Дипломная работа: Управління ліквідністю в комерційному банку

ліквідність - здатність забезпечувати вчасне і цілковите виконання фінансових зобов’язань;

платоспроможність - рівень забезпеченості фінансових зобов’язань банку власним капіталом.

Звичайно, ліквідність банку є запорукою його платоспроможності. Однак платоспроможність залежить і від інших факторів. До них відносяться:

- політичний і економічний стан у країні або регіоні;

- стан грошового ринку;

- можливість рефінансування у Центральному банку,

- розвиток фондового ринку (ринку цінних паперів);

- наявність і упорядкованість заставного і банківського законодавства;

- забезпеченість власним капіталом банку;

- надійність клієнтів і банків-партнерів;

- рівень менеджменту в банку;

- спеціалізація і різноманітність послуг та операцій банку.

Регулювання платоспроможності, як правило, відноситься до функцій держави в особі Центрального банку. Конкретно регулювання здійснюється шляхом встановлення нормативів на розміри статутних фондів, резервних та інших фондів. Тобто об’єктом регулювання є капітал банку. Мета регулювання - забезпечення достатнього рівня капіталу для захисту фінансових зобов’язань.

Категорія платоспроможності теж є запорукою надійності банку.[43, с.28]

Враховуючи наведене вище, показник платоспроможності можна розглядати як свого роду показник "критичної" ліквідності. Адже власні кошти банку - це його капітал: статутний, резервний та інші фонди. Використання зазначених фондів для погашення боргових зобов’язань доцільне лише в разі крайньої (критичної) необхідності.

Тобто капітал банку може бути використаний для виконання фінансових зобов’язань у випадку, коли інших джерел немає, коли банк неліквідний, немає джерел виконання зобов’язань, крім власних коштів - капіталу. Аналогічна ситуація можлива у випадку, коли банк має збиткові результати діяльності.

Саме забезпечуючи ліквідний стан, банк буде платоспроможним.

1.2 Нормативне та інформаційно-аналітичне забезпечення процесу управління ліквідністю банку

Ліквідність комерційних банків в Україні регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. (зі змінами та доповненням) [31] та нормативно-правовими актами Національного банку України, що видаються у формі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень.

Відповідно до рекомендацій Базельської угоди Національний банк з метою контролю за станом ліквідності комерційних банків України встановив три нормативи ліквідності, які визначенні в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 (із змінами та доповненнями): [33]

- Норматив миттєвої ліквідності-Н4;

- Норматив поточної ліквідності-Н5;

- Норматив короткострокової ліквідності-Н6.

Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж20 %. Норматив миттєвої ліквідності визначається за наступною формулою:

Н4=(Ка+Ккр)/(Рп+Ск), (1.1)

де Н4-норматив миттєвої ліквідності;

Ка-кошти в касі в національній та іноземній валютах;

Ккр-кошти на кореспондентських рахунках в національній та іноземній валютах;

Рп-залишки на поточних рахунках;