Доклад: Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика 1710 рік

час, так і в час війни, слушного і корисного державному устрою і

порядку, що звичайно задля загального блага вершаться приватні і

громадські ради, і навіть самі самодержці, особисто присутні на

них і головуючі, не противляться піддати свої рішення розсуду і

схваленню своїх міністрів і радників, то чому ж би тоді й серед

вільної нації не дотримуватися такого-от благотворного ладу? Таж

у Війську Запорозькому здавен-давна дотримувалися і нині

дотримуються саме такого порядку при гетьманській владі, згідно

зі старовинним законом вольностей. Однак дехто з гетьманів

Війська Запорозького захоплювали собі необмежену владу, геть

потоптавши рівність і звичаї, і свавільно встановлювали отой

закон: "Так хочу-так повеліваю". Через те непритаманне

гетьманському уряду самоуправство у Вітчизні і Війську

Запорозькому запроваджувався розлад, викривлення прав і

вольностей, утиски посполитих та насильний, невиважений розподіл

військових посад, а відтак росла зневага до генеральної старшини,

полковників і значного товариства. Тому ми - генеральна старшина

кошовий отаман і все Військо Запорозьке склали угоду і затвердили

з найяснішим гетьманом у ході виборів його ясновельможності

закон, який повинен мати вічну силу у Війську Запорозькому:

чільними радниками у нашій Вітчизні мають бути генеральні

старшини з огляду на важливість їхніх посад, а також через те, що

вони постійно перебувають при боці гетьмана;

після них у звиклому порядку ті ж права народних радників

нехай мають городові полковники;

крім того, з кожного полку необхідно вибрати зі згоди

гетьмана до Генеральної ради як генеральних радників по одному

визначному вислуженцю із людей розважливих і заслужених.

З тими генеральними старшинами, полковниками і генеральними