Контрольная работа: Організація науково-інформаційної діяльності

Комутація телекамер із відеоконтрольним приладом абонента у замкнутих, багатокамерних системах прикладного телебачення здійснюється переважно за допомогою автоматичної телевізійної станції. Всі абоненти, що підключені до такої системи, крім головного, можуть підключатись до будь-якої передавальної камери шляхом набору умовного номера на телефонному апараті, а головний абонент (керівник, диспетчер) включає потрібну йому камеру натисканням відповідного ключа на пульті комутаційного блоку.

Прикладне телебачення в установах, організаціях, на підприємствах, крім функцій огляду та спостереження, може служити для оперативного передавання абонентам зображень різноманітних документів, наприклад, з канцелярії, архіву, бібліотеки, конструкторського бюро та інших служб.

Прикладне телебачення можна використовувати разом із відеозаписувальними апаратами (відеомагнітофонами). Відеомагнітофони забезпечують запис зображень як нерухомого, так і рухомих об`єктів на магнітний носій (переважно плівку), і подальше їх відтворення на телевізійному екрані. Записане зображення можна відтворювати практично необмежену кількість разів. Причому один і той самий магнітний носій можна використовувати для багаторазових записів нових зображень після стирання попереднього запису. Переважно при кожному новому записі зображень попередній запис стирається автоматично. Відеозапис можна відтворювати як звідеоконтрольного приладу (телевізора), так і безпосередньо від передавальної телекамери. Відеомагнітофони забезпечують уповільнені рухи на екрані і його повну зупинку. Ця якість особливо цінна й необхідна під час дослідження операцій різноманітних трудових процесів службами наукової організації праці та управління на підприємствах. Цей спосіб набагато оперативніший і ефективніший від методу кінозйомок.

Портативний (переносний комплект), що складається з телекамери (відеокамери) і відеомагнітофона, можна використовувати замість кінокамери під час документування найважливіших подій у діяльності установи, організації, підприємства. Цим способом знімають навчальні телефільми й навчають за ними співробітників різноманітних професій. Прикладне телебачення знаходить застосування в найрізноманітніших сферах діяльності, зокрема в медицині (демонстрація на телеекрані унікальних операцій), під час регулювання вуличного руху й потоку пасажирів у метро, передавання на землю зображення інших планет та ін.

Прикладне телебачення впевнено ввійшло у життя.

4. Основні функції інформаційних центрів

Довідково-інформаційні фонди виникли в процесі розвитку та вдосконалення державної системи науково-технічної інформації. Ідея створення довідкові-інформаційного фонду формувалась поступово. З кінця 50-х - початку 60-х органи науково-технічної інформації були ініціаторами ряду пропозицій по впорядкуванню потоку документів, введення механізації та автоматизації в інформаційні процеси. Реалізація цих пропозицій створювала необхідні умови науково-технічним бібліотекам та органам науково-технічної інформації для комплектування фондів першоджерел різними видами опублікованих та неопублікованих документів та для удосконалення довідково-пошукового апарату. Але повноцінне використання цих умов можливо лише в разі об'єднання зусиль органів науково-технічної інформації та науково-технічних бібліотек в довідково-інформаційної діяльності. Пошук оптимальних шляхів та форм взаємодії органів науково-технічної інформації та науково-технічних бібліотек в процесі довідково-інформаційного обслуговування, а також науково-методичні розробки в цій області призвели до створенню довідково-інформаційних фондів.

Інформаційний фонд  це вітчизняна та зарубіжна інформаційна література, опис винаходів та патентів, стандарти, технічні умови та інші видання опубліковані у відкритому друці, а також дуже цінні неопубліковані документи: інформаційні карти, науково-технічні звіти, вітчизняна документація на вироби та матеріали, номенклатура продукції, яку випускають, акти порівняння випробувань окремих агрегатів, супроводжуюча технічна документація для імпортного обладнання, рішення та акти для імпортних зразків, неопубліковані матеріали конференцій, семінарів, звіти про відрядження, дисертації, препринти тощо.

Довідковий апарат ДІФ є ключем до інформаційного фонду. Він складається з фонду довідкових видань (керуючі і директивні матеріали офіційних органів, енциклопедії, словники, довідники, бібліографічні та реферативні видання); фонд виконання довідок, які використовують при повторному запиті; каталогів (алфавітного, систематичного); картотек (головних, довідково-бібліографічних, спеціально-бібліографічних: картотеки стандартів, картотеки звітів про відрядження, картотеки персоналу тощо; спеціальні фактографічні картотеки; допоміжні картотеки: картотеки вітчизняних підприємств, зарубіжних фірм тощо).

Аналітико-синтетичне опрацювання документів  це інформаційний процес, який включає бібліографічний опис, класифікацію, предметизацію, анотування, реферування, науковий переклад, складання оглядів. В результаті таких процесів скорочується кількість інформаційних матеріалів за рахунок застарілих, проводиться якісний відбір інформації, який включає тенденції розвитку науки та техніки, розробку нових гіпотез, практичних рекомендацій, висновків, прогнозів.

Бібліотечно-бібліографічне інформування  це процес накопичення та видачі споживачу документів в режимі “запит  відповідь”. Важливе місце в бібліотечно–бібліографічному інформуванні надається міжбібліографічному абонементу.

