- ринок капіталів.

За формою надання визначають товарні й валютні кредити.

За критерієм безпосередньої відповідальності відрізняють:

- первинний ринок позик, коли розміщуються безпосередньо товарні або валютні активи, первинні цінні папери тощо;

- вторинний ринок позик, коли використовуються фінансові деривати, насамперед, термінові контракти в різних формах.

На первинному ринку акції, облігації, векселя та інші боргові розписки; інструменти грошового ринку (казначейські векселя, депозитні сертифікати, банківські акцепти та ін.) здатні виконувати роль резервної валюти й забезпечувати обслуговування міжнародних кредитів. Особливо треба відзначити зростаючу роль європаперів, насамперед, євронот і єврооблігацій.

Євроноти – це короткострокові боргові папери, які випускають корпорації в іноземній валюті на термін від 3 до 6 місяців для забезпечення середньострокових кредитів у європейських установах.

Єврооблігації на відміну від євронот забезпечують довгострокове кредитування і випускаються на тривалий термін. Визначають такі види єврооблігацій:

- з фіксованою процентною ставкою;

- з плаваючою процентною ставкою, яка коливається залежно від динаміки позичкового проценту на ринку;

- з індексованим процентом, який змінюється згідно з індексом цін на певні товари;

- змішані або гібридні, коли плаваюча ставка, досягаючи певного рівня, фіксується на ньому;

- конвертовані з правом обміняти їх на акції компанії – позичальника, якщо дивіденди по акціях перевищуватимуть проценти по облігаціях.

Неможливість виконання країною своїх боргових, насамперед, кредитних зобов’язань і припинення сплати боргу має назву дефолт.

Найпотужнішими світовими фінансовими центрами світу є Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Токіо, Сінгапур та деякі ін. Наприклад, базовою цифрою для розрахунку процентів за міжнародні позики є LIBOR, тобто середня ставка міжбанківського лондонського ринку з надання коштів у євровалюті за попередні 360 діб.

Важливим макроекономічним показником міжнародного авторитету країни є її кредитний рейтинг, який традиційно надають міжнародні рейтингові агенції.

3. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації

Охарактеризуємо основні міжнародні фінансові організації:

1) МВФ надає коротко – середньострокові позички для подолання платіжно-розрахункових диспропорцій в економіці країн;

2) група Світового банку здійснює середньо- і довгострокові позики для структурної перебудови економіки, зокрема для стимулювання розвитку приватного бізнесу; група СБ включає:

- МБРР (загальні задачі);

- Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) для кредитування країн, що розвиваються або з перехідною економікою;

- Багатосторонню агенцію з гарантування інвестицій (БАГІ).

3) Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надає позики європейським країнам з перехідною економікою для структурної перебудови економіки, зокрема, для забезпечення екологічної безпеки (приклад – фінансування добудови реакторів на Хмельницькій та Рівненській АЕС);

4) Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), який діє в межах ЄС і забезпечує кредитування проектів, спільних для членів Союзу та їх економічних партнерів;

5) Європейський валютний фонд (до 1981 року Європейський фонд валютного співробітництва – ЄФВС), який є джерелом взаємодопомоги членам ЄС;

6) Паризький клуб кредиторів – неформальне об’єднання державних кредитних установ для контролю за виконанням зовнішніх боргових зобов’язань, зокрема, здійснення взаємозаліку боргів;

7) Лондонський клуб кредиторів – неформальне об’єднання недержавних кредитних установ для контролю за виконанням зовнішніх боргових зобов’язань, зокрема, здійснення взаємозаліку боргів.

4. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями

Валютні відносини в Україні спираються на такі ключові нормативно-законодавчі документи: