Контрольная работа: Методи психофізіологічних досліджень

1. Методи психофізіологічних досліджень

2. Метод електроенцефалографії

3. Магнітоенцефалографія

4. Метод викликаних потенціалів

5. Метод топографічного зонування

6. Метод комп'ютерної томографії

7. Метод шкірно-гальванічної реакції (ШГР)

8. Методи оцінки функціонування серцево-судинної системи

9. Показники роботи серцево-судинної системи

11. Показники активності дихальної системи

12. Реакції очей

Список використаної літератури

Психофізіологія — розділ психології, присвячений вивченню ролі біологічних факторів, у тому числі властивостей нервової системи, у реалізації психічної діяльності. Залежно від дослідницької області виділяють психофізіологію відчуттів, мовлення і мислення, емоцій, уваги, довільних дій, диференціальну психофізіологію.

1. Методи психофізіологічних досліджень — комплекс методів, які використовуються для вивчення фізіологічного забезпечення психічних процесів. Одним з перших методів оцінки ролі різних структур мозку в організації поводження з'явилися методи ушкодження або видалення ділянок мозку за допомогою хірургічних, хімічних і температурних впливів і методи електричної стимуляції певних відділів мозку. В експериментальних дослідженнях у цей час широко використовується метод реєстрації електричної активності окремих нейронів або мозкових структур. У сучасній психофізіології для вивчення фізіологічного забезпечення психічних процесів використовуються прямі методи вивчення нейрофізіологічних основ психічної діяльності й непрямі — вивчення функціонального стану організму в процесі реалізації психічної діяльності.

До прямих методів відносяться:

- Реєстрація електроенцефалограми (ЕЕГ). (Метод електроенцефалографії).

- Реєстрація викликаних потенціалів (ВП). (Метод викликаних потенціалів).

- Топографічне зонування (brain mapping). (Метод топографічного зонування).

- Позитронно-емісійна томографія. (Метод комп’ютерної томографії).

- Ядерно-магнітний резонансний метод. (Метод комп’ютерної томографії).

Методи непрямої реєстрації неспецифічних змін функціонального стану центральної нервової системи:

- Шкірно-гальванічна реакція (ШГР). (Метод шкірно-гальванічної реакції).

- Плетизмографія. (Методи оцінки функціонального стану серцево-судинної системи).

- Кліренсні методи. (Методи оцінки функціонального стану серцево-судинної системи).

2. Метод електроенцефалографії — метод реєстрації електроенцефалограми (ЕЕГ) — сумарної електричної активності, що відводиться з поверхні голови.

Метод електроенцефалогріфії розглядається як найпоширеніший і адекватний для вивчення нейрофізіологічних основ психічної діяльності. Багатоканальний запис ЕЕГ дозволяє одночасно реєструвати електричну активність багатьох функціонально різних областей кори. ЕЕГ фіксується за допомогою спеціальних електродів (частіше срібних), які фіксуються на поверхні черепа шоломом або кріпляться пастою, яка склеює. Оскільки ЕЕГ відображає різницю потенціалів між двома крапками, для з'ясування активності окремих коркових областей використовують індиферентний електрод, поміщений найчастіше на мочці вуха. Це так зване монополярне відведення. Поряд із цим аналізується різниця потенціалів між двома активними крапками (біполярне відведення). Незалежно від способу реєстрації в ЕЕГ виділяються наступні типи ритмічних коливань: дельта-ритм нижче 3,5 Гц; тета-ритм 4-7,5 Гц; альфа ритм 8-13,5 Гц (це основний ритм ЕЕГ, переважно виражений у каудальних відділах кори — потиличний і тім'яний); бета-ритм вище 14 Гц; гамма-коливання — вище 35 Гц.

Ці ритми різняться не тільки за своїми частотними, але й функціональними характеристикам. Їхня амплітуда, топографія, співвідношення є важливою діагностичною ознакою й критерієм функціонального стану різних областей кори при реалізації психічної діяльності.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--