Дипломная работа: Розвиток пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу "Я і Україна" в 3-4 класах

- практична спрямованість викладання з урахуванням вимог науки і виробництва, а також особистого досвіду учнів;

- індивідуалізація підходу до дітей і диференціація вимог до них;

- створення моделі педагогічної структури особистості;

- тісний зв’язок уроків із позакласними заняттями [8; с.353].

Аналіз педагогічної літератури дає можливість встановити, що розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють захопленість викладанням, досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, що викликає здивування в учнів, емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-пошукового характеру, нестандартні завдання (завдання на складання казок, віршів, вправ і задач).

Зміст навчального матеріалу, що засвоюється молодшими школярами, володіє великим можливостями для розвитку пізнавального інтересу. Для пояснення окремих явищ потрібно вчити дітей звертатися до науково – популярної літератури. Потрібна вона і для того, щоб дібрати цікаві й потрібні відомості про життя рослин, тварин та неживу природу.

Наприклад, щоб викликати інтерес і збагатити уявлення учнів про властивості підземної води на уроці «Я і Україна» під час опрацювання теми «Вода нашої місцевості», учитель може розповісти не тільки про звичайні мінеральні джерела, а й про існування в природі джерел з гарячою мінеральною водою. Як свідчить досвід, використання науково – популярної літератури на уроках «Я і Україна» в початкових класах дає позитивні результати. Під впливом почутих цікавих відомостей учні стають уважнішими на уроках, а це один з критеріїв виявлення інтересів[8; 346].

Сьогодні головні джерела інформації – телебачення, газети, журнали. Їх повідомлення відрізняються і по формі і по можливостям використання їх в навчальному процесі. Газетні і журнальні статті легко опрацьовувати, відібрати доступні за змістом фрагменти, зачитувати учням на уроці вголос, розмножувати і давати учням в друкованому вигляді. Телевізійні передачі позитивно впливають на емоційну сферу дитини [40, 32].

Розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів сприяє використання дослідів і спостережень, наочності на уроках.

За допомогою наочності активізуються увага, сприймання, пам’ять, мислення; вона стимулює живе, зацікавлене спілкування дітей з приводу побаченого й почутого, викликає асоціативні зв’язки, розширює і уточнює поверхові і неповні уявлення дітей про рослинний світ. Наочність на уроках природознавства може бути натуральною (об’єкти природи живі і препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми). Усе, що учні сприймають, пізнаючи явища та об’єкти за допомогою зору та інших аналізаторів, належить до засобів наочності. Відомо, що учням важко розпізнати рослини вивчені лише за таблицями і альбомами. Якщо ж рослини бачити і вивчати як живий витвір природи, то, діючи на різні аналізатори дітей, вони викликають яскраві відчуття, безпосередні чуттєві сприйняття й чіткі уявлення. Натуральні предмети чи об’єкти пізнаються за допомогою не лише зорового, а й слухового, зорового, нюхового та інших аналізаторів.

До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних об’єктів, зображувальних посібників. Під час застосування наочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об’єкти, кінофільми, таблиці. Отже, основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається провідним в усьому навчальному процесі. Мета застосування наочних методів — збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів.

Формування знань про рослини, тварин потребує демонстрації натуральних об’єктів, оскільки дає живі образні уявлення. Для демонстрування живих рослин залучають учнів, які вже ставили досліди за завданням учителя в позаурочний час, у куточку живої природи.

Для вивчення багатьох об’єктів, не доступних для сприймання в натурі, вчитель застосовує зображувальну наочність, коли використовується лише зображення предметів або явищ природи у вигляді таблиць, малюнків, моделей, муляжів, діапозитивів, кінофільмів тощо. Зображувальна наочність використовується для пояснення будови предметів живої та неживої природи, взаємозв’язків, що існують у довкіллі, теоретичного обґрунтування явищ, що спостерігаються. Завдання вчителя – керувати спостереженням дітей під час малювання, допомогти їм уважно розглянути предмет і зафіксувати на малюнку те, що є найхарактернішим для його зовнішнього вигляду [9, 45].

Використання ігор у навчанні допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам’ять, мислення, збуджує інтерес до навчання.

Дидактичні ігри - різновид ігор за правилами [13; 23].

Структурні компоненти дидактичної гри:

- дидактичне завдання - визначається відповідно до вимог програми з урахування вікових особливостей ( розвиток уявлень про природу);

- ігровий задум - дидактичне завдання, яке постає в грі перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму;

- ігровий початок;

- ігрові дії - засіб реалізацій ігрового задуму;

- правила дидактичної гри;

- підбиття підсумків гри.

Дидактичні ігри можуть включатися в урок на різних етапах уроку як структурний елемент, а може і весь урок будуватися як сюжетно-рольова гра (урок-мандрівка).

На уроках доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам’ятовування громіздких правил. Перевагу слід надавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Ігри, які використовуються на уроці «Я і Україна», класифікують за дидактичними навантаженнями:

1) ігри, які сприяють формуванню вміння класифікувати;

2) ігри, мета яких перевірка правильності сформованих уявлень;

3) ігри, спрямовані на виявлення природних зв’язків, сутність явищ;

4) ігри, спрямовані на формування вміння орієнтуватися на місцевості.