Контрольная работа: Фактори будови тканин їх вплив на властивості
Тканини володіють найрізноманітнішими властивостями. У залежності від природи властивості тканини підрозділяють на фізичні (механічні), хімічні і фізико–хімічні.
Для споживачів важливе значення мають ті властивості, що впливають на термін служби тканин, їхній зовнішній вигляд і гігієнічність. Ці властивості називаються споживчими.
Експлуатаційні властивості. До основних властивостей тканин, від яких залежить термін їхньої служби, відносяться міцність тканини на розрив, видовження, стійкість до стирання і багаторазових вигинів, стійкість до світла і світлопогоди, біологічна стійкість, термостійкість, стійкість до кислот і лугів. Знос текстильних виробів – результат спільної дії різних факторів: механічних, фізико–механічних, хімічних і біологічних. До механічних факторів відносяться: стирання, вигин, роздирання й ін.; до фізико–механічних і хімічних – дія світла, світлопогоди, поту, прання, хімчистки і т.п.; до біологічних – дія різних мікроорганізмів, що руйнують вироби.
Маса (вага) тканин має велике значення для контролю за правильністю їхнього виготовлення. Основними ваговими характеристиками тканин є маса (вага) 1 м2 в г і об'ємна маса (вага) у г/см3 .
Маса (вага) 1 м2 тканин коливається в межах від 14 до 1110 г і характеризує питому витрату сировини на їхнє виробництво. Вага 1 м2 тканини визначається розділом ваги зразка тканини на його площу.
У товарознавчій практиці маса (вага) 1 м2 тканини використовується для обчислення об'ємної маси (ваги) і пористості, коли необхідно визначити правильність виготовлення, цільове призначення тканин і їхні гігієнічні властивості. Зниження маси (ваги) 1 м2 тканини в порівнянні з нормою вказує на те, що вона виготовлена з заниженою щільністю або з ниток більш високих номерів. Велике гігієнічне значення має маса (вага) 1 м2 тканин, призначених для пошиття дитячого верхнього одягу.
Виробляють тканини легкі, середньої ваги і важкі. З легких тканин шиють білизну, сорочки і плаття; із тканин середньої ваги – костюми і літні пальто; з важких – зимові і демісезонні пальто.
Об'ємна маса (вага) є непрямим показником теплозахисних властивостей тканин, крім того, вона має також гігієнічне значення. Чим вище пористість тканини, тим менше її об'ємна вага, тим вище теплозахисні властивості.
Міцністю тканини на розрив називається її опірність руйнуванню під впливом навантаження. Це – один з основних показників, що визначають термін служби виробу.
Міцність тканини на розрив і видовження залежить від виду волокна, з якого вона виготовлена, якості пряжі, щільності, переплетення і характеру обробки.
Розривне навантаження тканини визначають шляхом розриву смужки її шириною 50 мм і довжиною 100 мм для вовняних і 200 мм для всіх інших тканин. Особливістю визначення механічних властивостей текстильних виробів є необхідність виконання двомірних випробувань: тканин – по основі й утоку, нетканих матеріалів – по довжині і ширині. Міцність тканин на розрив коливається від 10 до160 кгс.
Видовження (розтяг) тканини при розриві визначають на динамометрі одночасно з міцністю і виражають у міліметрах або у відсотках. У першому випадку воно називається абсолютним, у другому відносним. Повне видовження тканин складається з трьох видів деформації – пружного, еластичного і пластичного видовження, що впливають не тільки на термін служби тканин у виробах, але і на формування естетичних властивостей одягу.
Пружне видовження – це видовження, при якому тканина миттєво повертається в первісний стан після зняття навантаження.
Еластичне видовження характеризується поступовим поверненням тканини в колишнє положення. Наприклад, у виробів, підвішених на плічках, за ніч зникають деформації, що утворилися при їхній експлуатації.
Пластичне видовження (залишкове) не зникає після усунення навантаження і залишається на виробах, що зшиті із тканин з великим пластичним видовженням, у виді мішкуватих здуттів біля ліктів і колін.
Стійкість до стирання – одне з найважливіших властивостей тканин. У процесі експлуатації властивості виробів, що зшиті із тканин і нетканих матеріалів, поступово погіршуються, і зрештою вироби зношуються.
