормозбиральних— 1,0—1,2, машиндлятваринництва— 1,6—1,7, технікизагальногопризначення—на 3,5-4,0 млрд.грн. Ниніжнапридбаннясільськогосподарськоїтехнікисуб'єктигосподарюваннящорічноможутьвикористатинебільше 2 млрд.грн. Крімтого, дляпідтриманнямашинно-тракторногопаркувробото здатномустанінеобхідно 2,0—2,5 млрд.грн.длязакупівлізапаснихчастиніремонтних матеріалів. Зазначенийвищеобсягінвестиційнаоновленнятаремонтмашинно-тракторногопаркуаграрнийсекторзйогонинішнімфінансовимстаномвиділитинеможний.
Вперспективінайважливішимджереломінвестуванняоновленнямашинно-тракторногопаркумаєстатизбільшенняприбутківсільськогосподарськихпідприємств зарахуноквстановленнянеобхідногопаритетуціннапромисловутасільськогосподарськупродукцію.
Узв'язкузрізкимзменшеннямвнесеннямінеральнихтаорганічнихдобрив (за останні 10 роківвнесеннямінеральнихдобривскоротилосяв 10 разів, аорганічних добрив—у 7 разів), фактичнимприпиненнямвапнуваннякислихігіпсуваннясолонцюватихґрунтів (у 2003 р. порівняноз 1990 р. площіхімічноїмеліораціїзменшилисьу 60 разів), скороченнямобсягівлісомеліоративнихіпротиерозійнихробітактивізуваласядеградаціяземель, значнозростаєінтенсивністьерозійнихпроцесів. Водноразпорушуєтьсябаланспоживнихречовинуґрунтах. Враховуючитенденціїдозниження родючостіґрунтів, питаннявиробництватараціональноговикористаннямінеральних добривєнинінадтоактуальним. ПротевиробництвомінеральнихдобриввУкраїні зменшилосяз 4,2 млн.ту 1991 р. до 2,4 млн.тдіючоїречовиниу 2003 р. Разомзтим настійнозбільшуютьсяобсягиекспортумінеральнихдобрив. Стратегічниминапрямами підвищенняефективностівиробництвамінеральнихдобрив в Україніповинна бутимодернізаціяобладнання, вдосконаленнятехнологій, ефективневикористаннявласноїсировинитаенергоносіїв, щодастьможливістьзнизитисобівартістьі, відповідно, цінунадобрива.
Дляреалізаціїзавданьзнарощуваннявиробництвапродукціїрослинництва, передбаченихСтратегією, воглядовійперспективінеобхіднозбільшитирічнунормувнесеннядобривдо 140—150 кгдіючоїречовинина 1 га посівноїплощі. Звідсизагальний обсягвипускумінеральнихдобривудіючійречовинідлявнутрішніхпотребмаєстановити 3,5—3,7 млн.твартістю 4,5—5,2 млрд.грн.
РеалізаціяСтратегіїмаєзабезпечуватисянаосновіефективноговикористанняінноваційноїмоделі. [21, С. 11]
Зцієюметоюдержаваповиннавсебічнопідтримуватиінноваційний розвитокагропромисловоговиробництва. Інноваційнийрозвитоксільськогогосподарствамаєзабезпечуватисячерезінноваційніпрограми, підпрограмитаокреміпроекти. Длязабезпеченнявперспективівисокотехнологічногорозвиткусільськогогосподарствапотрібнокардинальнопокращитифінансуваннянаукизарахунокбюджетута залученняпозабюджетнихкоштів.
Внаслідоквисокоїаграрноїосвоєностітарозораностіземельного фонду, екстенсивногогосподарюванняідеградаціїсільськогосподарськихугідьмає місценадзвичайнонизькийрівеньїхпродуктивності, виробництвоваловоїпродукції сільськогогосподарстваврозрахункуна 1 га сільськогосподарськихугідьвУкраїнів останнірокистановиловсередньому 270 євро, тодіякукраїнах-членахЄС—понад 2 тис. євро. Тобтоземлемісткістьвітчизняногосільськогогосподарствавсередньомуу 8разіввища, ніжукраїнахЄвросоюзу.
Враховуючивищенаведене, стратегічнимзавданнямдержавноїполітикиусферіагарногоземлекористуванняєзабезпеченняраціональноговикористаннятаохорони продуктивнихземель, збереження, відтвореннятапримноженняїїродючості. Занауковообґрунтованимирекомендаціями, доактивногосільськогосподарськогообробітку слідзалучатинебільшетретинитериторії. Стількижмаєбутивідведенодляіншої господарськоїдіяльності, аоднатретинаповинназалишатисяуприродномустані. Саметакимчиномможназабезпечитиекологічнурівновагувприроді. [21, С. 12]
НинішняорганізаційнаструктурасільськогосподарськоговиробництваУкраїни представленасільськогосподарськимипідприємствами, фермерськимитаособистими селянськимигосподарствами. Стратегіяподальшогорозвиткусекторасільськогосподарських-підприємствмаєполягативпоступовомузміцненнівсіхїхорганізаційно-правовихформзметоювідновленнявтраченоїнимипровідноїроліувиробництві сільськогосподарськоїпродукції.
