Дипломная работа: Жіноча зачіска на основі елементів Стародавнього Риму
«Доміція»: голова імператриці прикрашена високою зачіскою. Рамка каркаса дозволяє розташувати волосся у вигляді равликів густою масою. Чоло з двох сторін закрите витонченими локонами, що додає особі трикутну форму.
«Скульптурний портрет часів імператора Траяна». Зачіска молодої жінки вражає красою, оригінальністю, незвичайністю форми. Над головою у вигляді німба піднімаються локони, прикріплені на невидимий дротовий каркас, що дає міцність і стійкість зачісці. Великі завиті локони викладені по колу, створюючи видимість волосяного кокошника. Волосся потиличної частини заплетені в дрібні, тонкі кіски і покладені в круглий пучок, проколотий тонкою довгою шпилькою з круглим верхом.
«Скульптурний портрет імператриці Юлії Домни». У її зачісці представлений інший напрямок моди — уся зачіска виконана у вигляді хвиль із завитого волосся. На потилиці низько укріплений широкий, щільний пучок.
У період імперії законодавцями моди на зачіски були імператори, їхні дружини, наближені до них особи. Особливо уславився мистецтвом винаходу нових зачісок близький друг імператора Нерона - Гай Петроній. Винахідливість перукарів позначилася на виготовленні перук із натурального волосся.
Перукам намагалися надати живого вигляду за допомогою фарб і жирних кремів. Знатні римлянки мали декілька перук. Щоб надати волоссю золотавого кольору, жінки вигадували будь-що: посипали волосся золотим порошком, для знебарвлення використовували суміші сірки або міді. Крім білого та золотавого волосся в Стародавньому Римі популярним було волосся вогняно-руде з червоним відтінком.
Зачіска нареченої виконувалась із шести кіс, укладених навколо голови, до зачіски кріпили червоні стрічки, фату жовтого кольору або оранжево-червону хустку. З часом зачіски стали вишуканими, багатоярусними, їх почали прикрашати золотом, перлами, коштовностями. Такі зачіски робили спеціальні рабині «ортотрікс», вони виконували також й інші перукарські процедури.
Особливо незвичайними, складними та гарними зачіски були в період панування імператора Нерона. Форми зачісок нагадували амфори, водоспади, корони. У зачіски вплітали стрічки, золоті шнури і навіть смуги тканин. Доповнювали їх намистом, брошками. У пізній період жінки почали закривати волосся вуаллю.
Римлянки дуже захоплювалися парфумами і знали багато засобів для підсилення та підтримки краси: маски для обличчя, ванни із фруктових соків та молока ослиці, накладні брови, штучні зуби, мазі, креми.
Уславлені римські лазні - терми, де римляни любили проводити дозвілля, були закладами розкоші. У публічних термах безпосередні лазні займали невелику площу, значно більше було приміщень з бібліотеками, залами для відпочинку, спілкування. Ванни, посуд для миття були із слонової кості, панциру черепахи, мармуру, срібла. Тут римлян обслуговували спеціалісти космети, які були вільними громадянами Риму. Вони робили масаж з ароматичними маслами, стригли і голили.
У Давньому Римі була заснована колегія, яка займалася виготовленням пахучих олій, мазей для догляду за тілом, а мешканці невеликого поселення Капуя (нині Сарна), так званого міста парфумерів, займалися виробництвом тільки косметичних засобів. У ті часи вже робили мило із козячого жиру, букового попелу, яке використовували не для вмивання, а як косметичний засіб - як помаду для волосся.
Крім того, таку мильну помаду змішували з різними барвниками, надаючи волоссю того чи іншого кольору. Цей звичай римлянки запозичили у германців.
Знатні римлянки вважали за необхідне втирати у тіло різні ароматичні масла тричі на день. Не задовольняючись холодною або теплою ванною, приймали запашні ванни. Дружина імператора Нерона - Попея приймала ванни з молока ослиці, щоб позбутися зморшок.
Кожна багата римлянка мала спеціальну скриньку - «жіночий світ». У скриньці було все необхідне для догляду за обличчям. Особливо цінувалися єгипетські мазі і порошки, яким приписували й магічні якості. Замість парфумів застосовували пахучі мазі, наприклад, мазь теліум із цедри апельсина та оливкової олії. Жінки сильно білили обличчя, шию, груди, руки, наводили за допомогою вохри і винних дріжджів рум'янець на щоках, не особливо переймаючись неприродним виглядом. Брови та повіки підводили сажею; пудру виготовляли з білої глини. Великою популярністю користувалася «діасразмата» щось на зразок компактної пудри - суміш з бобового та пшеничного борошна.
Римлянки видаляли волосся з тіла за допомогою вапна, а також введенням у волосяні мішечки гарячих голок. Жінки вищипували волосся на тілі і на обличчі; чоловіки для цього використовували спеціальну мазь або випалювали горіховою шкарлупою. Для посилення росту волосся в шкіру голови втирали жир розтертих жаб та ящірок. Римляни знали засоби від повноти та худорлявості, уміли боротися з пітливістю. Дуже популярними були рецепти для фарбування волосся в рудий колір; порошок для чищення зубів із дрібно потертого рогу та пемзи; свинцеві білила для обличчя, лосьйони з мигдалевої олії і тваринних жирів. Косметикою користувалися як жінки, так, і чоловіки, особливо в період імперії.
