Контрольная работа: Причини та наслідки техногенних катастроф
1 . Причини та наслідки техногенних катастроф
Між функціональною безграмотністю та катастрофами існує тісний зв'язок. Функціональна безграмотність – це один з чинників ризику сучасної цивілізації. Прорахунки конструкторів, збої техніки, очевидна безграмотність, помилкові дії та безпечність обслуговуючого персоналу призводили та призводять до великої кількості техногенних катастроф.
Техногенні катастрофи – це раптовий вихід з ладу машин, механізмів та агрегатів під час їх експлуатації, який супроводжується серйозними порушеннями виробничих процесів, сильним забрудненням великих територій, груповим ураженням чи загибеллю людей.
До техногенних катастроф відносяться: аварії на промислових об'єктах, будівництві, автомобільному, залізничному, повітряному, трубопровідному чи водному транспорті Внаслідок таких катастроф утворюються пожежі, руйнуються цивільні та промислові об'єкти, створюється небезпека радіаційного забруднення, хімічного та бактеріального ураження місцевості, розтікаються нафтопродукти чи агресивні речовини, які створюють загрозу безпеці життєдіяльності населенню та навколишньому природному середовищу.
Характер наслідків техногенних катастроф залежить від виду аварії, її масштабів та особливостей підприємств на яких виникла надзвичайна ситуація.
Причиною техногенної катастрофи може бути вилив зовнішніх природних чинників, проектно-виробничі дефекти споруд, порушення технологічних процесів виробництва, правил експлуатації транспортних машин, обладнання, механізмів. Однак, найбільш розповсюдженою причиною техногенних катастроф є помилкові дії людини, порушення технологічного процесу, інструкцій та правил техніки безпеки.
Найбільш характерними ознаками аварій, що призводять до тяжких наслідків є вибухи, пожежі, забруднення атмосфери та місцевості сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), радіоактивними речовинами (РР) та ін.
Вибухи, як правило, відбуваються на тих об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини, в тих системах та агрегатах, які працюють під великим тиском, на газо- і нафтопродуктопроводах і т.ін. Найбільш пожежонебезпечні суміші з повітрям атмосфери утворюються внаслідок витікання газоподібних та зріджених вуглеводневих продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену, бутилену і т. ін.
Наслідком вибуху, як правило, бувають пожежі. Пожежі на об'єктах народного господарства, внаслідок техногенних катастроф, виникають також тоді коли ушкоджується електропроводка чи машини, які знаходяться під напругою,руйнуються топки чи опалювальні системи, ємкості з легкозаймистими рідинами або ж порушуються правила техніки безпеки при їх експлуатації.
При техногенних катастрофах на характер та масштаби пожеж суттєво впливає вогнестійкість будівель та споруд, пожежна небезпека виробництва, щільність забудови, метеорологічні умови, стан систем та засобів пожежогасіння.
Серед техногенних аварій найбільш небезпечними по масштабах наслідків є аварії на атомних електростанціях (АЕС). Коли має місце викид у атмосферу радіоактивних речовин, що призводить до тривалого радіаційного забруднення місцевості на величезних площах та ураження людей гострою чи хронічною формами променевої хвороби.
Радіоактивне забруднення навколишнього середовища у випадку аварії на АЕС суттєво відрізняється від радіоактивного забруднення при ядерному вибуху як по конфігурації сліду, масштабах та ступеня зараження, дисперсному складу радіоактивних продуктів, так і по поражаючій дії. Таке явище обумовлюється в основному динамікою та ізотопним складом радіоактивних викидів, а також зміною метеорологічних умов в період викидів.
По зонах розповсюдження радіоактивних речовин радіаційні аварії на АЕС поділяються на три тини: локальні, місцеві та загальні.
До локальних аварій відносяться порушення в роботі АЕС, при яких вихід і, радіоактивних продуктів відбувся в межах території станції в таких кількостях, які перевищують встановлені для нормальної експлуатації значення.
До місцевих аварій відносяться порушення в роботі АЕС, при якому був вихід радіоактивних продуктів в межах санітарно-захисної зони АЕС в кількостях, які перевищують встановлені значення.
До загальних аварій відносяться порушення в роботі AEСвнаслідок яких І був вихід радіоактивних продуктів за межі санітарно-захисної зони,
Основними джерелами радіаційної небезпеки на АЕС: ядерний реактор, І опромінене ядерне паливо, деталі обладнання, що виймаються з реактора, обладнання та газопроводи з раді активними середовищами (перший контур, І газовий контур, системи очищення, системи збору та транспортування вод реакторного виділення і т. ін.
Гака висока потенційна небезпека обумовлює дуже високі вимоги до І проектування, спорудження та експлуатації АЕС. Незважаючи на такі високі;вимоги до безпеки АЕС за період використання атомної енергетики були окремі відкази обладнання, позапланові зупинки енергоблоків внаслідок І помилкових дій персоналу, різні категорії аварій та катастрофи.
Доказів того, що безпека складних систем в найбільшій мірі залежить від І людини (67%) отримали закордонні дослідники, які аналізували аварійні ситуації на АЕС.
Прямі докази цього положення привела державна комісія США, яка І розслідувала причини аварії на АЕС в Дрімайленді в 1979 p., коли людські І помилки, накладаючись одна на одну призвели до катастрофи, вартість ліквідації наслідків якої далеко перевищила 100 млн. доларів.Все почалося з дрібниці, коли кружка води попала в повітря провід, викликала зупинку насоса. Це призвело до каскаду подій, які повністю можна було контролювати. Але оператори зробили фатальну помилку. Вони зменшили надходження води в систему аварійного охолодження реактора. Зробили вони це тому, що помилково вважали, що реактору загрожує переповнення водою. Така думка з'явилася тому, що оператори не мали інформації про те, що перепускний клапан відкрити і вода через нього витікає так же швидко, як і затікає всередину. Стан показників змінювався не тоді, коли клапан закривався, а тоді коли до нього посилався керуючий сигнал. Технічно це виглядало простіше і нікому в голову не приходило, що різниця може бути суттєвою.
Крім цього, державна комісія США визначила:
заплутані та неповні технологічні інструкції;
невдале планування диспетчерської, де навіть досвідчені оператори ледве знаходили необхідні ручки на пульті;
велика кількість сигнальних ламп і панелей оператори просто не звертали увагу на «непотрібні» сигнали (синдром «хлопчика який кликав на допомогу без необхідності»);
прилади розташовані так високо, що без драбини до них неможливо дістатися;
погана навченість операторів та керівників робіт.
Загальні висновки комісії: помилкові дії операторів в поєднанні з помилками в організації їх праці призвели до переростання дрібних технічних помилок в катастрофу^ якій не змогли перешкодити навіть багато численні інженерні запобіжні пристрої та захисні системи, яких повністю вистачало, і на Трімайл Айленді, і в Чорнобилі.
Після катастрофи в Трімайл Айленді в світову практику ввійшло визначення хронічного зневажання людським чинником – продукт образу думок, коли зусилля направлені на підвищення недосяжної надійності обладнання, а не на формування уміння людей не створювати помилкових дій в складних ситуаціях.
Внаслідок грубих порушень правил безпечної експлуатації та помилкових дій 1986 рік для людства став роком вступу в епоху ядерного насильства, епоху ядерної біди. Історія людства подібної до Чорнобильської катастрофи, ще не знала такої аварії, яка б» була настільки згубною за своїми наслідками для природи, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій, річок та озер, міст та сіл, вплив нуклідів на мільйони людей, які тривало проживають на забруднених територіях дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи планетарними, а ситуації надзвичайними.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--