УпроектіСтратегіїчільнемісцезаймаєудосконаленняорганізаціїаграрногоринку. Основоюефективногофункціонуваннясільськогосподарськогоринкуєвсебічнийрозвитокінфраструктурнихелементів—системипідприємств, організацій, закладіввиробничоїтаневиробничоїсфери, якіпокликаніобслуговуватирухпродукціївідвиробникадоспоживача. Зазначенаінфраструктуравиконуєфункціївиявленняринкових цін —цінреальногопопитутареальноїпропозиціїяксистемоутворюючогоелемента ринковоїекономічноїсистемиАПК. Маркетинговийсекторінфраструктуриринкуформуютьаграрнітоварнібіржі, оптовісільськогосподарськіринки, аукціони, ярмарки, торговідоми, міськіринки, споживчікооперативніринки, супермаркети, оптовіфірмові магазинитаіншіструктури, щозабезпечуютьобмінчинникамивиробництваітоварами, їхкількіснийскладпокищоявнонедостатній, іучастьдержавиурозвиткуінфраструктуриаграрногоринкудоситьвисока.[21, С. 13]
ПотребуєсуттєвогоудосконаленнясистемаінформаційногозабезпеченняАПК, спрямовуючиїїнастворенняумовдляшвидкогорозповсюдженнясільськогосподарськихзнаньтаінформації, прийняттяоптимальнихуправлінськихрішень, ефективного функціонуванняринковихіфінансово-кредитнихмеханізмів, підтриманняміжгалузевих зв'язківтаінтеграціївітчизняногоагропромисловоговиробництвакраїнивсвітовіекономічнуйагропродовольчусистеми.[21, С. 15]
1.2 Еволюція поняття “стратегія підприємства”
Поняття стратегії посідає центральне місце в теорії стратегічного управління. Етимологічно слово «стратегія» походить з давньогрецької мови: stratos – армія, військо; agos – я керую. Початково воно визначало мистецтво або науку бути полководцем. Ще в стародавньому Китаї в період між 480 і 221 рр. до н. е. була написана книга, що мала назву «Мистецтво війни». Цей давній твір свідчить, що вже тоді стратегія була невід'ємним елементом світогляду людей, а в це поняття вкладався такий сенс, який сьогодні ми можемо назвати нормою оптимальної поведінки. У давнину вважалося, і з цим неможливо не погодитись, що розробка стратегії є мистецтвом обдарованих особистостей. Але настільки безмежними і незліченними є прояви людського таланту і мистецького дару, то, мабуть, ніколи стратегії не можна буде дати вичерпного визначення. Вона завжди буде мати про себе багато різних висловлювань, визначень, відомостей, номінацій, висновків і т. п. Багатогранність поняття стратегії обумовлює ще й те, що навіть при незначній зміні кута зору на нього зображення суттєвим чином змінюється, і однозначне визначення знову стає неможливим.
Як уже зазначалось, серйозний науковий інтерес до поняття та змісту стратегії підприємства виник на початку шістдесятих років. З того часу поняття стратегії багато разів визначалось, уточнювалось, інтерпретувалось і т.д. А. Чандлер у своїй праці яка вже стала класичною, писав: «Стратегія ...являє собою визначення основних довгострокових цілей підприємства та адаптацію курсів дій та розміщення ресурсів, необхідних для досягнення цілей... Оскільки прийняття нової стратегії може обумовити залучення нових типів робітників або виробничих потужностей, перекроїти горизонти бізнесу, які бачать керівники компанії, це може мати значний вплив на форму організації компанії». [17, С. 17]
Друге ключове визначення стратегії було зроблене на початку сімдесятих років К. Ендрю, який до базової дефініції А. Чандлера додав поняття відзначної компетенції. К. Ендрю також вважав, що загальна стратегія має два однаково важливих аспекти. які тісно взаємопов’язані. але можуть розглядатись і окремо: перший – формулювання стратегії, другий – її виконання. Формулювання стратегії є встановленням ідеальної аналітичної мети, в той час як її виконання має передусім адміністративне наповнення. За К. Ендрю, стратегія являє собою ідентифікацію чотирьох складових:
1) ринкової можливості, або що фірма могла б робити:
2) загальної компетентності та ресурсів, або що фірма була б спроможна робити;
3) власних цінностей та прагнень, або що фірма хотіла б робити:
4) підтверджених зобов'язань перед суспільством та його членами, або що фірма повинна була б робити.
Таким чином, стратегія повинна забезпечити відповідність внутрішніх сил і можливостей фірми зовнішнім потребам. Слід відзначити, що визначення стратегії за К. Ендрю лежить в основі сучасної стратегічної концепції і висунуло на перший план ідеї і проблеми, які і сьогодні досліджуються.
Визначальною для становлення та розвитку стратегічного управління була позиція І. Ансоффа, який розвинув концепцію стратегії на засадах визначення можливостей фірми та напрямків її зростання. Його концепція ділової, або корпоративної стратегії. має теж чотири базових компоненти:
1) визначення можливостей ринку виробу та його перспектив щодо розвитку диверсифікації;
2) розробка та деталізація вектора зростання або напрямку, в якому має місце зміна можливостей;
3)виділення унікальних можливостей як ринків виробів, так і векторів зростання, які І. Ансофф назвав конкурентною перевагою:
4)досягнення синергійного ефекту в результаті поєднання компетенція фірми.[17, С. 18]
Крім внесків А. Чандлера, К. Ендрю та І. Ансоффа, важливих для теоретичного обґрунтування стратегічної концепції і, зокрема, для визначення поняття стратегії, в іноземній літературі 60-х та 70-х рр. містяться й інші, досить різні дефініції та підходи до визначення ролі стратегії