Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблеми навчання мовної ввічливості в англійській мові

1.1 Поняття "ввічливість". Зміст і чинники, що впливають на його розвиток

1.2 Засоби, методи і прийоми навчання ввічливості на уроках англійської мови

1.3 Педагогічні та психологічні аспекти формування мовної ввічливості як компонента іншомовного навчання

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота

2.1 Особливості формування знань, умінь і навиків для розвитку мовної ввічливості в англійській мові (мета, завдання, методика, результати, констатуючого експерименту)

2.2 Система знань, необхідних школяру для розвитку у нього мовної ввічливості (мета, завдання, методика, результати, формуючого експерименту)

2.3 Ефективність розробленої системи навчання (мета завдання, методика, результати, контрольного експерименту)

Розділ 3. Висновки і педагогічні рекомендації

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми.

Сучасний міжнародний стан, економічна і політична інтеграція обумовлюють залучення все зростаючого числа фахівців в різних галузях науки і техніки в безпосереднє здійснення міжнародних науково-технічних зв'язків, що супроводжуються значним зростанням і розширенням культурних і ділових контактів, - все це пред'явило свої вимоги до характеру володіння іноземною мовою і мовним ввічливістю, і тим самим детермінувало деякі принципи і параметри нових методів навчання, зокрема, іноземним мовам.

Умови іншомовного спілкування на сучасному світі, коли іноземна мова є засобом спілкування, пізнання, здобуття і накопичення інформації, зумовили необхідність володіння всіма видами мовної діяльності: мовним ввічливістю і розумінням на слух мови на даній іноземній мові, а також правилами мовного ввічливості, читанням і листом.

Таким чином, актуальність справжньої роботи обумовлена необхідністю адекватного опанування англійського мовного ввічливості в процесі загальноосвітнього навчання в умовах середньої школи.

Рівень адекватності володіння тим або іншим видом мовної діяльності перевіряється безпосередньо в практиці іншомовного спілкування, при читанні автентичної і високозмістовної літератури за фахом, при обміні письмовою інформацією у вигляді статей, книг, анотацій до них, тез для конференцій, ділових паперів і так далі

При опануванні іноземної мови в рамках середньої загальноосвітньої школи викладачі стикаються з проблемою невідповідності використовуваних методів навчання з сучасними вимогами до опанування іноземної мови. Часто "випробування практикою" заставляє поставити під сумнів правильність екзаменаційної оцінки по іноземній мові в середній загальноосвітній школі, оскільки, не дивлячись на якісно нові, досить конкретні вимоги до рівня володіння іноземною мовою, іспити як і раніше орієнтовані на традиційний або який-небудь інший метод навчання, де знанням про мову надається більше значення, чим умінням і навикам в самій мові, і де володіння усною мовою носить вторинний підлеглий характер, а не є умовою створення інших мовних навиків: навику читання і листа.

У зв'язку з цим, метою справжньої роботи є розробка концепції комплексу вправ для навчання мовної ввічливості на уроках англійської мови.

Для реалізації поставленої мети в справжній дипломній роботі вирішуватимуться наступні завдання:

- аналіз англійського мовного ввічливості, як виду мовної діяльності;

- аналіз труднощів при навчанні мовної ввічливості;

- розкриття психофізіологічних характеристик що вчаться 6-7 класів загальноосвітньої школи;

- формулювання цілей і розкриття вмісту навчання мовної ввічливості;

- розкриття вимог до структури і вмісту комплексу вправ для навчання мовної ввічливості;

- розробка і експериментальний відробіток концепції комплексу вправ.

Участь в спілкуванні передбачає опанування усної мови на іноземній мові, тобто створення навику. На відміну від аудіювання, власне мовний ввічливість не пред'являє настільки високих вимог до об'єму словника, об'єму мовного матеріалу як умови, що забезпечує реалізацію цього навику. Проте досить жорстко встановлюється об'єм необхідного мінімуму словарного і взагалі мовного матеріалу, яким повинен оволодіти виучуваний для повноцінної участі його як особи в процесі спілкування. Цей мінімум, окрім словарного і граматичного матеріалу мови, передбачає опанування цілого ряду основних екстралінгвістичних засобів даної мови, як, наприклад, абсолютний темп мови, характер пауз (їх тривалість і розміщення), а так само жестомімічні особливості даної мови.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--