Дипломная работа: Сталий розвиток Чернігівської області
В праці [16] зміни природного середовища розглядалися як побічний ефект розвитку промисловості, тобто як закономірне, хоч і небажане, явище.
Причину ірраціонального результату, який розглядається в праці [19] НТП слід вбачати в методології, згідно з якою екологічні проблеми тривалий час намагалися розв'язувати в межах охорони природи й раціонального використання її ресурсів.
Розвиток людини відбувається за тими ж самими закономірностями, що й всієї живої речовини. При відповідному градієнті щільності жива речовина розтікається так, як вода розтікається за законами гравітації, а не за законами організованого соціуму. Окремі елементи цих прогнозів проявляються вже тепер.
Однією з умов стійкого розвитку [6] суспільства є збереження, культивування духовних зв'язків народу (нації) зі своєю землею. Лише суспільство, яке тісно пов'язане зі своєю природою й добре розуміє місцеві (локальні, регіональні) проблеми проживання на даній йому Богом та історією землі, здатне створити стійку модель у відповідному секторі біосфери. Проблема єдності народу та його землі є центральною в концепції стійкого розвитку. Принагідно зауважимо, що зазначена єдність має також психотерапевтичний ефект: у суспільствах, де її ще не втрачено, людина відчуває усі радощі життя в тому унікальному вигляді, в якому вони представлені у природному стані безвідносно до того, чи йдеться про м'які ландшафти України або крижані поля Арктики.
Отже, нинішня модель індустріально-споживацького суспільства в системі економіка — природа ще зорієнтована на техногенний розвиток (економічне зростання за будь-яку ціну). Така спрямованість зумовлює принципову неможливість захистити в належний спосіб довкілля й зберегти природні ресурси від запланованого руйнівного технічного тиску. Ось чому природоохоронні заходи здебільшого виявляються недостатньо ефективними, а природоохоронне законодавство засвідчує свою недієвість.
Перехід до стійкого розвитку — це насамперед зміна пріоритетів у системі економіка — природа: ідеться не про охорону природи від всесильної економіки, а про її підпорядкування екологічному імперативу — настійній вимозі дотримуватися законів природи й розуміти і безперечно сприймати вимоги й обмеження, що визначаються цими законами в усіх сферах життєдіяльності суспільства [26].
Питання про стійкий екологічно безпечний розвиток уперше було поставлене Світовою комісією з навколишнього середовища та розвитку. У доповіді цієї комісії "Наше спільне майбутнє" (1987р.) наведено визначення цього поняття: "Стійкий розвиток – це такий, який забезпечує потреби нинішнього покоління без заподіяння шкоди можливості майбутнього покоління забезпечити свої потреби".
Сьогодні відомо досить багато тлумачень поняття стійкого розвитку, проте жодне з них не дістало загального визнання. Можливо, що єдиного тлумачення стійкого розвитку не буде, оскільки в різних країнах існують досить різні екологічні, економічні та соціальні умови. Кожна країна має визначити власну політику в цьому напрямку. Однак попри все йдеться про розвиток у межах господарської (екологічної) ємності природного середовища, що не вносить незворотніх змін у природу і не створює небезпеки для будь-якого тривалого існування людини як біологічного виду.
Поняття про стійкий розвиток у контексті розв’язання проблеми глобальної екологічної кризи, звичайно потребує всебічного наукового, філософського осмислення, наповнення глибоким економічним і соціально-культурним змістом, але вже сьогодні це поняття увійшло до загальнопланетарного вжитку і покладено в основу всіх сучасних міркувань і уявлень про можливі шляхи й характер майбутнього розвитку окремо взятого суспільства і світової співдружності держав. Ідеї стійкого екологічного розвитку визначатимуть світоглядний, моральний,екологічний, політичний, технологічний, гуманітарний профілі ХХІ ст.
Концепцією стійкого розвитку обумовлюється нова поведінкова домінанта людини у природі, що визначить її рух до ноосфери як сьогодні, так і у віддаленій перспективі [24].
2.2 Соціально-економічна безпека – важлива складова сталого розвитку
Економічна безпека області як і держави, поряд з її екологічною безпекою є важливою складовою сталого (збалансованого) розвитку, рис.1.
Рис. 1. Перехід від охорони природного середовища до сталого розвитку
Якщо охорона навколишнього природного середовища передбачає дослідження лише його об`єктів, а екологічна безпека – об`єктів природи і людини, то за сталого розвитку об`єктами виступають: природне середовище, людина і економіка.
