Контрольная работа: Способи захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій

Стихійні дії сил природи, поки ще не повною мірою підлеглі людині, наносять економіці держави і населенню величезний збиток Надзвичайні ситуації - стихійні лиха - такі явища природи, які викликають екстремальні ситуації, порушують нормальну життєдіяльність людей і роботу об'єктів. Найбільш характерні стихійні лиха для різних географічних районів нашої країни - землетрусу, повені, селеві потоки і зсуви, сніжні лавини, бури й урагани, пожежі. Стихійні лиха виникають раптово і носять надзвичайний характер. Вони можуть руйнувати будинки і спорудження, знищувати цінності, порушувати процеси виробництва, викликати загибель людей і тварин. По характеру свого впливу на об'єкти окремі явища природи можуть бути аналогічні впливу деяких вражаючих факторів ядерного вибуху й інших засобів нападу супротивника.

Не можна не відзначити актуальність обраних питань, для написання роботи. У сучасному світі, при сучасній екології дуже часто приходиться очікувати надзвичайних ситуацій саме з боку природи, а не сторони країни нападаючого супротивника. Самим наочним прикладом за останній рік служить надзвичайна природна ситуація - повінь у наслідку землетрусу в океані і цунамі, що відбулося в країнах Південної та Південно – Східної Азії, що забрало сотні тисяч життів.

Ціль даної роботи - розглянути найбільш часто виникаючі надзвичайні ситуації, дати їм коротку характеристику і розглянути основні способи захисту населення при виникненні подібних ситуацій.

Робота містить аркушів друкованого тексту, вступ, основну частину, висновки по роботі і список використаної літератури.

У роботі маються посилання на використану літературу.

1. Описати основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності (БЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності (в т.ч. трудо­вої). Вона більш універсальна дисципліна, ніж охорона праці чи цивільна оборо­на, адже дві останні розглядають лише окремі випадки безпеки в конкретних ситуаціях. Охорона праці цікавиться людиною, яка знаходиться в умовах вироб­ництва, цивільна оборона - в надзвичайних ситуаціях, а безпека життєдіяльності у всіх життєвих обставинах. Завданням БЖД г розробка методів прогнозування, вивчення та ідентифікації шкідливих факторів, їх впливу на людину і довкілля. Курс БЖД призначений :

- сприяти усвідомленню, що в центрі уваги повинна бути людина, як головна цінність суспільства, та виховати в людині гуманне, свідоме ставлення до питань особистої безпеки та безпеки оточуючих в усіх сферах відносин;

- виробити навики ідентифікації небезпечних та шкідливих факторів і створення сприятливих умов життєдіяльності людей на певній території;

-тримати на контролі проектування нової техніки і технологічних процесів
згідно з сучасними вимогами екології і з урахуванням стійкості господарських об'єктів та технічних систем;

-прогнозувати можливу обстановку і приймати грамотні рішення в умовах
надзвичайних ситуацій щодо захисту населення та персоналу об'єктів від можливих негативних наслідків;

-забезпечити якісне засвоєння нового стереотипу поведінки людини з ме­тою виживання в нових природних та антропогенних умовах.

Безпека життєдіяльності базується на досягненнях таких дисциплін, як інженерна психологія, фізіологія людини, охорона праці, екологія, ергономіка, економіка тощо. З древніх часів до наших днів людина прагнула забезпечити свою безпеку. З розвитком промисловості це по­требує спеціальних знань. БЖД особливо актуальна зараз, в добу науково-технічного прогресу. Вона покликана відіграти важливу роль в стабілізації людсь­кого суспільства.

