Контрольная работа: Основні напрямки співробітництва НАТО із світовою спільнотою у невійськовій сфері
2. Наука і технології
2.1 Науковий комітет НАТО
Наукове співробітництво було започатковане в рамках Альянсу з 1957 року на виконання відповідних рекомендацій Комітету НАТО з невійськового співробітництва – Комітету «трьох мудреців» у складі міністрів закордонних справ Норвегії (Ланге), Італії (Мартіно) та Канади (Пірсона). У той час був заснований, а через рік, у 1958-му, розпочав свою роботу Науковий комітет НАТО, що опікується питаннями розвитку наукового співробітництва в Альянсі. Комітет збирається тричі на рік у форматі НАТО, і раз на рік за участю держав-членів РЄАП. Україна представлена у Науковому комітеті керівництвом Міністерства освіти і науки, а також – на робочому рівні – співробітниками Місії при НАТО. Для виконання поставлених завдань в Науковому комітеті створюються різні підкомітети та дорадчі групи. Так, Комітету у повсякденній роботі, зокрема, допомагає Дорадча колегія (з числа науковців держав-членів та партнерів Альянсу). Науковий комітет НАТО в основному відповідає за реалізацію Наукової програми Альянсу, яка має на меті сприяння розвитку наукового співробітництва між державами-членами та партнерами і складається з чотирьох підпрограм: наукові стипендії, співробітництво в галузі науки і технологій, підтримка дослідницької інфраструктури, «наука заради миру».
Метою підпрограми наукових стипендій є формування кадрового потенціалу у сфері науки на далекосяжну перспективу. Стипендії, які призначаються у децентралізований спосіб, надають можливість науковцям з країн-партнерів навчатися або проводити дослідницьку роботу як в державах-членах, так і в державах-партнерах НАТО. Підпрограма зі співробітництва у галузі науки і технологій покликана сприяти поглибленню зв’язків в усіх галузях між науковцями країн-членів НАТО, учасниць РЄАП та Середземноморського діалогу. Для цього застосовуються такі засоби як надання грантів, обмін візитами, фінансування дослідницьких проектів, організація студій та лабораторій для спільних досліджень [4].
У рамках підпрограми з розвитку дослідницької інфраструктури надається підтримка в організації національних дослідницьких програм та створенні необхідних умов для їх функціонування. На відміну від кооперативного характеру двох попередніх підпрограм, ця програма призначена виключно для країн-партнерів НАТО. Підтримка надається щодо комп’ютерних мереж та організації науки й технології.
Підпрограма «Наука заради миру» також орієнтована на країни-партнери Альянсу та спрямована на поглиблення наукових досліджень промислової або екологічної орієнтації. У рамках цієї підпрограми розвивається коротко- та середньострокове співробітництво у галузі прикладних досліджень між дослідницькими лабораторіями і промисловістю дер-жав-членів та партнерів НАТО.
Протягом майже 30-ти років Наукова програма НАТО розвивалася на засадах євроатлантичної солідарності, тобто мала на меті підтримку співпраці лише між науковцями держав-членів НАТО (водночас, не фінансування дослідницьких робіт), і ніколи не стосувалася військової сфери. На початку 90-х років до участі в Науковій програмі НАТО стали залучатися вчені з країн-партнерів Альянсу, а з 1999-го Програма була повністю трансформована і стала майже цілком присвяченою співробітництву між вченими держав-членів та партнерів НАТО.
Після подій 11 вересня 2001 року в США формат та напрямки реалізації Наукової програми змінюються у контексті загальних зусиль Альянсу щодо боротьби з тероризмом. Євроатлантична наукова спільнота почала застосовувати свої знання у напрямку протидії тероризму та шукати шляхи протидії іншим загрозам у галузі безпеки.
У червні 2006 року Науковий комітет НАТО об’єднався з Комітетом НАТО з викликів сучасному суспільству, що призвело до появи нової структури Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки, який оптимізуватиме подальший розвиток співпраці у галузях науки, сучасних технологій та охорони довкілля [3].
2.2 Застосування досягнень науки для безпеки
Серед інших потенційних, хоч і не таких очевидних, загроз безпеці та стабільності є занепад навколишнього середовища, наприклад, поширення пустель, ерозія земель або забруднення водних шляхів загального використання, а також брак невідновлюваних ресурсів, що можуть призвести до виникнення регіональних або прикордонних конфліктів. Вирішення таких проблем часто вимагає не лише наукових технологій, "ноу-хау", а і багатосторонніх дій. З цією метою НАТО підтримує проекти та дослідження, спрямовані на використання найкращих сучасних наукових розробок та залучення основних країн, яких зачіпає дана проблема.
Світ став би безпечнішим, якби можна було прогнозувати природні катастрофи, зменшувати їх наслідки або, що навіть краще, взагалі уникати їх. Ці питання становлять ключовий інтерес для багатьох країн-партнерів. НАТО здійснює низку проектів, спрямованих на зменшення руйнівного впливу сильних землетрусів з метою скорочення кількості загиблих, завданих матеріальних збитків, порушення загального економічного та соціального ладу. У рамках таких проектів розглядається можливість посилення стійкості будівель у разі землетрусів, або, наприклад, здійснюється збір даних про сейсмологічні та геологічні характеристики регіону для укладання карт сейсмічної небезпеки, котрі при плануванні міст допомагали б вирішувати, які саме будинки можна безпечно будувати в сейсмонебезпечних регіонах. Також забезпечується підтримка проектів розробки систем раннього попередження та систем управління повенями.
