Контрольная работа: Причини та наслідки техногенних катастроф

Під радіоактивне забруднення в Росії підпали – Брянська, Калузька, Тульська, Орловська, а також в менших масштабах – Курська, Смоленська, Ліпецька та Тамбовська області. В Україні – Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська і а Вінницька області. В Білорусії – Гомельська, Могилевська,Брестська, Мінська та Гродненська області. Плямові забруднення мають місце в Краснодарському краї, Сухумі та Прибалтиці.

І Згідно з результатами аерогаммаспектрозйомки в Рівненській області під ураження потрапили 308 населених пунктів, в яких проживає понад 325 тисяч чоловік» в тому числі більше 85 тисяч дітей. Радіаційного забруднення зазнала майже половина території області – 292 тисячі гектарів сільськогосподарських угідь та 523 тисячі гектарів лісів.

Екологічний вплив Чорнобильської катастрофи поставив людство перед необхідністю розв'язання надзвичайно складних та великомасштабних проблем, які зачіпають практично всі сфери суспільного життя (мораль, науку, виробництво, охорону здоров'я). На жаль, у боротьбі проти такої, незнаної досі біди світовій практиці бракує необхідного досвіду.

В ліквідації наслідків Чорнобильської аварії брали участь понад 600 тисяч І чоловік.

Масштаби та характер радіаційного забруднення свідчать про можливість тяжких наслідків катастрофи в майбутньому, тому необхідна державна стратегічна програма на віки і тактична програма на найближчі роки. Саме, що найменше на 100 років закритий для господарського використання район під Гарисбергом в США, де в 1979 році на АЕС Тримайл Айленді виникла аварія, яка порівняно з ЧАЕС вважається технічного «шуткою». Відсутність здорового глузду призводить до того, що в Україні на потерпілих територіях населення вирощує врожаї сільськогосподарських культур небезпечних чи шкідливих при відсутності дозиметричної постійної достовірної інформації.

Радіоактивне забруднення внаслідок катастрофи розповсюджувалося у ' всіх напрямках і на значну відстань. Суттєве, а порою вирішальне значення в забрудненні місцевості протягом тривалого періоду мали радіоізотопи цезію, ніобію, рутенію, лантану, цирконію, неодиму, нептунію, церію, а в подальшому і трансуранові елементи. З харчами, водою, інгаляторно, через шкіру вони постійно надходили в організм людини. Спеціалісти вважають, на відміну від офіційної версії Мінохорони здоров'я, що не йод та цезій були основними дозо утворюючими чинниками для людини (окрім щитовидної залози), а цілий комплекс радіонуклідів. їх склад складав після катастрофи 80% дози радіації отриманої населенням, а в наступні роки 50–70%.

Мінохорони здоров'я стверджував, що раз дози, отримані населенням прилеглих районів, невеликі, то не варто звертати на них увагу. Однак, відомо, ¹ що малі дози призводять до різноманітних порушень функціонування організму людини. Офіційна версія базувалася на хибній уяві про те, що мало живучі ізотопи не є небезпечними, тому враховувати їх немає необхідності. Це лягло в основу створеної Мінохорони здоров'я «35 берної» концепцій яка є необґрунтованою та потенційно небезпечною, дезінформує населення, наукові І кола та уряд.

Вклад мало живучих ізотопів в формуванні променевого навантаження дуже великий тому, що при розпаді вони дають високоенергетичні частки та створюють високі дози опромінення. Скритими наслідками катастрофи є онко та генетичні порушення в організмі людини. Наша минула командно-бюрократична

система мала монополізм на всю інформацію, тому видавала її такими дозами та фактами, які це було їй вигідно, заперечувала га заперечує зв'язок високого рівня смертності в Україні з Чорнобильською катастрофою. За даними МНС, за 10 років захворюваність серед потерпілих від Чорнобильської катастрофи зросла майже в 4 рази.

Така політика призвела до психологічної та соціальної дестабілізації суспільства, яке повністю стало заперечувати подальший розвиток атомної енергетики.

