Дипломная работа: Система роботи з розвитку мовлення в першокласників

5. Позначення виділеного звука умовним значком (фішкою).

6. Протяжна (або підсилена) вимовадругого звука... . і т. д.

7. Перевірка виставленої звуковоїмоделі слова.

Вважаємо, що в такій послідовності учні навчаються чути і розрізняти звуки у слові, діяти при складанні звукових схем. Це дає можливість класоводові швидше перейти від колективних до самостійних форм роботи.

У букварний період навчання грамоти звукова робота поєднується з буквеною. Тут вона стає цілеспрямованішою і здійснюється дотриманням відповідної структуриуроку при вивченнінової букви.

Перш ніж ознайомити учнів з новою буквою, опрацьовуємо відповідні звуки. Засвоєння нової букви починаємо з виділення зі слова звука, який вона позначає, визначення способу його вимови (повітря проходить через ротову порожнину вільно чи з перешкодами), потім — звучання (складається тільки з голосу чи з голосу і шуму); даємо йому характеристику (голосний чи приголосний — твердий чи м'який), встановлюємо місце цього звука у слові (звучить на початку, всередині чи в кінці), добираємо слова з цим звуком у різних позиціях, утворюємо склади, слова з ним, аналізуємо їх. І тільки після такої аналітико-синтетичної роботи над звуком ознайомлюємо з буквою.

Особливої уваги заслуговує робота над виділенням звука. У методиці відомо, що для виділення звуків добираємо такі слова, де вони знаходяться у найбільш сприятливій позиції. Для голосних це буде початок складу чи слова (під наголосом), особливо тоді, коли голосний становить склад (о-си, І-ра); для приголосних — коли вони стоять поза злиттям (ПГ, ПГ), зокрема, тверді приголосні [к], [п], [т]— у кінці слова (рак, сніп, кіт), раптові дзвінкі — на початку слів зі збігом приголосних (брат, двір), м'які приголосні — в кінці слова (кінь, заєць, рись). В окремих випадках виділяємо звуки з прямого складу, хоч тут вони злиті. Це, зокрема, буває тоді, коли потрібно розкрити звукове значення букв я, ю, є, ї (якір, Юра, їхали, Євген).

Виділяючи звук, користуємося такими прийомами, широко відомими в методичній літературі та практиці роботи вчителів початкових класів:

1) прийом звуконаслідування:Жук ж-ж-ж. Листя ш-ш-ш (звуки[ж], [ш]);

2) Виділення звука підкресленнямйого вимови: [ссс]ам, с[ааа]м, са[ммм];

3) Впізнавання і виділення звуказ вірша, скоромовки, де він найчастішевживається;

4) Домовляння звука до розпочатоговчителем слова з показом предметногомалюнка (Учитель говорить: [ма]... і показує малюнок маку, а учні додають: [к]та ін).

Використовуємо прийом, найбільш ефективний при вивченні певного звука та букви.

Уже на першому етапі букварного періоду маємо можливість проводити роботу як з твердими, так і з м'якими приголосними звуками. Якщо приголосний має пару щодо твердості і м'якості ([н] - [], [д] – [], [т] –[], [з] - [], [с] — [], [ц] –[], [p] — [], [дз] -[]), то виділяємо зі слів одночасно твердий і м'який приголосний. (Звуки [н] - [] — зі слів лин, окунь). А коли приголосний такої пари не має ([в], [м], [к], [п], [б], [г], [ч], [х], [ж], [ш], [ф]), то виділяємо його тільки зі слова, де цей звук постає твердим. (Звук [к] — зі слова мак).

У Букварі для виділення цих звуків відповідно подані сюжетні або предметні малюнки і звукоскладові схеми до них. Пом'якшені приголосні умовно виносяться як м'які і в схемах позначаються двома паралельними рисками:

= . = -кіт, = . — -віз, = . __ __ .-білка.

Спинимось детальніше на методиці проведення звукової роботи під час вивчення нової букви. (Звуки [с], [], буква «ес» с. 40 Букваря). Для аналізу візьмемо слова рис і рись. Послідовність роботи на уроці має бути такою:

1. Розгляд малюнка із зображеннямволоті рису, називання малюнка, роботанад усвідомленням лексичного значенняслова рис.

2. Вимова слова рис учителем з підкресленням останнього звука: ри[ссс];виділення звука [с].

3. Вимова звука [с] учнями і слуханняйого звучання: повітря, проходячи черезротову порожнину, натрапляє на перешкоди, створені зубами і кінчиком язика;звук вимовляється з шумом.

4. Спостереження за артикуляцієюзвука [с]: зуби зближені, кінчик язикаторкається нижніх різців.

5.Характеристика звука [с]: приголосний, твердий; встановлення способупозначення його умовним значком (фішкою).

6. Розпізнавання звука [с] середінших у грі «Піймай звук». Учительвимовляє кілька звуків, серед яких є потрібний [с] ([у], [с], [а], [н], [с], [о],[в],[с]), учні сигналізують про наявність звука [с], сплескуючи в долоні.

7. Утворення складів зі звуком [с]: [ с ] , [ а ] — [ с а ] ; [ с ] , [у] - [су]; [с], [о] - [со]; [с], [и] - [си].

8.Аналіз утворених складів: [са]складається зі звуків [с], [а] тощо.

9. Розгляд малюнка з зображеннямрисі, називання тварини, робота надусвідомленням лексичного значенняслова рись.

10.Виділення звука [с] зі слова рись,підкресленням вимови його: ри[ссс],спостереження за його звучанням(припроходженні через ротову порожнинуповітря натрапляє на перешкоди) й артикуляцією (зуби зближені, кінчик язикапритискається до нижніх різців, середнячастина язика піднімається до твердогопіднебіння — перешкода більша).

11. Характеристика звука [с]: приголосний, м'який; встановлення способупозначення його умовним значком (фішкою).

12.Розпізнавання звука [с] середінших у грі «Хто уважніший». Класоводпропонує звуки, серед яких є і [с]:[а],:[л], [н], Іс], [н], [м], [61. Учнівказують на його наявність, піднімаючируки.