Вибірковий розподіл інформації . Оскільки споживачу інформації потрібно не все про все те, що його цікавить, а тільки те що містить нові відомості, то спеціалісти з довідково-інформаційного забезпечення намагаються здійснити вибіркове інформування: представляють відомості у зручній для споживача формі (огляд, аналітична довідка, реферат, таблиця), враховуючи при цьому інформаційні особливості споживача.

Науковий аналіз та синтез інформації . Процес наукового аналізу та синтезу змісту первинних документів й створення оглядово-порівняльної інформації в вигляді бібліографічних, фактографічних, реферативних, аналітичних, та прогнозуючих оглядів.

Ретроспективний пошук інформації  це послідовність операції, виконаних з метою глибокого та повного пошуку відомостей за певний проміжок часу з достатньою достовірністю відповідаюча на питання: вирішується чи вже вирішена дана проблема і яким способом, яка нова інформація з даного питання існує в нашій країні та за її межами.

Організація поточної інформації . В науково-інформаційній діяльності розрізняють два самостійні потоки інформації: спадний та зростаючий.

Спадний умовно називають потоком “зверху вниз”, він обіймає всю друковану продукцію, яка централізовано опрацьовується і надходить в усі канали інформаційної системи країни у вигляді бібліографічних описів, анотацій, рефератів, оглядів.

Зростаючий названий потоком “знизу вгору”, формується в низових органах НТІ, де в обов’язковому порядку повинна відображатися на інформаційних картках вся інформація про передовий виробничий досвід і надходити у всі центральні та міжгалузеві органи НТІ, де вона підпадає під спеціальне опрацювання і знаходить відображення в виданнях науковоінформаційної літератури. Таким чином, організація вихідних потоків інформації – це цілеспрямоване систематичне та оперативне введення в інформаційні канали нових відомостей з науково-технічних досягнень.

Види інформаційного забезпечення Найбільш поширеними видами довідково інформаційного забезпечення є: інформування про матеріали, які поступили в ДІФ; система “запит–відповідь”; система “вибіркове поширення інформації”; видавнича діяльність; інформаційне забезпечення керівників.

Інформування про матеріали які надходять у ДІФ.Методи реалізації такої інформації зводяться до наступного: повідомлення про нові надходження шляхом складання та видання бібліографічних вказівок, списків нових надходжень; підготовки оглядових доповідей за матеріалами нових надходжень, організації нових надходжень; індивідуального інформування працівників підприємств (організацій); пропаганда нових джерел НТІ шляхом телерадіоінформування тощо.

Система “запит-відповідь”. Перевага забезпечення споживача в цьому режимі полягає в тому, що досягає диференційованого та строгого індивідуального розподілу інформації, й причому інформації тільки потрібної, оскільки вона надає відповідь на разовий запит споживача, а з цього випливає результат вибору окремих видів інформації з об’ємного потоку інформаційних матеріалів.

Запити споживача, які забезпечуються в цьому режимі, бувають трьох видів:

1. Запити на видачу копій документів, про які споживач уже проінформований.

2. Запити на ретроспективний пошук інформації за темою, сформульованою споживачем на відомій йому професійній мові.

3. Запити конкретних відомостей із заданими параметрами.

Запити в режимі “запит–відповідь” надходять у вигляді заявок (письмових, усних, за телефоном). Для їх задоволення вимагаються операції різного змісту та об’єму, інколи достатньо знайти документи на полиці або сховищі мікрофльмів, особливо, якщо споживач повідомив адресу документу. Для задоволення запитів на ретроспективний пошук або видачу конкретних відомостей розробляються складні синтетичні комплекси: створюються формалізовані мови тощо.

Вибіркове поширення інформації . Серед усіх видів довідковоінформаційного забезпечення найефективнішим вважається вибіркове поширення інформації. Вибіркове поширення інформації  це режим, в якому працює інформаційно-пошукова система (ІПС) дескрипторного типу, реалізована за допомогою обчислювальної техніки.

Повне та своєчасне забезпечення всіх різноманітних інформаційних потреб спеціалістів можна надати лише сукупністю всіх видів інформаційного забезпечення.

Видавнича діяльність органів НТІ забезпечує створення системи інформаційних видань. На основі видань органів НТІ (“спадний потік” інформації) розвиваються прогресивні форми та методи індивідуального та групового обслуговування за принципом вибірковості (вибіркове поширення інформації, диференційоване забезпечення керівництва (ДЗК) тощо).

Системи інформаційного забезпечення керівництва характеризуються значними відмінностями в потребах, що ставляться керуючими органами, і методів підготовки інформаційних документів, це обумовлено різним рівнем і спеціалізацією як інформаційних, так і керуючих органів. Державні органи НТІ спеціалізуються на забезпеченні керівних органів державного масштабу, галузеві – відповідних міністерств і відомств. Інформація, яка надходить до керуючих працівників повинна містити оцінку відомостей з потрібними висновками і рекомендаціями, достатніми для прийняття рішень. Основними формами доведення інформації є: огляди, тематичні вибірки, експрес-інформація, аналітичні довідки, звіти.

Інформація, яка поступає до керівників повинна мати оцінку даних з відповідними висновками та рекомендаціями, достатніми для прийняття рішення. Основними формулами доведення інформації є: огляд, тематичний підбір, експрес-інформації, аналітичні довідки (доповіді).