Дипломная работа: Вплив на атмосферу підприємств харчової промисловості та шляхи його зниження (на прикладі ВАТ "Жашківський маслозавод")
9. Форма
вираження
10. Ступінь
запобігання
11. Індивідуаль-
ний ризик,
люд/рік
Малий (<2.7×10-7 ), невеликий [ (<2.7-3.3) 10-7 ],
середній [ (3.3×10-7 -10-6 )], великий (10-6 -10-5 ),
дуже великий (10-5 -10-4 ), винятково великий (>10-4 )
12Економічний
ризик,
тис. грн. / (га×рік)
Малий (<2), невеликий (2-10), середній (10-20), великий (20-100),
дуже великий (100-200), винятково великий (>200).
Процедури визначення екологічних ризиків базуються на принципах проведення моніторингу довкілля, оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС), екологічного аудиту, управління станом навколишнього середовища. Нормування критично допустимого навантаження довкілля (КДНД) за ОВНС є мірою запобігання екологічним ризикам відносно реальних екологічних обставин (за реальним рівнем стану довкілля).
Процедури пошуку екологічних ризиків не уніфіковано. Серед них заслуговують на увагу спосіб матричного групування відомостей про діючі чинники ушкодження довкілля, спосіб комплексного спостереження за розвитком небезпечних екологічних процесів, завдяки якому надано кількісні критерії природним і техногенним ризикам, що їм відповідають, спосіб прогнозування ризиків для складних технологічних систем (наприклад, атомних станцій) за допомогою створення і аналізу дерева відмов, підсумковий аналіз наслідків аварій на різних підприємствах харчової, хімічної та інших галузей промисловості (наприклад прогнозування і оцінка хімічної обстановки у разі аварії на хімічних промислових об'єктах і транспорті, де враховують характеристики шкідливих речовин, їхню стійкість у часі, урбанізаційні параметри тощо), методика еколого-геохімічного картування територій, що допомагає коригувати плани запобіжних заходів у системі екологічного менеджменту за діючими стандартами, етапний аналіз і оцінка екологічної безпеки регіону з інтегральною оцінкою екологічної ситуації в регіоні, де ризики прогнозують після аналізу сформованої матриці критичних станів щодо природних ресурсів, стану довкілля, медичних показників здоров'я населення.
Величину екологічного ризику оцінюють чисельно майбутніми екологічними збитками, змінами величин показників якості довкілля, масштабами змін якості довкілля (зміни ландшафтні, погодні, кліматичні), змінами рівня безпеки довкілля для людини (рівень екологічних ситуацій та ін).
Оцінку масштабів ризику здійснюють у цілому. Наприклад, масштаби зміни стану довкілля оцінюють за допомогою ГІС-технологій (із застосуванням геоінформаційних систем) щодо зміни ландшафтів, щодо поширення зони забруднення нафтою акваторій, річок та водоймищ у руслі й гирлі та ін. завдяки модельним уявленням стосовно динаміки та механізмів розвитку екологічних подій, але перелік моделей сьогодні є порівняно невеликим.
Щодо тривалості та терміну очікування початку дії механізмів виникнення екологічних проблем вибір способів є дуже обмеженим. Наприклад, є динамічні екологічні моделі "Хижак - жертва", ритмічні процеси масообміну у клітинах та ін., але працездатність їх залежить від рівня вірогідності статистичної екологічної інформації про стан відповідних екосистем і рівня вірогідності самої моделі.
До ризиків екологічного страхування пропонують ввести величину - ступінь ризику, що є множенням величини очікуваних витрат на вірогідність екологічного ризику.
Щодо оцінки зміни окремих показників якості довкілля виникають труднощі як з визначенням методики їх вимірювання, так і вибором найпріоритетніших з них.
Оцінка рівня вірогідності того, що який-небудь означений ризик виникне через деякий час,є сьогодні досить складним методологічним питанням у зв'язку з рядом труднощів її щодо дослідження екосистем, серед яких: неоднакова тривалість термінів релаксування біосфери до стану
екологічної рівноваги; слабкий рівень знань про межі стійкості матеріалів (природних та штучних), окремих систем, тощо, а також механізми зсуву горизонтів у літосфері, динаміку масопереносу через численні фазові кордони, зворотні зв`язки між екосистемами та їхні тимчасові рухи з одного рівня стійкості до іншого та ін.; відсутність єдиних уявлень про еталонні показники стійкого стану геосистем та екосистем та геобіосфери взагалі, що є найголовнішим серед перелічених труднощів.
На місцевому рівні деякі ризики прогнозують за даними про зміни у поведінці живих істот, за термінами вегетації рослин, за екстремальними змінами клімату, погоди та ін.
Перспективними у цьому напрямі мають бути феноменологічні наукові дисципліни, в яких екологічні явища розглядають на основі фізико-хімічних, термодинамічних, екологічних та геологічних досліджень стану довкілля. Головною особливістю наукових розробок у цьому напрямі є уявлення про екологічні явища (проблеми) як про складову частину у механізмах стійкості відкритих термодинамічних систем, до яких принципово належать усі екосистеми.
Глобалізацією відомостей про динаміку рухів частин екосистем (ландшафтів, водних течій та ін) займається нова наука - геокібернетика.
Незабаром можна очікувати на появу такої науки, як екологічна термодинаміка, яка має застосувати математичний апарат неврівноваженої термодинаміки для описування стану екосистем.
1.2 Визначення ступеня забрудненості атмосфери
До шкідливих речовин відносять хімічні речовини природного чи штучного походження, дія яких на біологічні може призвести до негативних наслідків.