Контрольная работа: Поняття та основні завдання системи валютного регулювання і валютного контролю

– організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

– регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

– організація внутрішнього валютного ринку;

– регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

– регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

– встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

– забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Основними формами здійснення валютного регулювання та контролю є проведення:

– дисконтної політики, тобто управління обліковою ставкою національного банку, яка поряд з іншими засобами має регулювати обсяг грошової маси, обсяг сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив із-за кордону та відтік короткострокових капіталів;

– девізної політики у вигляді валютної інтервенції, яка являє собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з метою бажаного впливу на кон'юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень;

– диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих або інших валют, і забезпечення найвигіднішої структури резервних активів;

– отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавних платежах;

– низки адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. №15-93 органами валютного контролю в Україні визначені:

– Національний банк України.

– Уповноважені банки.

– Державна податкова адміністрація України.

– Міністерство зв'язку України.

– Державний митний комітет України.

Залежно від своїх функцій зазначені органи мають різний обсяг повноважень у сфері валютного контролю. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України — фінансовий контроль за валютними операціями, що виконуються резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство і зв'язку України — за додержанням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України — за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Головним органом валютного регулювання та контролю є Національний банк України, який крім функцій прямого контролю також здійснює:

– державну валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

– разом із Кабінетом Міністрів України складає платіжний баланс України;

– контроль за додержанням затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

– визначення лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

– видачу в межах своєї компетенції обов'язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

– накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

– видачу ліцензії на здійснення валютних операцій та прийняття рішення про їх скасування;

– встановлення способів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;