Контрольная работа: Підготовка авіаційних спеціалістів навчальних закладів України у 70-80 рр. ХХ століття

Виконала:

Студентка 103 групи ФМІП

Саповська Марина

Перевірив асистент

Паскал Жанна Валеріївна

Київ 2009

Національний авіаційний університет (НАУ) є найбільшим авіаційним вищим навчальним закладом України, який за свою 70-річну історію підготував десятки тисяч спеціалістів для 126 країн світу і продовжує їхню підготовку за перспективними напрямами і спеціальностями.

Перетворившись на потужний сучасний навчально-науковий комплекс, Національний авіаційний університет зустрічає свій ювілей з гордістю за свій внесок у справу підготовки висококваліфікованих фахівців за багатьма спеціальностями, у розвиток цивільної авіації, освіти і суспільства взагалі. Здобутки НАУ, особливо на зламі ХХ і ХXІ століть, надихають колектив співробітників на подальший розвиток університету як багато профільного освітньо-наукового закладу України світового рівня, який користується вагомим авторитетом у авіаційної спільноти, з яким співпрацює чимало освітніх та наукових установ багатьох країн світу.

Спеціалісти 70-80-х. років відіграли велику роль в розвитку цивільної авіації України!

Початок 70-х років. Характеризується значним збільшенням парку повітряних кораблів та обсягу перевезень, а також створення нових типів літаків: АН-12, АН-26, АН-30, АН-32, АН-22 «Антей», Ту-134, Ту-154, Як-40.

Також у 70-ті роки науковцями інституту розробляють нові стратегічні напрями технічного обслуговування авіаційної техніки «за станом», що потребують використання ефективних методів та засобів оцінювання та прогнозування технічного стану виробів авіаційної техніки в процесі експлуатації.

Якщо у 70-х роках для цивільної авіації було підготовлено понад 14 тисяч інженерів, у тому числі 653 для інших держав світу, то в наступні роки їх випуск в інституті суттєво збільшився.

Поряд з цим на факультеті підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів цивільної авіації в КІІЦА пройшло перепідготовку 8637 спеціалістів із різних підрозділів Аерофлоту.

На початку 80-х років Міністерство цивільної авіації СРСР визначило пріоритетним напрям «більш ефективного використання інтелектуального потенціалу».

Факти свідчать, що спільні зусилля влади і колективу інституту не були даремними. Серед 30 тисяч висококваліфікованих спеціалістів, які вийшли зі стін КІІЦА в ті роки, були академіки та члени-кореспонденти АН СРСР та УРСР, доктори наук, професори, начальники та головні інженери наукових установ і підприємств.

Лауреатами Державної премії України у галузі науки і техніки стали В. Канарчук, В. Степаненко…та багато інших.

Тому провідне місце у науково-дослідницькій роботі в 80-ті роки, поряд зі створенням у 60-70-і роки науковими школами, зайняли нові наукові напрями, які очолювали професори О.Ф.Аксьонов, В.Г.Денисов, М.Ф. Давиденко, В.О. Касянова, О.А. Волков, В.О. Ігнатов та багато інших.

З 1970 року почали регулярно проводитись дні науки, під час яких студенти на науково-технічних конференціях звітували про свої досягнення.

Науково-дослідна робота студентів стала у ці роки важливим джерелом підготовки резерву наукових і педагогічних кадрів для інституту, Аерофлоту та інших організацій.

Українськими авіапідприємствами у 70-ті роки було перевезено 114 мільйонів пасажирів та оброблено з повітря 117 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь, побудовано і реконструйовано 18 злітно-посадочних смуг, уведено в дію 24 нових аеровокзали. Комплексна довгострокова програма розвитку української цивільної авіації до 2000року успішно виконувалась. Уже наприкінці 70-х років авіатори України виконували регулярні та чартерні рейси до 17-ти міст десяти країн світу.

Наступного десятиріччя обсяг перевезень літаками нових типів безперервно зростав. Одночасно проводилася інтенсивна підготовка до експлуатації літаків четвертого покоління, таких як Іл.-96-300, Ту-204, АН-3, АН-28, АН-74, АН-122, нових вертольотів Мі-26, Ка-32. Аерофлот все більше оснащувався новою сучасною технікою різноманітного призначення. І вся діяльність керівництва КІІЦА і його колективу була спрямована на максимальне сприяння успішному виконанню розроблених програм, подальшого розвитку Аерофлоту і, перш за все, на підготовку таких інженерів, які б повною мірою відповідали вимогам нового технічного стану авіаційної галузі.

