Контрольная работа: Стале споживання енергії

Вступ

Метою даної роботи є на основі дослідження споживання електроенергії власною сім’єю встановити, як застосовуються принципи концепції сталого розвитку та як ще їх можна використовувати у повсякденному житті.

У першій частині роботи подано відомості про ресурс – відомі на сьогоднішній день джерела електроенергії. У другій частині викладено дослідження, а у третій – пропозиції щодо застосування принципів сталого розвитку.

Концепція сталого розвитку була сформульована у 1987 році комісією Брутланд, а після Конференції в Ріо в 1992 році її принципи були відображені у порядку денному на ХХІ століття.

Концепція сталого розвитку передбачає такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. [2] Концепція сталого розвитку має на меті гармонізацію економічних потреб суспільства з екологічними можливостями природи. [3, с. 479]

1. Відомості про ресурс

Людська діяльність потребує енергії. Саме тому людство цікавиться проблемою виробництва енергії не одне століття. Загалом, виробництво енергії – це перетворення її із незручного для використання вигляду у зручний. Електроенергія виробляється на електростанціях різних видів, що перетворюють у електричну інші види енергії.

Відповідно до того, яку енергію використовують, електростанції поділяють на:

· Теплові електростанції

· Гідроелектростанції

· Атомні електростанції

· Сонячні електростанції

· Вітрові електростанції

· Електростанції, що використовують енергію тепла Землі

· Електростанції, що використовують енергію біомаси (органічні відходи, енергетичні плантації)

· Електростанції, що використовують енергію океанів і морів (приливів і відпливів, температурного градієнту, тощо)

· Нетрадиційні види енергетики (малих рік, гідроакумулюючих систем)

· Вторинні енергетичні ресурси (теплові відходи підприємств).

Перші три види електростанцій відносяться до традиційних видів енергії, решта – до так званих нетрадиційних. В Україні частка нетрадиційних джерел енергії хоча й зростає, проте все ще незначна. До останнього часу найбільша частка вироблялася на ТЕС, проте вже в 2005 році частка виробництва на АЕС стала більше (47,75% проти 45,66%) [5, с. 230]. Проте обидва цих типи електростанцій використовують вичерпні ресурси для виробництва електроенергії: ТЕС – різні види палива, найбільше – вугілля, природний газ та нафту, АЕС – ядерне паливо. Частка електростанцій, що використовують невичерпні джерела енергії в Україні в 2005 р. така: ГЕС – 6,53%, нетрадиційні джерела енергії – 0,06%[5, с. 230], всього – 6, 59%.

Необхідність розвитку в Україні НДЕ зумовлена:

· Дефіцитом традиційних для України ТЕР

· Дисбалансом у розвитку енергетичного комплексу України, орієнтованого на централізоване тепло – та енергопостачання і на значне виробництво енергії на АЕС при фактичній відсутності виробництв ядерного палива, підприємств для утилізації та переробці відходів, а також виробництв з створення і модернізації обладнання діючих АЕС

· Наявністю науково-технічної та промислової бази, придатної для виробництва практично всіх видів устаткування нетрадиційної енергетики

· Гарними клімато-метеорологічними умовами для використання основних видів НДЕ.

Виходячи з географічних, науково-економічних і екологічних факторів, для України доцільно розглядати використання таких НДЕ, як енергії сонця, вітру, біомаси, малих рік, геотермальної енергії.

Споживання енергоресурсів у всьому світі безперервно зростає. Нині на одну людину припадає в середньому в США – близько 7 т енергоресурсів, у Японії – 1,5 – 5 т, а в країнах, що розвиваються, – 0,15 – 0,3 т у нафтовому еквіваленті. [7, c. 227]

Що стосується України, використання енергетичних ресурсів вважається неефективним. Серед причин такого стану речей фахівці називають переважання енергоємних галузей промисловості, виробничо-технічну базу, орієнтовану на по-радянському низькі ціни на енергоресурси, звичка не економити енергію, а також значні втрати при транспортуванні.

У 2004 році в Україні ефективність використання енергоносіїв була в 2,4 разу нижча, ніж загалом у світі, у 2,6 разу менша, ніж у 26 країнах ОЕСР, і в 3,1 разу нижча, ніж у 25 країнах Євросоюзу.

Україна за ефективністю витрати умовного нафтового палива відстає (за даними 2003 року) від Польщі в 2,4 разу, Словаччини – 1,95, Угорщини – 2,9 разу. Відставання від великих західноєвропейських країн ще більше: від Франції – у 3,1 разу, Італії – 4,3. Показники енергоефективності нашої країни набагато нижчі, чим навіть у найбільших країнах світу, які розвиваються, – Китаї, Індії, Бразилії.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--