Контрольная работа: Магнітне поле Землі. Сутність геологічних процесів
Іншою особливістю верховодки є можливість її утворення навіть при відсутності в зоні аерації яких-небудь водотривких пропластків. Наприклад, у товщу суглинків рясно надходить вода, але внаслідок низької водопроникності просочування відбувається уповільнено й у верхній частині товщі утвориться верховодка. Через якийсь час ця вода розсмоктується.
У цілому для верховодки характерно: тимчасовий, частіше сезонний характер, невелика площа поширення, мала потужність і безнапорність. У легко водопроникних породах, наприклад, пісках, верховодка виникає порівняно рідко. Для неї найбільш типові різні суглинки й лесові породи.
Режим вологості ґрунтів в зоні аерації залежить від багатьох чинників, а саме: від кліматичних умов, складу породи і їх водо поглинальної здатності, а також застійники даної ділянки.
Водоносні пропластки або навіть шари, що утворяться в корі вивітрювання (у глинах або масивних скельних породах), якщо вони не постійні, також повинні бути віднесені до верховодки. Якщо шари щільних глин залягають близько від поверхні, то в результаті вивітрювання вони пронизуються розгалуженому мережею тріщин, що досягають глибини 1,5-3,0 м, і при випадінні опадів вода збирається в цій зоні. Міграція води по цих тріщинах відбувається повільно, але все-таки підземні частини споруджень (підвали, канали й т.д.) звичайно затоплюються. У посушливі періоди верховодка такого типу в результаті випару зникає.
До верховодки відносять також води дюн і морського узбережжя. Цей тип верховодки має свої особливості. Поверхня малопотужних водоносних пропластків, що утворяться в результаті інфільтрації, звичайно повторює рельєф дюн. Важливо відзначити, що водоупор тут відсутній і верхні прісні води налягають на їхню солону води, що підстилаються. Значною мірою умовно до верховодки відносять болотні води. Утворення боліт пов'язане з надлишковим зволоженням залегаючих близько від поверхні вологоємних водонепроникних порід при малому поверхневому стоці. Живлення боліт може відбуватися за рахунок атмосферних осадків або виклинюющихся ґрунтових вод. Найчастіше має місце змішане живлення. Особливий вид заболочених земель - плавні - утвориться на широких заплавах під час розливу рік.
Верховодка становить значну небезпеку для будівництва промислових і цивільних споруджень. Залягаючи близько від поверхні, тобто в межах глибин розміщення підземних частин будинків і споруджень (підвали, котельні, теплофікаційні й інші канали), верховодка може викликати їхнє підтоплення, якщо не передбачити спеціальні міри дренування або гідроізоляції. Частіше всього підтоплення підземних частин будинків верховодкою відбувається зовсім зненацька, тому що сезонний, тимчасовий характер цього своєрідного, водоносного пропластка не завжди дозволяє виявити його при проведенні вишукувань у посушливу пору року.
Тема 8. За якими чинниками класифікуються штучні ґрунти?
Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 25100-82 "Ґрунти. Класифікація" насипні ґрунти віднесені до групи штучних ґрунтів. По гранулометричному складу, числу пластичності насипні ґрунти підрозділяють на окремі типи (великоуламкові, піщані, пилуваті, глинисті, заторфовані, торфи, відходи різних виробництв), а по ступені ущільнення від власної ваги на два види (злежані й не злежані). Крім того, насипні ґрунти виділяють в окремі різновиди по показниках, передбаченим технічним завданням на провадження робіт, однак за якими показниками й на які різновиди в класифікації за ДСТ 25100-82 не вказується.
Штучно утворені відкладення що складаються із ґрунтів і різних включень і домішок в різних включеннях називають насипними ґрунтами.
