Контрольная работа: Особливості реалізації фонеми в мовленні

То слово вирій, розповідаючи про вірування прадавніх українців, розкриває нам таємницю не тільки свого значення, а й голосної фонеми /и/. Виявляється, вона була колись повноправнішою, могла стояти і на початку слова. Не так давно вимова початкового и в багатьох словах була нормативною. Та й сьогодні и зберігає надії повернути втрачені права. (Г. Передрій. Т. Карпенко).

Слова, які починалися на голосний а, е, у ще в давньоукраїнській мові дістали протетичний й: ягня (пор. старослов'янське агньць), Європа, юшка (пор. російське уха).

Пізніше в українській мові перед голосними з'явилися приставні звуки: в перед початковим у та і, рідше перед о (вулиця від давнього улиця, око — вічі, осі — вісь; г перед а та о (гострий від давнього острий (пор. латинське асег), гарбуз.

Поява початкового (протетичного) і в таких словах, як імла, іржа, зумовлена прагненням усунути збіг приголосних в одному складі: ім-ла, ір- жа.

Метатеза — це упереставляння звуків чи складів у словах, зумовлене асиміляцією або дисиміляцією: ведмідь – рос.медведь, срібло – рос.серебро бодня — бондар.

◊ Приставні приголосні і метатеза властива різним українським говорам: Гоксана, гулик, юлиця, госінь, гобідати, узький, оріх. Запишіть ці слова літературною мовою

◊ Прочитайте виразно вірш. Яка історія цього вірша? Хто написав музику до цього вірша?

Які фонетичні засоби увиразнюють текст? Випишіть з тексту слова, де наявне чи можливе спрощення, приставні звуки, поясніть уживання прийменника в, сполучника і.

Ой ти, дівчино,

з горіха зерня,

Чом твоє серденько –

колюче терня?

Чом твої устонька –

тиха молитва,

А твоє слово гостре,

як бритва?

Чом твої очі

сяють тим чаром,

Що то запалює

серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,

Хто в них задивиться,

й сонця не хоче!

І чом твій усміх –

для мене скрута,

Серце бентежить,

як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!