- розробка програмно-цільових програм і механізмів їх реалізації.

Ці та інші передумови є основоположними даної дипломної роботи та визначальними її актуальність, об`єкт, предмет, мету і завдання дослідження.

Актуальність роботи - об’єктивна необхідність переходу суспільства і держави до сталого розвитку в системі "природи – економіка - людина" на основі гуманітарних принципів людського розвитку, соціально-демографічної та екологічної складових.

Об`єкт дослідження – Чернігівський регіон як система "природи – економіка - людина".

Предмет дослідження – еколого-демографічні та соціально-економічні складові сталого розвитку.

Мета - реалізація права людини на сприятливе для її здоров`я й добробуту довкілля, забезпечення збалансованого, соціально-економічного розвитку, прийнятого рівня екологічної безпеки та людського розвитку.

Завдання дослідження передбачає на основі природної та демографічної характеристики регіону дослідження слідуючого кола питань:

1. Виявлення ступеня дослідженості теми.

2. Аналіз сучасного стану екологічної безпеки та соціально-економічного розвитку регіону.

3. Вибір методів аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоров'я населення та якості життя.

4. Обґрунтування регіонального системного екологічного управління сталим розвитком.

5. Шляхи забезпечення переходу до сталого (збалансованого) розвитку Чернігівської області.

1. Природно-екологічна та демографічна характеристика регіону

1.1 Природно-екологічні умови

Чернігівська область одна з найбільших на Україні (за своєю територією посідає друге місце). Площа – 31,9 тис. км² (5,3 % території країни), густота населення – 36 осіб/км² . Розташована на півночі України, в поліській та лісостеповій зонах придніпровської низовини. На заході і північному заході межує з Гомельською областю Білорусі, на півночі – з Брянською областю Росії, на сході – з Сумською, на півдні – з Полтавською, на південному заході – з Київською областями України. Середня висота над рівнем моря – 120 метрів.

Клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура січня - -7⁰ С, липня - +19⁰ С. Також характерні такі показники:

річний радіаційний баланс – 177 - 188 кДж/см² ;

середньорічна температура повітря – 5,7 - 6,6⁰ С;

річна сума температур вище 10⁰ С – 2400 - 2500⁰ С;

тривалість безморозного періоду – 136-152 дні;

вегетаційний період біоценозу – 190-205 діб;

середньорічна кількість опадів – 550-700 мм;

випаровування – 400-450 мм;

коефіцієнт зволоження – 1,9-2,8;

лісовкрита територія – близько 25%.

На рівень континентальності клімату істотно впливають такі чинники як наявність річок, водойм, озер, лісових масивів, рівень заболоченості території, вбирна здатність ґрунтового покриву.

В останні десятиріччя спостерігається загальне потепління клімату з одночасним посиленням його контрастності. Почастішала тривалість періодів як надмірного зволоження, так і посушливих днів [10].

Чернігівська область має значні площі природних ландшафтів, досить поширені біологічні різновиди. Мозаїчність ландшафтних комплексів обумовлена різноманітністю геоморфологічної будови місцевого стоку, особливостями природно-кліматичних умов, грунтово-рослинного покриву, а також антропогенними змінами середовища. В цілому ландшафт території відноситься до класу рівнинних, мішанолісових та лісостепових типів.

Попри великі втрати від меліоративних робіт, проведених у свій час, ландшафтам області властивий високий ступінь поширення природних територій. Значна частина з них зберігає потенційні можливості відновлення – повернення до природного стану або деякого наближення до нього. Непогано збережені і заплавні ландшафтні комплекси середніх та великих рік – Десни, Сейму, Снову, Сожу. Лучні, лучно-болотні і болотні заплавні комплекси верхів’їв, а здебільшого і всієї течії багатьох малих річок дуже змінені – осушені і частково розорані.

Чернігівська область є однією з найбагатших за запасами водних ресурсів. Гідрографічна мережа належить до басейну Дніпра. Територією області протікають 1570 річок загальною довжиною 8336 км, в тому числі великі річки: Дніпро (91 км), Десна (505 км); середні: Сож (30 км), Судость (17 км), Сейм (56 км), Снов (190 км), Остер (195 км), Трубіж (15 км), Супой (25 км), Удай (195 км), а також малі річки [1].

Густота річкової мережі складає 0,26 км на 1 км² території.