Дуже часто при інженерно-геологічних вишукуваннях насипні ґрунти не вивчають і не розглядають як можливу підставу для фундаментів споруджень. Тим часом, в межах території міст, а також промислових підприємств не вдається виключити із забудови ділянки, де залягають насипні ґрунти. За звичай при будівництві будинків на ділянках, де потужність насипних ґрунтів велика, фундаменти закладають на корінних ґрунтах, що зв'язано зі значним збільшенням вартості будівництва. Тому питання можливості будівництва будинків і споруджень із закладенням фундаментів у межах товщі насипних ґрунтів дуже актуальний. У цей час, уже накопичений деякий досвід використання насипів у якості основ для споруджень. У цьому зв'язку велике практичне значення має класифікація насипних товщ. Перша спроба такої класифікації приводиться в табл. (див. вище). товщі, що укладають організовано, насипів для планування території (наприклад, у межах затоплюваних районів) або для будівництва будинків і споруджень: можуть бути в ряді випадків успішно використані як основи. Особливо це відноситься до піщаних намитих грунтів. Гідравлічний спосіб укладання пісків забезпечує їх високу щільність, що мало відрізняється від_природної. Тому на таких піщаних насипах можна зводити будь-які будинки й спорудження, не побоюючись їхнього осідання. Намиті суглинки, навпаки, являються ненадійною основою, тому що досить повільно віддають воду Тут важливу роль грає фактор часу. Лише після просихання (залежно від щільності) намиті суглинки можуть бути використані як основа.
Шлаки, гравії, щебені й галечник можуть бути використані як надійна основа для будинку й споруджень, навіть якщо вони насипаються без ущільнення, а пісок, суглинки й глини - тільки при їхньому пошаровому ущільненні.
Питання про можливості використання хаотично формованих насипів як основ для фундаментів будинків і споруджень набагато складніше. Більшу роль грає ступінь однорідності, а також щільність товщі насипу, що залежить від її віку. Варто розрізняти насип давню, стару й сучасну. Щільність насипу залежить від часу її відсипання: старі насипи більше ущільнені.
Наприклад, побутовий смітник звичайно характеризується найбільшою неоднорідністю й найменшою щільністю, і тому тільки про рідкі випадки може служити основою фундаментів будинків.
Виробничі відходи щодо цього незрівнянно більш стійкі й перспективні.
Відходи металургійної промисловості та інших алогічних виробництв, зазначені в табл. звичайно можуть служити гарною основою, якщо насип досить ущільнена, що повинне бути встановлене під час досліджень. Варто підкреслити, що наявність великих порожнеч у насипі (наприклад, у металургійних відходах, спечені шлаки й т.д.) небезпечно. Для рішення питання про можливості використання насипу як основ для будинків і споруджень необхідно ретельно досліджувати насипну товщу. Вивчення насипу має сенс, якщо її потужність набагато перевищує нормальну глибину закладення фундаментів.
Насипні ґрунти - техногенні ґрунти, переміщення й укладання яких здійснюються з використанням транспортних засобів, вибуху.
Намивні ґрунти - техногенні ґрунти, переміщення й укладання яких здійснюються за допомогою засобів гідромеханізації.
Побутові відходи - тверді відходи, утворені в результаті побутової діяльності людини.
Промислові відходи - тверді відходи виробництва, отримані в результаті хімічних і термічних перетворень матеріалів природного походження.
Шлаки - продукти хімічних і термічних перетворень гірських порід, що утворяться при спалюванні.
Шлами - високодисперсні матеріали, що утворяться в гірничому, хімічному й деяких інших видах виробництва. Золи - продукт спалювання твердого палива.
Золошлаки - продукти комплексного термічного перетворення гірських порід і спалювання твердого палива.
Техногенні ґрунти - природні ґрунти, змінені й переміщені в результаті виробничої й господарської діяльності людини, і антропогенні утворення.
Антропогенні утворення - тверді відходи виробничої й господарської діяльності людини, у результаті якої відбулася корінна зміна состава, структури й текстури природної мінеральної або органічної сировини.
Тема 9. Що таке "Діючий шар"? Зміни "діючого шару" від виду ґрунту, географічного положення і кліматичних умов.
Діючий шар - це шар ґрунтів, тепловий стан і вологовміст якого випробовують річні коливання під впливом припливу й віддачі тепла й вологи на земній поверхні. Земна поверхня, інакше називана діючою поверхнею, є верхньою границею діючого шару. За нижню границю діючого шару приймається той рівень, на якому як температуpa, так і вологовміст практично не випробовують змін протягом цілого року. У тепла, що переходить нагору й униз через верх, границю діючого шару,є однієї зі складових теплового балансу земної поверхні. Вертикальні потоки вологи через верх, поверхню діючого шару (усмоктування й випар) визначають величину однієї зі складових водного балансу земної поверхні. Як складова водного балансу певної території враховуються також горизонтальні потоки вологи усередині діючого шару. (ґрунтовий стік).
Діючий шар це:
верхній шар земної кори , що піддається періодичному відтаюванню й промерзанню.