Дипломная работа: Виготовлення корпуса гідроциліндра Г 29-3

на які призначається припуск

Допуск

на розмір

виливка, мм

Припуск,

мм

Розрахунок розміру відливки Розмір Æ150 12 3,2 4,6 Æ150- (2× 4,6) Æ140,8±1,6 Æ40 13 2,2 3,4 Æ40- (2× 3,4) Æ33,2±1,1 30 5,6 2,2 3,2 30+3,2+2,4 35,6±1,1 6 1 1,6 2,4 6+2,4 8,4±0,8 15 4 1,8 2,7 15+2,7 17,7±0,9 Æ108 7 3,2 - - Æ108±1,6 Æ162 8 3,6 - - Æ162±1,8 Æ120 14 3,2 - - Æ120±1,6 Æ110 15 3,2 - - Æ110±1,6 Æ50 16 2,4 - - Æ50±1,2 Æ180 9 3,6 - - Æ180±1,6 18 2 1,8 - 18+2,4 20,4±0,9 95 1,4 2,8 - 95+2,4+2,7 100,1±1,4 Інші вимоги за ДСТ 26645-85

Ливарні радіуси закруглень приймаємо 2 мм, ухили 2? за ДСТ 26645-85. Точність виливка одержуваної литтям у земляні форми 10-5-12-10.

Для проведення надалі техніко-економічного обґрунтування вибору заготівлі необхідно визначити коефіцієнт використання матеріалу для даного методу лиття.

Коефіцієнт використання матеріалу визначимо по формулі:

К_и1 =q/Q (2.2)

де q - маса деталі, q = 9,8 кг (див. п.2.1 1);

Q - маса заготівлі

Обсяг заготівлі визначаємо як алгебраїчну суму обсягів тіл за винятком порожніх циліндричних сегментів, що входять у конфігурацію заготівлі:

Знаючи обсяг деталі й щільність матеріалу, визначаємо масу заготівлі:

Підставивши отримані значення мас деталі й заготівлі у формулу 2.2., одержимо коефіцієнт використання матеріалу для лиття в земляні форми: К_и1 =12,8/9,8=0,76.

Зварена конструкція.

Схема комбінованої звареної конструкції заготівлі, представлена на мал.2.1., є не чим іншим як сукупністю декількох окремих заготівель, отриманих різними методами й з'єднаних між собою по засобом зварювання. Зварена конструкція складається з: фланця 1 (лиття), труби 2 (прокат), фланця 3.

Мал.2.1Схема комбінованої звареної конструкції

Коефіцієнт використання матеріалу для конструкцій К_и2 становить 0,85 (згідно рекомендацій [6]). Звідси по формулі (2.2) визначаємо масу заготівлі: Q =q/ К_и2 =9.8/0.85=11.53 кг.

Таким чином, коефіцієнт використання матеріалу у заготівлі трохи вище, ніж виливка отриманої литтям у земляні форми. Однак, для остаточного рішення на вибір методу одержання заготівлі, варто провести порівняльний економічний аналіз по технологічній собівартості.

2.3.2 Економічне обґрунтування вибору методу одержання заготівлі

Оцінку ефективності різних варіантів одержання заготівель найчастіше проводять по двох показниках [6]:

а) коефіцієнту використання матеріалу заготівлі (див. формулу 2.2)

б) технологічної собівартості виготовлення деталі. Сюди включаються тільки ті статті витрат, величини яких змінюються при переході одного варіанта до іншого.

На стадії проектування технологічних процесів оптимальний варіант заготівлі, якщо відомі маси заготівлі й деталі, можна визначити шляхом порівняння технологічної собівартості виготовлення деталі, розрахованої по формулі:

С_т = С_заг ·Q + Сміх (Q-q) - С_отх (Q-q) (2.3)