Контрольная работа: Інвестиційна діяльність
1946
593,2***
3227
540,7***
2904
13564
7292,4
15788
6444,1
19498
4721,1
26856
4936,8
29648
5521
* Розраховано за даними Статистичного щорічника України за 2006 рік /Держкомстат України; За ред. О.Г.Осауленка.-К.:Техніка,2007.- С.30, 31, 72, 197,287.
** Бюлетень Національного банку України № 2/2008. - С. 42, 116.
*** Бюлетень Держкомстату України. "Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2007 році", с. 7.
Якщо орієнтуватися на індикатор інвестиційної безпеки, дефіцит інвестиційних ресурсів в Україні складає як мінімум 5,32% ВВП. Обмеженість інвестиційних ресурсів викликає необхідність залучення прямих іноземних інвестицій. Проте, світовий досвід свідчить, що для збільшення рівня інвестування національної економіки необхідно, в першу чергу, використовувати внутрішні резерви та механізми підвищення інвестиційної активності. Одним з таких резервів є активізація інвестиційної діяльності в регіонах. Аналіз територіальної структури внутрішніх інвестицій свідчить про нерівномірність їх розподілу та різну динаміку по роках у різних регіонах (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Територіальна структура інвестицій в основний капітал* (відсотки)
| Регіон | 1990 | 2000 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007** |
| Всього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100 |
| Крим | 4,5 | 2,7 | 2,3 | 3,9 | 3,3 | 3,4 |
| Області | ||||||
| Вінницька обл. | 2,9 | 2,8 | 2,0 | 1,6 | 1,6 | 1,5 |
| Волинська обл. | 1,6 | 1,2 | 1,3 | 1,4 | 1,2 | 1,8 |
| Дніпропетровська обл. | 8,3 | 11,2 | 9,3 | 9,0 | 9,5 | 8,8 |
| Донецька обл. | 9,6 | 12,6 | 12,8 | 13,0 | 12,3 | 12,0 |
| Житомирська обл. | 3,1 | 3,0 | 1,4 | 1,2 | 1,1 | 1,0 |
| Закарпатська обл. | 1,6 | 0,9 | 1,2 | 1,3 | 1,4 | 1,6 |
| Запорізька обл. | 4,9 | 5,0 | 5,9 | 5,5 | 5,0 | 4,5 |
| Івано-Франківська обл. | 2,2 | 3,9 | 1,9 | 1,9 | 2,6 | 2,8 |
| Київська обл. | 4,4 | 4,8 | 4,4 | 3,8 | 4,0 | 4,1 |
| Кіровоградська обл. | 2,8 | 1,8 | 1,4 | 1,2 | 1,1 | 1,2 |
| Луганська обл. | 5,7 | 5,6 | 4,9 | 4,4 | 4,4 | 4,3 |
| Львівська обл. | 4,1 | 3,9 | 4,2 | 4,0 | 4,5 | 4,0 |
| Миколаївська обл. | 3,0 | 2,7 | 2,4 | 1,9 | 1,9 | 1,9 |
| Одеська обл. | 5,0 | 4,2 | 4,1 | 4,7 | 5,7 | 6,2 |
| Полтавська обл. | 3,8 | 4,7 | 7,1 | 6,5 | 6,1 | 4,6 |
| Рівненська обл. | 2,5 | 2,0 | 2,3 | 2,1 | 1,6 | 1,8 |
| Сумська обл. | 3,0 | 2,3 | 2,3 | 2,5 | 2,5 | 3,0 |
| Тернопільська обл. | 1,8 | 1,5 | 1,7 | 1,2 | 0,8 | 0,9 |
| Харківська обл. | 6,1 | 4,5 | 5,9 | 4,8 | 5,8 | 6,1 |
| Херсонська обл. | 2,6 | 1,8 | 1,4 | 1,1 | 1,2 | 1,0 |
| Хмельницька обл. | 2,8 | 2,7 | 2,6 | 2,3 | 1,9 | 1,7 |
| Черкаська обл. | 2,9 | 2,7 | 1,6 | 1,8 | 1,4 | 1,1 |
| Чернівецька обл. | 1,3 | 1,0 | 0,8 | 0,7 | 0,6 | 0,7 |
| Чернігівська обл. | 2,7 | 2,3 | 1,7 | 1,8 | 1,8 | 1,8 |
| м. Київ | 6,3 | 7,6 | 12,6 | 16,0 | 16,1 | 17,8 |
| м .Севастополь | 0,5 | 0,6 | 0,5 | 0,4 | 0,6 | 0,4 |
*Розраховано за даними: Інвестиції та будівельна діяльність в Україні у 1990-2006 рр. Статистичний збірник /Держкомстат України. Київ.2007 рік – >С.39,40.
