Контрольная работа: Причини скасування кріпосництва й основні положення кріпосної реформи 1861 р.
Ціль даної контрольної роботи, полягає в розкритті сутності, причин скасування кріпосництва й розгляду основних положень кріпосної реформи 1861р.
2. Визрівання передумов скасування кріпацтва
2.1 Розкладання кріпосництва й формування капіталістичних від-носінь наприкінці 18 - початку 19 століття
Наприкінці 18 - початку 19 століття почалося формування капіталістичних відносин. Поміщицькі й селянські господарства втрачали натуральний, замкнутий характер, втягувалися в ринкові відносини. Прагнучи пристосуватися до них і збільшити прибутковість своїх господарств, більшість поміщиків підсилювало кріпосницьку експлуатацію.
Капіталістичні відносини, хоча й повільно, проникали в селянське господарство. Значна частина селян розорялася й змушена була продавати свою працю як товар.
У різних формах продовжувало розвиватися дрібне товарне виробництво: селянські промисли й дрібна міська промисловість. На базі селянських промислів виростала капіталістична мануфактура й формувалася промислова буржуазія.
Найбільше швидко розвивалася бавовняна промисловість, у якій використалася наймана праця, сталі застосовуватися машини й виникнули перші капіталістичні фабрики.
З розвитком промисловості й торгівлі відбувався ріст міст і міського населення.
Феодально-кріпосницькі відносини затримували економічний розвиток Росії.
2.2 Внутрішня політика царату
Після придушення селянської війни 1773 - 1775 років, що дощенту потрясла дворянську імперію, підсилилася кріпосницька реакція.
В 1775 році уряд видав «Учреждение для управления губерний Российской империи». За цим законом вся країна розділялася на 50 губерній. У кожній з них був створений великий поліцейсько-бюрократичний апарат. У результаті реформи підсилилася диктатура дворянства на місцях.
Кінець 18 століття ознаменувався новим загостренням класової боротьби в країні. В 1796 - 1997 роках селянським рухом були охоплені 32 губернії.
Прагнучи за всяку ціну зміцнити що зжив себе відсталий, кріпак лад, уряд Павла, що вступив на престол, 1 видало маніфест, що зобов’язав селян «перебывать» у колишнім званні виконувати все повинності на користь поміщиків. Було підтверджене право поміщиків засилати кріпосних на поселення.
Однак стривожене ростом селянського хвилювання уряд у квітні 1797 року видало указ, що заборонив поміщикам примушувати селян до панщинних робіт з неділь і більшим церковними святам. В указі висловлювалося також «побажання», щоб панщина не перевищувала трьох днів у тиждень. Указ не мав практичного значення.
У березні 1801 року Павло перший був убитий у результаті палацового перевороту. Царем став Олександр 1. Зміна царів не внесла змін у класовий зміст політики самодержавства, хоча уряд і проголосило «ліберальний» курс.
2.3 Вплив Вітчизняної війни 1812 року на антикріпосницькі настрої
У ніч на 12 червня 1812 року війська Наполеона вторглись на територію Росії. До цього часу французька буржуазія підкорила собі майже всю Європу й готувалася до встановлення світового панування. Росія повинна була стати ринком французьких товарів, джерел дешевого сировини й робочої сили.
Разом з російським народом, що прийняв на себе основну вагу війни, на боротьбу піднялися народи багатонаціональної Росії. Наполеонівське навала несла всім їм національне поневолення й посилення соціального гніта. У ході війни в ряди російської регулярної армії й ополчення влилися кавказькі народності, загони калмиків, казахів, башкир, т-тар, мордви, марійців, чувашів.
Причини патріотичного підйому 1812 року в тім, що, роблячи подвиги в регулярній армії й у партизанських загонах, народ сподівався на звільнення від кріпосницького гніта. У період війни на зайнятий ворогом території в Білорусії, Латвії, на Смоленщині відбувалися багато численні повстання кріпаків. Цей патріотичний підйом вплинув на ріст самосвідомості народів Росії, викликав посилення визвольного руху в країні.
У вересні 1814 року у Відні зібрався конгрес держав-переможниць. В основу його діяльності був покладений реакційний принцип легітимізму, що припускав відновлення скинутих династій і повернення європейських держав до старих границь, які вони мали до революційних воєн. Політика учасників Віденського конгресу, у тому числі й царській Росії, була спрямована на збереження старих, монархічних і феодальних порядків, на боротьбу з революційним і національно-визвольним рухом.
2.4 Дворянський етап у Російському визвольному русі. Декабристи
Селяни, що повернулися після переможного закінчення Вітчизняної війни, знову були перетворені в кріпосних рабів. Царат почав посилено насаджувати військові поселення. Поселенці несли на собі одночасно й жорстокий кріпосницький, і військово-адміністративний гніт. Селянам заборонялося розпоряджатися продуктами своєї праці, вести торгівлю й т.д.
Реакційна політика царату, ріст кріпосницького гніта викликали нове загострення класової боротьби в країні. В 1796 - 1825 роках відбулося понад 850 селянські хвилювання. Невдоволення охопило й армію.
В епоху кріпосного права більше трьох чвертей всіх учасників визвольної боротьби становили дворяни й лише одну чверть - міщани, селяни й представники інших станів. Поширення передових ідей сприяло появі в Росії таємних революційних організацій. Передбачалося, що всі таємні суспільства виступлять у травні 1826 року. Однак уряд довідався про це - декабристам не вдалося здійснити військовий переворот. Вони зайняли згубну для повстання вичікувальну позицію - Сенатська площа була оточена. Декабристи арештовані, керівники були страчені, а інші були присуджені до різних строкам одиночного висновку в міцності, каторжним роботам з наступним довічним поселенням у Сибіру.
Незважаючи на невдачу повстань, рух декабристів мало велике історичне значення. Це було перше в Росії збройне виступ, що ставила своєю метою знищення самодержавства й кріпацтва.
2.5 Криза кріпосницької системи господарства
У першій половині 19 століття, незважаючи на затримуючий вплив кріпацтва, російська промисловість досягла відомого прогресу. В 1828 році російська промисловість була вперше представлена на міжнародний ярмарку в Лейпцизі.
Початок промислового перевороту трохи прискорило заміну в російської промисловості кріпосної праці вільнонайманим.