Дипломная работа: Шляхи вдосконалення участі комерційних банків на ринку цінних паперів в України

Фінансовий ринок поділяється на грошовий ринок та ринок капіталів (див. схему 1.).

Розглянемо конкретно складові елементи цієї схеми.

Під грошовим ринком розуміється ринок короткострокових кредитних операцій (до одного року). В свою чергу грошовий ринок поділяється на обліковий, міжбанківський та валютний ринки. До облікового ринку відносять той, на якому основними інструментами є казначейські та комерційні векселі, інші види короткострокових зобов’язань (цінні папери). Таким чином, на обліковому ринку обертається величезна маса короткострокових цінних паперів, головна характеристика яких – висока ліквідність та мобільність. [50,c.243]

Міжбанківський ринок – це частина ринку позичкових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються та розміщуються банками між собою, переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі строки.

Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний оборот, пов’язаний зі сплатою грошових зобов’язань юридичних та фізичних осіб різних країн.

Ринок капіталів охоплює середньо- та довгострокові кредити, а також акції та облігації. Він поділяється на ринок цінних паперів (середньо- та довгострокових) та ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів. На відміну від грошового ринку, який задовольняє в основному короткострокові потреби, ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Задача РЦП – забезпечити найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції по ціні, яка влаштовувала б обидві сторони.

Таким чином, ринок цінних паперів являється тією частиною фінансового ринку яка охоплює, як кредитні відносини так і відносини співвласності. Учасниками ринку цінних паперів є емітенти цінних паперів, інвестори та інвестиційні інститути. [50, c.255]

Емітент цінних паперів – це юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. В ролі емітенту може виступати держава, державні органи, підприємства, спільні підприємства та підприємства з іноземним капіталом, зареєстровані на території України.

Інвесторами є юридичні та фізичні особи, які купують цінні папери від свого імені та за власний рахунок з метою отримання прибутку.

Інвестиційними інститутами є юридичні особи які здійснюють діяльність виключно з цінними паперами (наприклад, банки, фінансові посередники, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди тощо).

Враховуючи різноманітність операцій на фондовому ринку та багатогранність функцій його учасників, практично неможливо запровадити щодо них чітку і сталу класифікацію. Та все ж спробуємо зробити це за найтиповішими ознаками: характеристикою економічної поведінки та різновидами діяльності на ринку цінних паперів (див. схему 2, схему 3). [19,c.22]

Учасники ринку цiнних паперів, з урахуванням їх економiчної поведінки, поділяються на такі категорії: держава, населення, комерційні організації (так звані інституцiйнi учасники). У свою чергу комерційні організації поділяються на нефінансові і фінансові. До останніх належать комерційні банки, інвестиційні фонди, акцiонернi товариства, страхові, брокерські компанії та ін. Суб’єктів фондового ринку поділяють також на професійних і непрофесійних його учасників. Професiйнi учасники працюють на ринку цiнних паперів постійно і лише на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються у порядку, встановленому чинним законодавством. До найпоширеніших видів дiяльностi належать:

- посередництво у процесі випуску та обігу цінних паперiв;

- депозитарна розрахунково - клірингова діяльнiсть з управління цінними паперами;

- діяльнiсть із ведення реєстру власників іменних цінних паперiв;

- організація торгівлі на ринку цінних паперів тощо.

Рис.2.2. Класифікація учасників РЦП в Україні за характеристикою економічної поведінки.

Рис.2.3. Класифікація учасників РЦП в Україні за видом діяльності на ринку.

Окремим видом професійної діяльності є торгівля цінними паперами, тобто реалізація цивільно-правових контрактів, пов’язаних із цінними паперами, якими передбачено їх “оплату проти поставки” новому власникові на підставi доручення або на засаді комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність) чи від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльнiсть).

Випуск та обіг цiнних паперiв в Українi провадиться за посередництвом банків, акціонерних товариств, статутний фонд яких сформовано лише за рахунок іменних акцій, а також іншими торговцями, для яких операції із цінними паперами є єдиним видом діяльностi.

Інші підвиди професійної діяльності на ринку цiнних паперів пов’язані зі згаданими вищє. Це насамперед послуги у сфері обліку, зберігання, обслуговування угод із цінними паперами, а також послуги, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод із цінними паперами на біржовому та позабіржовому ринках.

За критеріями, визначеними Державною комісією з цінних паперiв та фондовому ринку України професійною діяльністю на ринку цiнних паперів вважається:

- для фізичних осіб - придбання ними цiнних паперiв від свого імені і за свій рахунок згідно з контрактами та відчуження цих цiнних паперів упродовж року. При цьому обсяг угод (на суму номінальної вартості) має перевищувати суму, адекватну 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні це 17 000 гривень); [19, c.21]

- для юридичних осіб - придбання за контрактами цінних паперiв і їх похідних та наступне відчуження цих цiнних паперів упродовж року після їх отримання. Загальний оборот з обігу (згідно з номінальною вартістю) за цими контрактами має перевищувати суму, адекватну 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 170 000 гривень). [19, c.21]

Ринок цінних паперів поділяється на первинний та вторинний. На первинному ринку цінних паперів відбувається початкове розміщення вперше випущених цінних паперів з допомогою інвестиційних фірм, банків, брокерських фірм або самим емітентом. Пропозицію цінних паперів на ринку забезпечують компанії, які здійснюють розміщення своїх цінних паперів з метою залучення додаткових грошових коштів для фінансування розширення своєї діяльності, а також держава шляхом емісії облігацій для фінансування державних програм чи покриття дефіциту державного бюджету.

Вторинний ринок цінних паперів – це ринок, на якому продаються і купляються раніше випущені цінні папери, тобто відбувається зміна власників цінних паперів.

Вторинний ринок, з точки зору його організації, поділяється на централізований і децентралізований.

Централізованим ринком цінних паперів є фондова біржа, децентралізованим – ринок, на якому обертається недопущені до обігу на фондові біржі цінні папери (але це не виключає обігу на цьому ринку допущених цінних паперів), і який, як правило, складається з великої кількості брокерсько - ділерських фірм.