Регіональна економічна політика передбачає: стійкість та цілісність регіонального господарського механізму, збалансовані регіональні програми економічного розвитку, комплексні міжрегіональні проекти, інструменти та методики регіонального вирівнювання та подолання депресивності регіонів, посилення ролі регіонального самоуправління в системі забезпечення екологічної та економічної безпеки [17].
Фінансова безпека та вплив на неї чинників грошово-кредитної політики, політики запозичень, валютного регулювання, фіскальної сфери та податкової політики, інфляційних процесів та антиінфляційної політики, державного регулювання цін, динаміки платіжного балансу, внутрішнього і зовнішнього державного боргу.
Соціальні аспекти економічної безпеки: політика доходів, реформування заробітної плати, пенсійна реформа, зменшення диференціації грошових доходів та подолання бідності, формування "середнього" класу, відтворення й розвиток соціальної сфери, політика на ринку праці та зниження безробіття.
Стан та проблеми забезпечення ресурсної безпеки: енергетична безпека, проблеми забезпечення мінеральною сировиною, продовольча безпека, екологічні аспекти економічної безпеки.
Трудоресурсні аспекти економічної безпеки: демографічні чинники, внутрішня та зовнішня трудова міграція, розподіл економічно активного населення між секторами економіки. Якість робочої сили, структурні аспекти її пропозиції, продуктивність праці та стимулювання до продуктивної праці.
Тінізація економіки як загроза економічній безпеці: форми і методи тінізації економічних відносин і економічної злочинності та засоби їх зменшення, проблеми тіньової зайнятості, засоби і методики легалізації тіньових доходів та капіталу, економічні аспекти поширення корупції та протидії їй.
Воєнно-економічна безпека: оборонний бюджет, економічна реформа Збройних сил, економічні аспекти конверсії, економічні проблеми розвитку та впровадження технологій подвійного призначення та створення стійкого національного оборонно-промислового комплексу, економічні аспекти експорту зброї, економічні аспекти формування мобілізаційних та стратегічних резервів.
Технологічна безпека в контексті розвитку науково-технічного потенціалу держави, розбудови інноваційної економіки та здійснення інноваційної політики держави, зміцнення критичних технологій, підвищення самозабезпечення в ключових технологіях цивільного та воєнного виробництва та розвитку вищих технологічних укладів, поширення ресурсо- і енергозбережних технологій. Обґрунтування пріоритетів державної підтримки науки і техніки в контексті зміцнення технологічної безпеки [18].
Замкнутість технологічних циклів, стан інфраструктури, міжгалузеві пропорції, відтворення основного капіталу і їхній вплив на економічну безпеку.
Чинники впливу на зовнішньоекономічну безпеку: економічні проблеми і загрози глобалізації, форми і способи інтеграції національної економіки у світову, ефективність імпортно-експортних відносин, їхня структура, регіональні пріоритети, проблеми диверсифікації ринків збуту, науково-технічні та виробничо-структурні пріоритети розвитку експортного потенціалу, критичний імпорт, імпортозаміщення. Міжнародні потоки капіталів, зокрема — пряме іноземне інвестування. Проблеми конкурентоспроможності вітчизняної продукції та її забезпечення.
Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що стабілізація соціально-економічного розвитку є важливою складовою сталого і людського розвитку в умовах екологічної безпеки життєдіяльності людини і природи.
2.3 Екологічна безпека і стабілізація розвитку
На фоні надмірно техногенізованої України Чернігівська область з усією сукупністю екологічних проблем вирізняється відносною екологічною благополучністю. Але сьогодні Чернігівщина презентує і складне поєднання екологічних проблем – від забруднення радіонуклідами і викидів у біосферу до погіршення якості природного середовища, транзиту та акумуляції забруднюючих речовин, які формують екологічну небезпеку в регіоні [10].
Аналіз показників техногенного навантаження на природне середовище і області свідчить про деяку стабілізацію та тенденцію до поліпшення, хоча в цілому рівень небезпеки для довкілля залишається досить значним.
Однією з найбільш значних небезпек є поводження з відходами. Загальний обсяг накопичення відходів перевищує 15 млн. т., що в розрахунку на 1 км2 дорівнює 480 тон. Якщо порівняти з Україною, де побутових відходів 40 тис. тон, стан екологічної небезпеки, створюваною відходами можна вважати задовільною.