Римлянки змінювали колір волосся, фарбували його або надягали перуки. Фарбування вимагало спеціальних знань і відбувалося декілька етапів. Спеціальні рабині, застосовували для цього розчин лугу. Для прикрашання зачісок жінки використовували вінки з троянд, посипаючи волосся золотистою пудрою.
Хоча чоловічі зачіски й не були такими складними як жіночі, але їм приділялось багато уваги.
Культура та мода Стародавнього Риму складалася під впливом грецької культури, у тісному контакті з якими римляни перебували протягом століть. Як і греків, у римлян спочатку були популярні зачіски із завитого волосся, бороду також завивали. Перші кваліфіковані перукарі, вихідці з Сицилії, з'явилися в Римі тільки у 280 р. до н.е. Вони запровадили в технологію щипці для завивок волосся і бігуді.
Чоловіки до кінця II ст. до н.е. відпускали довге волосся і бороди. Пізніше в моду увійшли короткі стрижки й голені обличчя, до того ж за звичаєм, запозиченим у греків, у жертву богам приносили перше обстрижене волосся дітей і першу бороду юнаків.
Оформлення зачісок і борід у чоловіків протягом усього історичного періоду багато разів змінювалось. У період зародження Римської імперії характерною зачіскою для чоловіків стала коротка стрижка. Вважалося, що довге волосся і борода заважають у битві. Волосся зачісували в напрямку його росту. Над чолом у вигляді короткого чубчика укладали вільні пасма.
У ранньому періоді чоловіки носили також бороди, вуса і відносно довге волосся. Голене обличчя стало популярним у III ст. до н.е. В II ст. до н.е. можна було побачити невеликі бороди. Скульптурні зображення римських імператорів дають уявлення про чоловічу моду Римської імперії. Нерон мав зачіску, що складалася з хвилястих пасом, зачесаних наперед.
Найпопулярнішою вважалася така зачіска, як в імператора Каракали. Вона нагадувала кулю із завитого дрібними кучерями волосся.
Чоловіки в Давньому Римі коротко і рівномірно підстригали волосся з усіх боків, потім закручували дрібними кільцями або локонами разом із бородою й бакенбардами. Багато чоловіків користувалися накладними перуками, адже лисина була предметом кепкування.
Деякі зачіски часів імперії носять і тепер. Одна із них так званий «їжак». Цю зачіску носили ще за часів імператора Тита Веспасіана, а зачіску з боковим проділом та «чуб» над чолом носив Цезар. На свята чоловіки прикрашали волосся вінками з лавра або плюща.
У Древньому Римі голову покривали украй рідко. Чоловіки - тільки під час військових походів або багатогодинних театральних представлень. Аристократи носили капелюхи і шапки, за формою запозичені в греків. Робилися вони з фетру, соломи, шкіри, плетених волокон рослин. Служителі культу цілком покривали голови. Головні пов'язки сполучилися з вінками з листів, квітів, гілок.
Воїни носили шоломи різноманітної форми, зроблені в більшості зі шкіри або металу, що закривають щоки і перенісся. Верхня частина шолома прикрашалася гребенем, хвостами з вовни тварин, металевими пластинами. Шоломи полководців і знатних патриціїв виготовлялися з дорогоцінних металів, інкрустувалися емалями, карбуванням. Римляни запозичали в греків традицію прикрашати голови під час торжеств і бенкетів вінками, але надягати їх мали право не всі громадяни. Вінками увінчували голови переможців-тріумфаторів. Для виготовлення вінків використовувалися не тільки натуральні рослини, але і штучні квіти - із шовку, металевих пластин, - сильно надушені ароматичними речовинами. Цінувалися красиво сплетені вінки. Велике значення мали сорт і колір рослин у вінку. Так, листи дуба, лавра, мирта символізували силу і владу.
Головними уборами жінок були стрічки, покривала, в урочистих випадках надягали невеликі діадеми з дорогих металів, інкрустованих перламутром, пластинами і розетками з каменів. При виході на вулицю на зачіску накидали покривало або вуаль. На ніч для збереження зачіски надягали сітки, сплетені з тонких золотих або срібних ниток, мішки з тонких сортів льону, шарфи з легкого шовку.
Жінки Древньої Греції і Рима зовсім не відрізнялися від сучасних дам у своєму прагненні виглядати як можна більш привабливими. Звичайно, на відміну від нас, вони були набагато більш обмежені у своїх можливостях.
Самою натуральною і разом з тією найпоширенішою прикрасою волосся в римських жінок були вінки, що спліталися з квітів і листів різних рослин. Вінки були не тільки жіночою, але і чоловічою прикрасою. Вінками прикрашали себе архонти й оратори, ними нагороджувалися переможці в змаганнях і почесних громадянах.
У більш пізніший час дами античних часів перестали задовольнятися тим, що їм давала на вінки природа, і стали заміняти яскраві квіти золотом.