Контрольная работа: Рівні роботи в розвитку мовлення молодшого школяра

Важливого значення в роботі з розвитку зв’язного мовлення на граматичному рівні займає посилена підготовка в словотворенні. Діти з’ясовують способи творення слів, їх словотвірного значення в усному і писемному мовленні. Словотворення – це утворення слів з новим лексичним значенням з допомогою префіксів, суфіксів. Ці слова активно використовуються учнями при написанні творів, переказів (усних чи письмових). Вивчаючи префікс, суфікс у слові школярі усвідомлюють різноманітність, багатозначність засобів творення нових слів, що збагачує їх власне мовлення (дід – прадід, вода – водяний тощо) . Чимало суфіксів надають мові милозвучності, емоційності – тобто вносять емоційно-почуттєвий відтінок: малий – малесенький, тихий – тихесенький, круглий – круглесенький тощо .

Уміння будувати усні висловлення, оформлення мови на письмі з допомогою граматичних категорій неможливе без їх використання на уроках розвитку зв’язного мовлення.

4. Усні та письмові перекази, твори

У діяльності вчителя і учнів, спрямованій на опанування уміннями відтворювати (усно, письмово) тексти різних типів, стилів, можна виділити декілька етапів [2]:

І. Попередня роззосереджена підготовка до переказу . Підготовку до сприймання і творчого відтворення тексту треба розпочинати заздалегідь. Для попередньої, роззосередженої підготовки підбирають матеріал, для розуміння якого не потрібен контекст. Для підготовки вибіркових, стислих, творчих переказів слід включати вправи на відпрацювання окремих структурно-композиційних і інформаційно-змістових умінь.

ІІ. Постановка завдань. Мотивація мовлення, сприймання тексту . Учні працюватимуть активно, з інтересом, якщо вчитель чітко визначить мету, конкретні завдання. Важливо ввести дітей в атмосферу твору. З цією метою вчитель використовує: загадки, аналіз приказок, прослуховування музики, проблемне завдання.

Залежно від виду переказу і підготовки учнів обирають спосіб сприймання тексту:

1) читання вчителем;

2) читання учнем мовчки;

3) паралельне прослуховування тексту і читання мовчки

ІІІ. Аналіз тексту у єдності змісту, мови і композиції. Складання плану та робочих матеріалів. Повторне читання тексту. Самостійним може вважатися переказ, який опирається на цілісне сприймання твору, на усвідомлення композиції, логічних зв’язків, засобів виразності. Тому провідним прийомом підготовки до переказу будь-якого виду є аналіз вихідного тексту у єдності змісту, структури та мовного оформлення. Учні мають не лише побачити авторську позицію, але й визначити й обґрунтувати своє ставлення до зображеного.

Аналіз вихідного тексту в процесі підготовки до кожного із видів переказу має своє специфічне спрямування. Для переказу, близького до тексту, аналіз зв’язується насамперед з відповіддю на запитання – які мовні засоби і чому обрані автором. Для переказів з додатковим завданням, крім того, важливо визначити, яке стилістичне забарвлення слід надати доповненню, щоб не порушити художньої єдності твору.

У ході бесіди за проблемними завданнями колективно складається план переказу і робочі матеріали, у які включаються слова, словосполучення, які необхідні для висловлення думок. Повторно читається текст, щоб відтворити цілісне сприймання твору.

ІV. Виконання першого варіанту переказу. Редагування роботи. Створення удосконаленого варіанту переказу . Праця з чернеткою привчає “думати з пером у руках”. Учень шукає найбільш влучне, виразне, комунікативно доцільне написання переказу. Редагування першого варіанта переказу буде ефективним, якщо його провести задеякий час після його написання.

V. Аналіз учнівських переказів . Це завершальний етап в роботі над переказом. Організуючі аналіз переказів, учитель у першу чергу відзначає досягнення, удачі, творчі знахідки дітей. Акцентує на успіхах у оволодінні практичними навичками і вміннями, в порівнянні з попередньою роботою. Заслуховуються 2-3 кращих роботи. У процесі колективного аналізу учні з’ясовують, що їм найбільше