Сучасне суспільство значною мірою залежить від постачання безпечних харчових продуктів або надійних засобів передачі інформації, отже, ці питання можна вважати ключовими для подальших досліджень у галузі підвищення рівня безпеки сучасного суспільства [1].
2.3 Співпраця у галузі науки та екології
Регулярне співробітництво між науковцями та експертами з питань, що представляють спільний інтерес, відбувається на основі двох програм Альянсу: програми Наукового комітету НАТО та Програми з екологічних та суспільних питань, що виконується Комітетом з проблем сучасного суспільства. Розбудова мережі контактів, що є традиційною ознакою роботи вчених і однією з умов наукового прогресу, сприяє також досягненню політичної мети - поліпшенню взаєморозуміння та довіри між представниками різних наукових спільнот та традицій.
Зосередження зусиль виключно на пріоритетних наукових дослідженнях у галузі боротьби з тероризмом та протистояння іншим загрозам безпеці стало результатом нового підходу до реалізації наукових програм Альянсу, які існують вже 45 років. Відповідно до ініціатив НАТО, спрямованих на протистояння новим загрозам, майбутні наукові програми будуть спрямовані на забезпечення співпраці саме в цій галузі. У контексті нового підходу Наукову програму Альянсу перейменовано на програму НАТО "Безпека через науку".
Комітет з проблем сучасного суспільства займається питаннями екологічного та суспільного спрямування і об'єднує зусилля відповідних національних органів для проведення пілотних досліджень у цих галузях. Нещодавно Комітет сформулював ключові завдання у сфері безпеки, що визначають основні напрямки його майбутньої роботи. Програма має на меті удосконалення співпраці між НАТО та країнами-партнерами у розв'язанні проблем, що викликають спільне занепокоєння.
На додаток до ключових галузей співпраці між науковцями та експертами НАТО та країн-партнерів спеціальні ініціативи, ухвалені обома комітетами, сприяють розвитку співробітництва у галузі науки та довкілля з Росією, Україною та країнами Середземноморського діалогу [4].
2.4 Розв'язання проблем сучасного суспільства
У 1969 році з метою реагування на погіршення стану довкілля було створено Комітет з проблем сучасного суспільства. Він об'єднує експертів, що представляють державні установи різних країн, і слугує форумом для обміну знаннями і досвідом з технічних, наукових та політичних аспектів соціальних та екологічних питань як військового, так і цивільного характеру.
Проекти, що виконуються під проводом комітету, сприяють співпраці у розв'язанні проблем, що впливають на навколишнє середовище та якість життя: екологічне та шумове забруднення довкілля, негативні впливи урбанізації та розвитку енергетики на здоров'я людини, екологічні ускладнення, викликані військовою діяльністю тощо. Щодо останнього, наукові дослідження головним чином стосуються таких питань як повторне використання земель, що застосовувалися для військових цілей; технології рекультивації грунтів; та екологічна безпека, зокрема в контексті роботи нафтових трубопроводів.
Робота Комітету, що проводиться за принципом децентралізації, включає такі види діяльності як пілотні дослідження, проекти, практичні та організаційні семінари. Усі ці заходи фінансуються на державному рівні. Одна чи більше країн беруть на себе провідну роль і відповідають за планування та координацію роботи. За останні роки сферу діяльності комітету було розширено, і в даний час вона включає проведення практичних семінарів та нових досліджень з питань, що представляють особливий інтерес для країн-партнерів.
Комітет визначив також низку ключових завдань на майбутнє: зменшення негативного впливу військової діяльності на довкілля; проведення регіональних досліджень з питань транскордонної діяльності; попередження конфліктів на грунті дефіциту ресурсів; протистояння факторам екологічного та суспільного ризику, що можуть спричинити економічну, культурну та політичну нестабільність; боротьба з нетрадиційними загрозами безпеці [4].
2.5 "Віртуальний шовковий шлях"
Для того щоб дізнаватися про останні події та розробки, вчені потребують надійного доступу до інформації. Проте інформаційна доба та можливості використання мережі Інтернет сьогодні не всім доступні.
У великих містах було створено системи, що покращують академічним громадам у східних регіонах Росії та України доступ до Інтернету, а також були розроблені національні мережі в Молдові, Румунії та Македонії. Найбільшим і найамбітнішим проектом став фінансований НАТО проект "Віртуального шовкового шляху", який забезпечує академічній громаді Південного Кавказу та Центральної Азії доступ до Інтернету через супутниковий зв'язок.
Для того щоб допомогти виправити ситуацію, що склалася, у рамках Програми з розвитку цивільної науки кілька наукових колективів в країнах-партнерах були забезпечені необхідними засобами для доступу в Інтернет [1].
Проект "Віртуального шовкового шляху" було започатковано у жовтні 2001 року (його назва пов'язана з Великим шовковим шляхом, що поєднував Європу та Далекий Схід і сприяв обміну товарами, знаннями та ідеями). У рамках проекту забезпечується доступ до Інтернету академічним та науковим громадам восьми країн-партнерів Південного Кавказу та Центральної Азії; Вірменії, Азербайджану, Грузії, Казахстану, Киргизької Республіки, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану, а в 2004 році до цього проекту приєднався Афганістан.
За допомогою цього проекту рентабельні з точки зору економічної ефективності найсучасніші розробки у галузі супутникових технологій сприяли приєднанню науковців і вчених країн-учасниць проекту до мережі інтернет через супутниковий промінь. Грант НАТО був використаний для виділення необхідного діапазону і встановлення десятьох супутникових антен у країнах -- учасницях проекту. Протягом чотирьох років було інвестовано 3,5 мільйона доларів США, і це стало найбільшим проектом НАТО в рамках Програми розвитку цивільної науки [4].