**Розраховано за даними статистичного бюлетеня Держкомстату України за 2007 рік, с.85.
Розподіл інвестицій по регіонах залежить від багатьох факторів. Інвестиційну привабливості регіонів можна оцінювати по п’яти групах факторів: економічний розвиток; ринкова інфраструктура; фінансова інфраструктура; людський капітал; взаємодія підприємництва і влади. Останній фактор свідчить про бажання регіональної влади співробітничати з інвесторами. Виявляється стала зворотна залежність між розмірами адміністративного апарату й обсягами інвестицій: області , що посідають перші два місця за кількістю державних службовців на 1000 чол. – Житомирська та Кіровоградська – знаходяться на останніх місцях в інвестиційному рейтингу [7]. Недостатньо уваги до цього часу приділяється можливостям районної влади. Водночас є позитивний приклад Броварського району Київської області, керівництво якого з 2000 р. працює в межах програми розвитку ООН і на сьогодні в районі створено 50 спільних підприємств.
Найбільші обсяги капіталовкладень (КВ) у 2007р. освоєно у м. Києві (частка у загальному обсязі КВ -17,8%), Донецькій (12%) та Дніпропетровській (8,8%) областях. Найменші показники освоєння КВ були у Чернівецькій (0,7%) та Тернопільській (0,9%) областях. Порівняння регіональної структури КВ за 1990 та 2007 роки вказує на зростання частки Києва (+11,5%), Донецької (+2,4%), Одеської (+1,2%) та Полтавської (+0,8%) областей. Падіння частки КВ спостерігалося практично по усіх регіонах переважно сільськогосподарської спеціалізації: Житомирська (-2,1%), Черкаська (-1,8%), Кіровоградська та Херсонська (- 1,6%), Вінницька (-1,4%), Хмельницька (-1,1%) області та Крим (-1,1%). Падіння цього показника спостерігалося також у такій промисловій області як Луганська (-1,3%).
Основним джерелом реальних інвестицій залишаються власні кошти підприємств, хоча за останні роки їхня частки в загальному обсязі КВ скоротилася (з 75,2% у 2003 р. до 66,3% - у 2007 р.). Частка державних асигнувань скоротилися з 8,4% до 6,4%, коштів населення з 8,1% до 5,1%. Зросла частка кредитних інвестиційних ресурсів (з 3,7% до 13,6%) внаслідок покращання умов кредитування (середня ставка за кредитами зменшилася до 32% ). Зросла й частка іноземних інвестицій (з 1,1% до 4,4%).
Аналіз розподілу КВ у 2007р. за видами діяльності свідчить, що пріоритет надавався підприємствам транспорту та зв'язку (23% обсягу КВ), обробної промисловості (19,8%), операціям з нерухомістю (15,1%), підприємствам добувної промисловості (15,0). В обробній промисловості пріоритетними щодо інвестицій були господарюючі суб’єкти харчової промисловості та з переробки сільськогосподарської продукції, у добувній - з видобутку енергетичних матеріалів (вугілля, нафти та газу).
Провідні науковці з питань регіонального розвитку наполягають на створенні макрорегіонів, як основи утворення територіально-виробничих систем. Це має сенс з точки зору побудови корпоративно-коопераційного каркасу регіональної економіки і може бути позитивно сприйнято інвесторами. Взагалі, світовий економічний досвід свідчить про високу ефективність діяльності так званих кластерів, які є територіальним об’єднанням взаємопов’язаних підприємств у межах одного або декількох регіонів, у тому числі прикордонних. Кластери створюють агломераційну економіку і спрямовують свою діяльність на виробництво продукції світового рівня.
Кластерний аналіз дозволяє, залежно від природи регіонального кластера, виявити можливості створення територіально-виробничих систем, мобілізувати кошти для розвитку кластерних утворень (технополісів, бізнес-парків, експортно-орієнтованих зон, ВЕЗ, ТПР), цілеспрямовано формувати міжрегіональні та інші зовнішні зв’язки. В цілому, кластерний підхід дозволяє підвищити конкурентоспроможність економіки регіонів та привабливість їх для портфельних і прямих іноземних інвестицій.