Контрольная работа: Підшипники кочення
У схемі 3, яку називають схемою “врозпор”, у перетинах вала між опорами від осьових сил діють напруження стиску, тому, щоб виключити защемлення тіл кочення внаслідок нагрівання при роботі, передбачають осьовий проміжок “а”, трохи більший за очікувану температурну деформацію вала. Величину “а” встановлюють дослідним шляхом (у вузлах з радіальними шарикопідшипниками при L≤300 мм і обмеженому нагріванні а≈0,2...0...0,5 мм). Необхідний проміжок “а” створюють за допомогою набору тонких металевих прокладок (рис.2).
Значення теплових деформацій залежить від довжини вала, тому застосування в схемі 3 радіально-упорних підшипників, чутливих до зміни осьових проміжків, рекомендується при L=(6...8)dn, де dn – діаметр цапфи. Менші значення відносяться до роликових, більші – до кулькових радіально-упорних підшипників.
Для радіальних підшипників L ≥ 10ּdn.
Схему 3 застосовують при відносно коротких валах.
Рис.2. Приклад установки вала на роликових конічнихпідшипниках “врозпор”
У схемі 4 (рис.1), яку називають схемою “врозтяг”, ймовірність защемлення тіл кочення підшипників внаслідок теплових деформацій вала зменшується, тому що в цій схемі при подовженні вала осьовий проміжок у підшипниках збільшується (рис. 3).
Рис.3. Складальний комплект вала з підшипниками
З цієї причини відстань між підшипниками приймають L=(6...10)dn. Менше значення відноситься до роликових, більше - до кулькових радіальних і радіально-упорних підшипників.
В окремих конструкціях застосовують так звані “плаваючі” вали, які мають обидві “плаваючі” опори. Осьова фіксація вала в цьому випадку здійснюється не в опорах, а яким-небудь іншим елементом конструкції, наприклад, зубцями шевронних коліс (рис.4) або торцевими шайбами (рис.5).
Рис.4. Фіксація вала зубцями Рис.5. Фіксація вала
зубцями шевронних коліс торцевими шайбами
Для створення самостійного складального комплекту вала з підшипниками в деяких конструкціях підшипникових вузлів застосовують чавунні стакани. У підшипниковому вузлі вала-шестірні конічної передачі стакан є обов’язковим. За його допомогою виконують регулювання зубчастого зачеплення (рис.6).
1.1.2 Встановлення підшипників
Працездатність, надійність і довговічність підшипників кочення залежить не тільки від матеріалу і якості виготовлення їх деталей, але й від того, як вони встановлені. Підшипники кочення мають точно фіксувати положення вала і не відчувати додаткових навантажень від температурних деформацій вала, перенатягу при монтажі тощо. Довгі вали можуть мати значні температурні деформації і тому кріплення їх в корпусі здійснюється однією нерухомою опорою, інші опори цих валів виконують „плаваючими”, тобто такими, які допускають осьове переміщення вала (рис.7, а). Для здійснення вільних осьових переміщень найбільш підходять радіальні роликові підшипники і радіальні шарикопідшипники з незакріпленими зовнішніми кільцями.
Рис. 7. Встановлення довгих (а) і коротких (б) валів
Короткі вали при відсутності значного нагріву можна кріпити двома опорами таким чином, щоб одна з них утримувала вал в одному, а друга – в іншому осьовому напрямках (рис.7, б). Для усунення можливості защемлення тіл кочення в радіальних підшипниках передбачають осьовий проміжок (0,2÷0,3) мм між кришкою підшипника і зовнішнім кільцем, а в радіально-упорних – осьове регулювання шляхом змін загальної товщини набору прокладок між фланцем кришки підшипника і його корпусом. Якщо в опорах вала встановлені тільки радіальні підшипники, то підшипником, який фіксує вал від осьового зміщення і сприймає осьове зусилля, рекомендується приймати той, який має найменше радіальне навантаження. При наявності упорного або радіально-упорного дворядного або багаторядного підшипника всі радіальні підшипники цього вала мають бути „плаваючими”. Обидва кільця підшипників, що фіксують вал від осьового зміщення, а також кільця, які обертаються, для запобігання їхнього обертання за посадочними поверхнями при динамічних навантаженнях відповідно закріплюють на валах і в корпусі. Це закріплення виконують за допомогою посадок кілець на вали і в корпусах з натягом, а також за допомогою інших засобів закріплення.
Посадки внутрішніх кілець підшипників кочення на вал виконують за системою отвору, а посадки зовнішніх кілець в корпусах – за системою вала. Поля допусків валів і отворів корпусів для встановлення підшипників кочення надані в таблиці 1 і 2.
Таблиця 1. Рекомендовані посадки підшипників кочення на вал
| Машини і підшипникові вузли | Умови, які визначають вибір посадки | Посадки кілець підшипників класів точності 0 і 6 | |||
| Обертання вала | Вид навантаження | Режим роботи | Діаметри підшипників d, мм | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|
Ролики стрічкових транспортерів, ролики конвеєрів | Немає | Місцеве | Легкий або нормальний | g6 | |
|
Колеса автомобілів (не приводні), тракторів, вагонеток, літаків | Те ж | Нормальний або важкий | Всі діапазони розмірів | h6 | |
| Центрифуги, відцентрові насоси, вентилятори | Є | Циркуляційне | Легкий або нормальний |
До 40 Понад 40 До 140 |
k6 k6; h6 |
| Коробки передач автомобілів і тракторів, великі редуктори | Є | Циркуляційне або комбіноване | Нормальний або важкий |
К-во Просмотров: 361
Бесплатно скачать Контрольная работа: Підшипники кочення
| |