Контрольная работа: Особливості реалізації фонеми в мовленні

І срібло у травах, і золото на колосках.

- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -

Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,

Махнула рукою – злетіти увись рушники.

"Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем

На цілу планету, на всі покоління й віки (Б.Олійник).

Милозвучність або евфонічність (гр. еuрhоnіа з еu — гарно + рhоnе — звук - приємне звучання) – це здатність фонетичної системи мови до мелодійного звучання, а також до створення звукових образів у висловлюванні.

Милозвучність виражається у спрощенні груп приголосних (вісник, тижня, серце), появі вставних голосних (огонь, вітер, рота, лева), приставних голосних (іржа, імла, ішов) і приставних приголосних (вулиця, горіх), зникненні початкових фонем (голка, гра, Гнат).

Відомий історик Юрій Мосенкіс доводить, що серед сучасних слов'янських мов тяжіння до рівномірного чергування голосних і приголосних найяскравіше виявляється в українській мові. Вірогідно, можна припускати трипільське походження звукових явищ, усвідомлюваних як милозвучність української мови.

◊ Що собою являли трипільці, якою змальовують трипільську культуру мовознавці. Підготуйте виступ до участі в засіданні «круглого столу»

Українській мові притаманні певні специфічні закономірності, які відрізняють її , зокрема, від російської мови. Однією з таких особливостей є чергування не тільки прийменників у та в, а й префіксів у- та в- для того, щоб уникнути як збігу приголосних, важких для вимови, так і збігу голосних.

Прокоментуйте уживання прийменників у, в і сполучників і –й у реченнях, керуючись таблицею параграфу 18.

Порожній млин і без вітру меле (Нар. твор.). Задумався дуб темношатий у сяйва холодного грі (В. Сосюра). Перед нами розляглися поля, рябіючи в очах то зеленими поясами жита, то жовтуватими сходами пшениці, то чорною грудою ріллі (Панас Мирний). Ярослав Мудрий розвинув і удосконалив багато з того, що започаткував Володимир (О. Субтельний). Іній на деревах — на мокре літо і недорід (Нар. твор.). Було сказано, що і йому треба взяти участь у цій роботі. У радісній праці, клопоті щоденному ішла весна, несла радість (В. Козаченко). В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ (Олександр Олесь). Як хороше пройтися тобою, земле моя, особливо в жнивну пору. Коли поля стиха подзвонюють струнами стеблин, коли над гречками гудуть арфи і снують свої струни невтомні бджоли, коли жайворон грає в блакиті на першій скрипці, а соняшники б’ють у литаври (І.Цюпа). У такій позиції і здебільшого не переходить в й: Сонце підбилося вище і пригрівало (Г. Тютюнник). І от, коли моя добра господиня лягла спати, я оце допіру пішов і взяв їх (три золоті десятки) (В. Підмогильний).

Варіанти ув — уві — вві поширені лише в художньому та розмовному мовленні, а в інших стилях вживається у або в.

Прийменники з - із уживаються здебільшого паралельно. Варіант з виступає найчастіше між голосними, перед чи після голосного.

Прийменник із здебільшого вживається після голосного кінцевої частини слова перед с, ш або перед сполученням приголосних на початку наступного слова.

Наприклад: У неспокійній ночі Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М.Коцюбинський).

Зі вживається перед сполученням приголосних на початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова.

Наприклад: Улянка підвелась, підхопила книжки і, перейшовши через струмок по сухій деревині, звернула зі стежки (І. Цюпа). Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко).

Варіант зо вживається і в конструкціях на означення приблизної кількості: днів зо три, разів зо два.

Чергування із — зі (зо) має певні семантичні відмінності: причинові та просторові відношення передаються частіше сполученням зі + іменник: зі злості, зі (зо) сміху, зі (зо) сну, зі столу, зі сходу; означальні відношення або просторові, спрямовані назовні, передаються сполученням із + іменник: вправи із синтаксису, завдання із стилістики.

◊ Поясніть потребу авторів у вживанні саме таких прийменників

Він кожному якраз ув очі каже сміло (І. Франко); Засіяла зірка уві млі (П. Воронько); Він тремтів та схоплювався з лави, як хто ввіходив до хати (М. Коцюбинський). Діти стояли мовчки і не зводили очей із своєї веселої їдальні (О. Копиленко); Сподівалася тільки на себе, на свій легкий норов, на добру душу, яка мала тепер поєднати в собі, може, й зло разом із добром (П. Загребельний); І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко).

◊ Прочитайте текст. Якого він стилю? Які особливості цього стилю? Доберіть заголовок. Проведіть спостереження над інтонуванням речень

Випишіть з тексту слова, в яких наявні історичні і позиційні чергування. Подайте фонетичною транскрипцією перше речення. Знайдіть слово/слова, де наявні приставні звуки, поясніть їх значення

Пізньої осені ми сумовито прислухаємось до жалібних покликів, що падають на нас із неба, спостерігаємо за польотом птахів, які віщують наближення холодів. Ми знаємо? Птахи летять у вирій. А що це за таємничий край? Де він?