Контрольная работа: Обгрунтування економічної ефективності раціональної організації праці на підприємстві
В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.
Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.
Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.
Аналізуючи органзацію праці на підприємствах, можна виділити основні принципи організації праці: - пропорційнсть - ритмічність - безперервність - узгодженість.
Раціональна організація праці передбачає врахування всіх умов, за яких вона здійснюється, створення нормальних умов для діяльності і відпочинку, правильну організацію робочих місць, забезпечення необхідної трудової і виконавчої дисципліни. Процес праці значною мірою залежить від діяльності самого трудового колективу, його згуртованості, свідомості, розуміння всіх ситуацій, професійного вміння, мікроклімату, відповідальності за доручену справу. В цілому суть організаційних питань полягає в тому, щоб кожний, маючи необхідні права і несучи в їх межах відповідальність, займався своєю конкретною справою. Ця вимога однаковою мірою стосується як керівництва і спеціалістів, так і рядових працівників підприємства будь-якої форми власності.
Головне завдання організації праці — систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає:
· розроблення і впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;
· удосконалення організації трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;
· удосконалення нормування праці;
· застосування найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці;
· підготовку кадрів і систематичне підвищення їхньої кваліфікації;
· зміцнення трудової дисципліни та сприяння піднесенню творчої активності працівників;
· поліпшення санітарно-гігієнічних, психо-фізіологічних і естетичних умов праці;
· забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку.
Розроблені заходи раціональної організації мають відзначатись науковістю, комплексністю, оптимальністю, економічною ефективністю та гуманністю.
Науковість заходів означає, що вони глибоко проаналізовані, всебічно обґрунтовані і підкріплені проведеними дослідженнями та необхідними розрахунками.
Комплексність передбачає розроблення організаційних заходів за всіма розглянутими напрямками одночасно, а не фрагментарно.
Оптимальність передбачає розроблення і обґрунтування певних заходів у варіантах з наступним вибором найбільш доцільного в конкретних умовах.
Економічна ефективність має бути основним аргументом доцільності впровадження запропонованих розробок, спрямованих на раціоналізацію трудових процесів.
Гуманність заходів означає, що вони повинні бути спрямовані не тільки на підвищення продуктивності праці, а й на збереження життя і здоров'я працівників, зниження шкідливого впливу праці на людину та навколишнє природне середовище.
Існують різні форми організації праці , під якими розуміються її різновиди в залежності від того, як вирішуються питання планування, обліку, оплати праці, його розподіл й кооперації. Управління в колективі та ін.
За способами встановлення планових завдань й обліку зробленої роботи можна виділити:
· Індивідуальну форму організації праці, коли завдання встановлюється кожному робітнику окремо. Ведеться індивідуальний облік зробленої роботи й нараховується індивідуальний заробіток робітнику;
· Колективну форму організації праці, коли виробниче завдання встановлюється всьому колективу в цілому, облік виробітку продукції також ведеться по кінцевим результатам роботи колективу й всьому колективу нараховується заробіток.
Колективні форми організації праці за способом розподілу й кооперації розділяються ще й на підрозділи:
· З повним розподілом праці. Коли кожен робітник занятий тільки виконанням роботи строго по своїй спеціальності на одному робочому місці;
· З частковою замінністю, коли робітники володіють двома або більшим числом професій й можуть виконувати роботи не тільки на своєму робочому місці, але й по сумісній професії;
· З повною заміною, коли кожен член колективу може працювати на любому місці або мінятися робочими місцями по раніше задуманій схемі.
Форма організації праці також залежить від форми оплати праці.