2. Дати стислу характеристику аналізаторів людини та вплив їх на предметну діяльність (зоровий)

Понад 90% інформації про зовнішній світ ми дістаємо через зоровий аналізатор (світловідчуття). За незліченним розмаїттям деталей і відтінків, за своєю красою і повнотою зорові відчуття незрівнянно багатші за всі інші. Особливо велике значення, наприклад, має зоровий аналізатор для водіїв. Проведена в Німеччині перевірка зору у водіїв безпосередньо на місці ДТП показала, що водіїв, винних в аваріях через дефекти зору, в 5-6 разів більше, ніж водіїв з нормальним зором. Коли говорять про зоровий аналізатор, то мають на увазі досить велику сукупність утворень, що виконують функції побудови світлового зображення на світлочутливих елементах, трансформацію енергії електромагнітного випромінювання в нервове збудження, кодування й перекодування інформації про зоровий образ та його пізнання. Така різноманітність і складність функцій здійснюється завдяки роботі дивовижних за своїми властивостями окремих структур аналізатора. Іноді це такі властивості, яких не можна відтворити навіть найдосконалішими технічними пристроями.

Око пропускає промені світла таким чином, що зображення предметів фокусується на внутрішній оболонці очного яблука - сітківці. У сітківці розташовані рецептори ока - палички і колбочки. Палички - це рецептори, які реагують на слабке, присмеркове світло. Колбочки подразнюються тільки яскравим світлом, з ними пов'язане сприймання кольорів.

У сітківці світло перетворюється на нервові імпульси, які по зоровому нерву передаються в головний мозок до зорової зони кори великих півкуль. Тут відбувається остаточне розрізнення подразнень - форми предметів, їхнього за­барвлення, величини, освітленості, розташування і руху. Орган зору дає можливість нам бачити і в найгустіших сутінках, і при яскравому сонячному освітленні. Можливим це стає тому, що око має чудову властивість - змінювати свою світлочутливість залежно від умов освітленості (властивість адаптації). Освітленість за природних умов змінюється на 6-9 порядків, приблизно в такому самому діапазоні відповідно змінюється і світлова чутливість. Один із механізмів - це зміна діаметра зіниці, яка виконує функцію, аналогічну діафрагмі фотоапарата, другий - наявність двох рівнів чутливості, зумовлених паличковим і колбочковим рецепторами. Для розпізнавання предмету необхідно, щоб орган зору забезпечував сприй­мання кожної деталі цього предмету, щоб відчуття їх не зливалися. Найкраща гострота зору в центральному полі зору. Коли з центра ока умовно провести ко­нус, і о підмінна гострота зору буде в конусі з кутом 3°, добра - в конусі 5-6°, задовільна - в конусі 12-14°. Тому всі оперативні знаки (дорожні) повинні розміщуватися в границях зорового конуса з кутом не більше 12°.

Наші здорові відчуті не зовсім відповідають реальній дійсності. Описано ряд явищ, при яких зір «обманює» нас, призводячи іноді до курйозних ситуацій або й зовсім небажаних наслідків. Це так звані ентоптичні явища, міражі, гало, ілюзії тощо. Усі розглянуті випадки характеризуються тим, що поява незвичай­них зорових відчуттів зумовлена цілком певними фізичними причинами, і що ці відчуття навіть можна підтвердити способами реєстрації, вимірювань тощо. Зовсім інше походження мають відчуття, які найчастіше пояснюють як ілюзії.

Рух автомобіля з темними фарбуванням (чорним або темно зеленим) здається більш повільним, віддаль до нього більшою, ніж насправді. Якраз цим пояснюється , що автомобілі темних кольорів значно частіше попадають у аварії. Автомобілі світлих кольорів, а особливо червоного, добре виділяю на навколишньому фоні, сприймаються як такі, що знаходяться ближче і рухаються з більшою швидкістю, ніж насправді. Це змушує водіїв зустрічних автомобілів бути обережнішими, що підвищує безпеку дорожнього руху.

Швейцарські дослідники вважають найбільш безпечним автомобіль, пофарбований в яскраво – червоний колір, англійські – в білий колір; американські – в оранжево – червоний. Датські експерти встановили, що 61,3 % зіткнень стається між автомобілями темних кольорів, 32,6 % - темних із світлими лише 6,1% світлих із світлими.

