Дипломная работа: Вплив на атмосферу підприємств харчової промисловості та шляхи його зниження (на прикладі ВАТ "Жашківський маслозавод")
Робочою зоною [6] вважається простір висотою до 2 метрів над рівнем підлоги чи площадки, на яких працює людина.
Робоче місце працюючого - це місце, на якому працюючий знаходиться більшу частину свого робочого часу (більш 50% або 2 години безперервно), це вся робоча зона при роботі в різних ії пунктах.
Для населених пунктів встановлюється два нормативи гранично-допустимої концентрації:
Максимально-разова гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів (ГДКМ . Р ) [ 6] - концентрація речовини в повітрі населених пунктів, що не викликає при вдиханні на протязі 20 хвилин рефлекторних реакцій в організмі людини.
Гранично допустима концентрація середньодобова (ГДКс. д) [ 6] - це концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів, яка не повинна викликати пряму чи непряму дію на людину при необмежено довгому вдиханні.
На Україні встановлено ГДК більш ніж для 500 речовин. Гранично-допустимі концентрації можуть використовуватись як норматив для оцінки стану атмосфери лише у випадку наявності однієї шкідливої речовини. Але на практиці у атмосфері одночасно знаходяться декілька шкідливих речовин. У цьому випадку використовують комплексний показник забруднення атмосфери, що враховує вплив на стан атмосфери всіх шкідливих факторів:
Сi ,
де: Yi - одиничний індекс забруднення для і - тої речовини; qср , - середня концентрація і - тої речовини; ГДКс. д. - середньодобова гранично - допустима концентрація для і-тої речовини; Сі-безрозмірна константа, що приводить ступінь шкідливості і-тої речовини до шкідливості сульфур діоксиду (прийнятого для порівняння), у залежності від того до якого класу шкідливості належить забруднююча речовина.
Також встановлена величина ЛД50 - середньо смертельна доза шкідливої речовини, що викликає смерть половини піддослідних тварин.
У залежності від класу шкідливої речовини, що використовується, чи виробляється на виробництві, встановлена п'ятибальна санітарна класифікація промислових підприємств та об'єктів (табл.2). Для кожного класу підприємств визначений розмір санітарно-захисної зони.
Санітарно-захисна зона [6] - це ділянка території навколо виробництва, яка є своєрідним бар'єром, що відділяє виробництво від житлових масивів, зменшуючи вплив підприємства на населення.
Таблиця 2 - Класи шкідливості хімічних сполук в залежності від їх токсичності.
| Показники | Класи шкідливості | |||
|
І Дуже шкідливі |
II Високо-шкідливі |
III Помірно шкідливі |
IV Мало шкідливі | |
| ГДКр. з., мг/м3 | Менше 0,1 | 0,1 - 1,0 | .1-10 | Більше 10 |
|
(ЛД50) при введені в шлунок, мг/кг маси тіла | Менше 15 | 15 - 150 | 150-5000 | Більше 5000 |
У санітарно-захисній зоні дозволяється розташовувати:
підприємства, окремі будівлі та споруди, з виробництвами меншого класу шкідливості;
пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, будівлі управлінь, конструкторські бюро, науково-дослідні установи, що обслуговують дане підприємство;
приміщення для чергових аварійних служб, стоянки транспорту, електростанції, системи водопостачання й відведення стічних вод, очисні споруди.
У санітарно-захисній зоні не допускається розташування дач, жилих будинків, спортивних споруд, профілакторіїв, лікарень, шкіл, дитячих закладів.