Вступ

Розділ І. Становлення банківської системи

1.1. Історія розвитку банкивської системи

1.2. Розвиток банківської системи в Росії та СРСР

Розділ ІІ. Поняття й елементи банківської системи

2.1 Поняття, ознаки й елементи банківської системи

2.2 Банки України

Розділ ІІІ. Центральний банк країни, його формування і розвиток

3.1. Загальна характеристика центральних банків

3.2. Національний банк України

Висновок

Література

Вступ

історія банківська система

В цій курсовій роботі розглянута історія розвитку і характеристика основних елементів банківської системи України. Банки почали виникати, ще задовго до того, як ці питання почалися досліджуватися науковцями, і тим цікавіше було досліджувати їх розвиток із зародження і до нашого часу.

В своїй роботі я ставив на меті саме з’ясувати значення банків та банківської системи в цілому для економіки країни, порядок їх формування і функціонування. Ці моменти дуже важливі і проблемні, оскільки в Україні банківська система виникла порівняно недавно і тому знаходиться у стані розвитку, в зв’язку з чим виникає безліч неузгоджених питань, а також питань, механізм вирішення яких необхідно змінювати чи вдосконалювати. Ця тема має важливе значення, оскільки в умовах ринкової економіки банки відіграють значну роль.

Отже, банки – це установи, що виконують специфічну функцію – посередника кредитів. З одного боку, вони мобілізують і концентрують вільні гроші, а з другого – направляють їх через кредит у різні галузі господарства. Але функція банків не обмежується посередництвом. У банках накопичуються доходи підприємств і збереження населення, що перетворюються у кредитні ресурси, які потім у формі кредитів надходять на відтворення виробництва і поновлення оборотних коштів. Акумулюючи кошти підприємств і населення, банки виконують операції: схоронності коштів, платежі за дорученням клієнтів та облік, тобто ведуть касові операції.

В першому розділі мова йде про виникнення банків, їх перетворення на протязі сторіч. Особлива увага приділяється опису банківської системи Русі , а також вже перетвореної системи СРСР про основні функції банків того часу.

Другий розділ дає визначення самого поняття банківської системи і відображає різні концепції вчених, пов’язаних з цим поняттям. Крім того, цей розділ включає в себе опис ознак, якими характеризується банківська система, а також елементів, які виступають носіями рис банківської системи. Велика увага приділяється факторам, які впливають на хід розвитку банківської системи.

Третій розділ присвячений виникненню і характеристиці центральних банків, які є головною ланкою банківської системи і оцінці їх незалежності. Окреме місце займає трактування основних завдань та функцій центральних банків. Дан опис НБУ, його основних функцій і задач.

Розділ І. Становлення банківської системи

1.1 Історія розвитку банкивської системи

Історія древніх століть не залишила досить повної інформації про те, коли виникли банки, які операції вони виконували, що з'явилося спонукальною силою їхнього розвитку. В даний час збереглися відомості про перші гроші древніх народів (хутрах, золотих злитках, первісних монетах), але не про банки. Іншими словами первісна історія нагромадила чималі матеріальні свідчення древнього грошового обігу, але не дало відповідь на те, яка при цьому була роль найпростіших кредитних установ. Більш того, сам період виникнення банків не визначений в економічній літературі, не ясна їхня щира природа.

Перші банки, на думку ряду учених виникли в умовах мануфактурної стадії капіталізму і з'явилися насамперед в окремих італійських містах (Венеції, Генуї) у 14 і 15 в.в. на їхню думку банк, як особливий інститут товарного господарства виник не в зв'язку з розвитком товарно – грошових відносин на ранніх етапах товарного господарства, а саме в той їхній період, коли потрібна була мережа спеціальних установ, що регулюють грошовий обіг і робили в більш широких масштабах кредитні операції. Банк з'явився тільки на такій стадії розвитку кредиту, коли без його широкої допомоги неможливо було функціонування капіталістичних підприємств. Не випадково банк характеризувався винятково як явище капіталістичного господарства.[1]

Інша частина фахівців вважає, що банки виникли в більш ранній період – при феодалізмі. Вони відзначають, що в античному і феодальному господарстві з'явилася потреба у функції банків, як посередників у платежах.

Отже, що існуючі уявлення про появу банків розходяться не на 1-2 десятиліття, а охоплюють майже 2 тисячі років. Значить суть питання про перші банки навіть не стільки у визначенні якоїсь історичної дати, прийнятної для різних сторін.

Слово “банк” походить від італійського “banco”, що означає “стіл”. Ці “банко – столи” установлювалися на площах, де проходила жвава торгівля товарами. Вона велася з використанням різноманітних монет, що чеканилися як державами, так і містами. При покупці – продажу зустрічалися монети різної форми, різного достоїнства. У цих умовах потрібні були фахівці, які б знали і розбиралися в безлічі монет, що звертаються, могли б оцінити і дати ради по їх обміні. Ці фахівці - міняли розташовувалися звичайно зі своїми особливими столами на торговищах, де відбувалася торгівля.

Поняття банку, що закріпилося в нашому розумінні, ототожнювалося з мінялами і їхніми особливими столами й у Древній Греції, де банкіри називалися трапезидами. Свої трапезиди були й у Древньому Римі, де існували менсарии, що займалися обміном валют, а також деякими іншими грошовими операціями. Виходить, що перші банки виникли як би на основі обміну грошей різних міст і країн.

Чисто семантичне тлумачення слова “банк” приводить нас до висновку, що походження банку відноситься тільки до такого періоду розвитку господарства, коли гроші стали виконувати функцію світових грошей. Виходить, що на більш ранніх етапах, коли гроші зверталися тільки на внутрішньому ринку, банки ще не існували. Разом з тим відомо, що збережна операція є більш древньою.

На думку істориків, ще 2300 років до н.е. у холдіїв були торгові компанії, що поряд з виконанням своїх безпосередніх функцій видавали також позички. Згадування про перші кредитні операції відноситься до 6 ст. до н.е. у Древньому Вавилоні практикувалася вкладна операція: прийом внесків і сплата по них відсотків. Ця ж операції в 4 с. до н.е. практикувалися й у Греції. Примітно, що поряд із прийомом внесків древні греки за відому плату робили обмін грошей. Ці перші банківські операції виконували як окремі особи, так і деякі церковні установи, у яких концентрувалися значні кошти. Храми були надійним засобом для збереження цінностей. Внески, недоторканність яких гарантувалася поважним відношенням до релігії, зробили знаменитими грецькі храми, що стали одночасно своєрідними банківськими установами.

Перші банкіри зрозуміли, що величезні кошти, що накопичуються, лежачі без руху – це не продуктивно, тому що їх можна було б використовувати й одержувати істотну вигоду, віддаючи кошти в тимчасове користування, або відкриваючи самостійно торгові і ремісничі підприємства. Заставою при цьому звичайно виступали кораблі і товари, а в деяких випадках будинки, дорогоцінні речі і навіть люди (раби).

Надання банківської позички супроводжувалося стягуванням високих відсотків, рівень яких доходив до 36% річних. В часи Ярослава Мудрого була встановлена гранична ставка не вище 20% річних, котра однак могла зрости до 40% річних, якщо позичка видавалася на короткий час.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--