Найрідше від усіх попадають в аварію жовті автомобілі. Для попе­редження ілюзій рекомендуються заходи, що спрямовані на зниження впливу монотонних подразників, які викликають сонливість Так, наприклад, у водіїв нерідко виникає сонливість при їзді на прямих ділянках дороги. Щоб цього не було, рекомендують при будівництві через кожні 3 км передбачувати криві ділянки доро­ги. Для зниження монотонності руху окремі ділянки дороги фарбують в різні ко­льори, озеленюю роздільні смуги тощо.

Можливість розрізняти особливості навколишнього середовища, яке обумов­лене ступенем освітленості предметів і прозорістю повітряного середовища, і є видимістю. Це залежить від часу доби і стану атмосфери. Вона понижується в темний час доби, а також в дощ, снігопад, туман.

До речі, для регулювання дорожнього руху вибрані червоний, зелений і жов­тий кольори, тому що в тумані зелений колір сприймається як жовтий, а жовтий як червоний. Така помилка нестрашна. Червоний же колір має найбільшу довжи­ну хвилі, поширюється з найменшими втратами, і його видно на велику відстань.

Освітлення повинно відповідати таким основним вимогам: бути рівномірним і досить сильним; не створювати різких тіней на місцях роботи і контрастів між освітленим робочим місцем і оточуючою обстановкою (підлога, стіни); не створювати зайвої яскравості і блиску в полі зору працюючих; давати правильний напрям світлового потоку; відповідати правилам техніки безпеки.

Організація правильного освітлення природним і штучним способом має велике санітарно-гігієнічне значення, сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню травматизму, поліпшенню якості продукції. Світлове відчуття, яке викликає оптична частина спектра електромагнітних хвиль довжиною від 0,38 до 0,77 мк, оцінюється світловим потоком Ф, за одиницю якого прийнято люмен (лм).

Поверхнева щільність світлового потоку, що попадає на одиницю площі, називається освітленістю. За одиницю освітленості Е прийнято люкс (лк), що дорівнює освітленості, створюваній світловим потоком Ф = 1 лм, рівномірно розподіленим на площі S = 1 м² .

E = Ф/ S

Орган зору людини здатний бачити об'єкт при освітленості від 0,1 до 100000 лк.

Видимість будь-якого предмета на робочому місці залежить від освітленості, розміру предмета, його яскравості, контрасту з фоном і тривалості експозиції.

У навколишньому світі важко перелічити різноманітність кольорових відтінків, а проте колір –це також відображення в наших відчуттях такої фізичної якості, як спектральний склад випромінювання. Кольоровідчуття - це суб'єктив­ний образ спектра випромінювання, тобто характеристика його частотних складових. Людина розрізняє близько 150 кольорових тонів. Рецепторами, що забезпечують кольоросприймання, є колбочки.

Відомо, що кольори по-різному діють на психіку людини, викликають певні емоції. Наприклад, оранжевий колір сприймається як гарячий, він бадьорить, стимулює до активної діяльності. Голубий нагадує про воду. Він свіжий і прозорий, зменшує фізичну втому, заспокоює, регулює ритм серця. Червоний колір гарячий, енергійний. Коричневий-теплий, заспокійливий, але здатний викликати похмурий настрій, а з сірим відтінком насторожує, викликає занепокоєння. Жовтий – теплий, веселий колір, викликає хороший настрій. Зелений - заспокійливо діє на нервову систему. Білий - холодний. Сірий - діловий, сумовитий, здатний викликати апатію, нудьгу. Чорний - похмурий і важкий, різко знижує настрій.

Віконні рами і фрамуги фарбують у білий колір, бо він відбиває більше світла, ніж будь який інший (80%). Стелю і стіни, залежно від характеру виконуваної роботи і призначення приміщень, фарбують у білий і світлі кольори: голубий, жовтий (кремовий), зелений (салатовий).

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--