Стирання тканини починається з руйнування виступаючих на її поверхні вигинів ниток основи або утоку. Стійкість тканин до стирання залежить від вихідної сировини, структури пряжі, характеру переплетення й обробки, наявності на поверхні ворсу або застила, умов експлуатації і т.д. Стирання відбувається поступово, тканина у визначених місцях, що найбільш піддаються тертю, стає тонше, а потім руйнується. Тканини, утворені саржевими й атласним переплетенням, що мають гладку поверхню, більш стійкі до стирання, тому їх використовують на підкладку, що увесь час стикається з поверхнею інших виробів з тканини. З підвищенням відносної вологості повітря стирання тканин підсилюється. Апрети, що наносяться на тканину в процесі обробки, підвищують їхню стійкість до стирання.
Ступінь стирання визначається в лабораторії спеціальними приладами або шляхом дослідної носки виробу.
Стійкість до багаторазових вигинів залежить від природи волокна, структури ниток і структури тканин. Найбільш високу стійкістьдо дій багаторазових руйнівних вигинів, мають тканини з капрону, найменшу – з ацетатного шовку.
Стійкість до світла і світлопогоди – це опірність тканин до руйнування під впливом сонячного світла й атмосферних явищ. Погіршення властивостей тканин під дією світла і світлопогоди обумовлено окисними процесами, що активізуються світлом, теплом і вологою. Найбільшу руйнівну дію мають ультрафіолетові промені прямого сонячного світла або світла кварцової лампи.
Найменш світлостійкі тканини з натурального шовку, найбільш світлостійкі – вовняні тканини. Із синтетичних найбільшою світлостійкістю володіють тканини з нітрону, а найменшою – з капрону.
Стійкість текстильних виробі до світла і світлопогоди залежить не тільки від складу волокна і структури тканини, але в дуже великому ступені і від характеру заключної обробки, температури і відносної вологості повітря. Суворі бавовняні тканини руйнуються менше, ніж відварені, а відварені – менше, ніж вибілені. Мерсеризовані бавовняні тканини більш стійкі до дії світла і світлопогоди. Кубові жовті і жовтогарячі барвники погіршують світлостійкість шовкових і поліамідних волокон, а кислотні хромові підвищують.
Біологічна стійкість – опірність тканин руйнівній дії мікроорганізмів. В умовах підвищеної вологості тканини руйнуються швидше, тому тканини, з яких виготовляють плащі, намети, тенти, маркізи, брезенти, піддають протигнильній обробці. Вовняні тканини володіють молестійкістю, і багато хто з них піддають молезахисній обробці при заключній обробці.
Термостійкість – стійкість до підвищеної температури – дуже важлива характеристика тканин. Вироби з тканин піддаються термічній дії при пранні і прасуванні. Ступінь зниження механічної міцності тканин при прасуванні залежить від температури нагрівання праски, тривалості його дії на тканину і її вологості.
Стійкість до кислот і лугів залежить від стійкості до них волокна, з якого тканина вироблена. Деякі тканини для пошиття спеціального одягу піддаються антикислотній обробці.
До гігієнічних властивостей тканин відносяться гігроскопічність, проникність, теплозахист, вітрозахист, світлопроникність.
Гігроскопічність тканин має важливе гігієнічне значення. Усі тканини, крім синтетичних, володіють високою гігроскопічністю, тобто здатністю поглинати з навколишнього середовища вологу й віддавати її. Ця здатність тканин дуже важлива в жарку погоду, коли температура тіла людини підвищується.
Гігроскопічність текстильних виробів залежить від виду волокон, з яких вони вироблені, від структур тканин і характеру кінцевої обробки.
Найбільше високими гігроскопічними властивостями відрізняються тканини з бавовняних, льняних і віскозних волокон. Високою гігроскопічністю володіють вовняні тканини. Вони краще, ніж інші тканини, створюють мікроклімат навколо тіла людини, тому що повільно поглинають і віддають в оточуюче середовище гігроскопічну вологу. Уповільнене поглинання і віддача вологи характерні для тканин, що мають високу щільність і товщину. Нанесення при заключній обробці тканин апретів, що мають гліцерин, патоку, підвищує їх гігроскопічність.