Кожний сьогодні працюючий в Україні реактор має практично без відказану, багаторазову застраховану систему аварійного захисту, оснащений миттєво спрацьовуваними системами запасного охолодження на випадок раптового критичного підвищення температури, захисними пристроями для утримання осколків при їх виході з палива і т.ін. Надійність роботи атомних реакторів перевірялася експериментами МАГATE.

Можна по різному відноситися до АЕС, але їх існування на найближче майбутнє є об'єктивною реальністю. Чорнобильська ядерна катастрофа, яка охопила наше суспільство дуже загострила ситуацію. Всім хто живе біля атомних станцій хочеться знати наскільки небезпечна ця реальність. До недавна не існувало критеріїв про будь-яку критичну ситуацію на АЕС. І навіть планова зупинка блоків населенням сприймалася як надзвичайна подія. – Подібні проблеми давно вже вирішені стосовно стихійного лиха природного походження. Людина давно звикла до розробленої шкали для оцінки стихій: 12-бальна для сили вітру та 9-бальна для землетрусів. Для кожного рівня як. першої так і другої шкали є точні кількісні визначення по швидкості вітру, по вібраційному прискоренню ґрунту. Для використання цих шкал людиною існують всім зрозумілі критерії про те, як ведуть себе дерева при тому чи іншому вітрові або предмети в кімнаті при підземних поштовхах.

Після ряду аварій на закордонних станціях фізики зрозуміли необхідність розробки шкали тяжкості подій на АЕС – як засобу для інформації громадськості. В країнах, які розвивали атомну енергетику, з'явилися свої варіанти шкали, найбільш відомою була французька.

На базі французького варіанта під егідою Міжнародного агентства по атомній енергетиці (МАГАТЕ) була розроблена міжнародна шкала, яка впроваджена в колишньому Радянському Союзі.

Шкала МАГАТЕ має 7 рівнів:

Незначні події на АЕС.

Події середньої тяжкості.

Серйозні події.

Аварії в межах АЕС.

Аварії з ризиком для навколишнього середовища.

Тяжкі аварії.

Глобальна аварія (катастрофа).

Чорнобильська безпрецедентна катастрофа в атомній енергетиці, що призвела до крупномасштабного впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я населення цілого регіону відноситься до найвищого, 7-го рівня шкали,

В 1989 році на іспанській АЕС «Вандельос» виникла пожежа, яка призвела до ушкодження системи безпеки станції. Хоч ушкодження активної зони та зовнішнього викиду радіоактивності не відбулося, ризик таких подій помітно збільшився. Тому експерти віднесли цей інцидент до 3-го рівня шкали.

Більшість випадків на наших АЕС про які повідомляли засоби масової інформації відносилися до перших двох рівнів шкали МАГ ATE.

Всі події, які класифікуються до 3 рівня не мають серйозної небезпеки для населення.

2. Короткий опис техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС

Реактор четвертого блоку, на якому відбулася катастрофа, був введений в дію в 1983 році на три місяці раніше терміну. До фізичного пуску на дуже і малій потужності перевірили роботу всіх вузлів, а через три місяці реактор був і завантажений на всю енергетичну потужність.

У 1986 на четвертому блоці приступили до експерименту. Святе;правило атомної технології забороняє проводити будь-які дослідження з І відключеною системою захисту реактора, але ніхто з обслуговуючого персонал) ^f навіть не заглянув в інструкцію. Внаслідок грубих порушень правил безпечної «експлуатації та грубих людських помилок реактор четвертого блоку РБМК-1000. І вийшов з-під контролю. Необхідно сказати, що це не було трагічною випадковістю. Від реакторів РБМК на стадії експерименту відмовився весь світ. Реактори РБМК експлуатувалися тільки на території бувшого Радянського Союзу ці реактори вибухонебезпечні тому, що мають значний позитивний паровий коефіцієнт реактивності. Поява пари в активній зоні реактора призводить до підвищення тиску та вибуху.