В інституті у 70-80-ті роки були побудовані і введені в експлуатацію новий навчальний корпус, турбокомпресорний комплекс, корпуси теорії і конструкції авіаційних двигунів та конструкції і міцності літальних апаратів з ангаром, гараж для спецмашин, поліклініка на 600 відвідувань, науково-технічна бібліотека (НТБ) на мільйон екземплярів книг, великий спортивний комплекс, спортивно-оздоровчий табір на річці Десні, піонерський табір «Авіатор», палац культури із залом на півтори тисячі місць та нові гуртожитки для студентів і житлові будинки для постійного складу інституту.

У 1975 році ректором КІІЦА став О.Ф.Аксьонов.

У ці роки продовжувала розвиватися навчальна наукова база інституту. Зокрема, були створені унікальні стенди для випробувань авіаційних двигунів та нові лабораторні тренажери, унікальним обладнанням були оснащені аеродинамічна труба, побудовані нові навчальні майстерні, придбані літаки Іл.-76, Ту-154, тренажери літаків Ту-154 і Л-410, був створений навчальний клас літака АН-26, навчальні макети двигунів АИ-25, ТА-8, розроблена значна кількість комплектів авіаційного, радіозв’язкового і радіонавігаційного навчального обладнання, встановлено нові обчислювальні машини. Був створений кабінет-аудиторія для вивчення нової авіаційної техніки, кабінети безпеки польотів, почала діяти лабораторія педагогічної майстерності. Були організовані нові та переобладнані існуючі галузеві науково-дослідні лабораторії.

Вводились в дію навчальні класи, обладнані контролюючими машинами і комплексами навчальних засобів із зворотним зв’язком («викладач – студент –викладач »), створено студентський обчислювальний зал і введені в експлуатацію ЕОМ ЄС-1020, ЄС-1033 і М4030.

Для проведення науково-дослідницької роботи створено ряд нових лабораторій з унікальним обладнанням, таким як, наприклад, плазмові установки, хронографи, лазери, електронні мікроскопи. За результатами розробок, виконаних у нових лабораторіях, були опубліковані монографії, які отримали широке визнання. М.Л. Голего, А.Я. Аляб’єв , В.В. Шевеля «Фреттинг-корозія металів» (1974 р.)

Серед найбільш представницьких науково-технічних конференцій, проведених на базі інституту у першій половині 70-х років були всесоюзні конференції «Перспективи розвитку тренажерів та імітаторів літальних апаратів» (1971 р.) «Фізико-хімічна механіка і фретинг-корозія»(1973), «Прикладна аеродинаміка»(1973), «Авіаційна ергономіка і безпека польотів»(1974).

Ряд досліджень і розробок науковці інституту проводили спільно з колективами академічних науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро, серед яких були Інститут космічних досліджень, Інститут фізики Сибірського віділення АН СРСР, Інститут металургії ім.. А.А. Байкова, Інститут проблем міцності, Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенко АН УРСР, ОКБ генеральних конструкторів О.К. Антонова, А.А. Туполєва, А.С. Яковлєва, А.М. Люльки, Н.А, Кузнєцова.

У середині 70-х років науковці інституту працювали за 62-ма договорами про науково-технічну співдружність з 36-ма підприємствами промисловості та авіапідприємствами і ремонтними заводами Міністерства цивільної авіації. Наприклад, спільно з спеціалістами Бориспільського авіапідприємства була розроблена методика розрахунку інтервалів руху повітряних суден під час роботи з двох паралельних злітно-посадочних смуг. За договором про науково-технічну співдружність з Донецьким об’єднаним авіапідприємством у 1978-1979 рр. була виконана науково-дослідна робота, спрямована на покращання експлуатаційних характеристик світлосигнальних систем посадки. Лише за 1979-1980 рр. в підрозділах Українського управління цивільної авіації за участі науковців інституту було впроваджено 26 різних науково-технічних розробок.

У 70-ті роки співробітники інститут стали авторами 255-ти винаходів та подали 2945 раціоналізаторських пропозицій, багато з яких було проваджено у практиту, а ряд винаходів було запатентовано в інших країнах світу, зокрема таких, як США, Велика Британія, Франція, ФРН.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--