Контрольная работа: Стародавні релігії

Розділ І. Релігія Стародавнього Єгипту

1.1 Космологія

1.2 Покарання людей за гріхи

1.3 Культ померлих

1.4 Посвячення

Розділ ІІ. Релігія Стародавньої Греції

2.1 Грецька міфологія походження світу і богів

2.2 Грецький культ

Розділ ІІІ. Релігія стародавніх слов’ян

Висновки

Список літератури

РОЗДІЛ І. РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Релігія Стародавнього Єгипту виникла наприкінці ІV тис. до н.е. в період Давнього Царства та існувала до 332р. до н.е., коли Єгипет був завойований Олександром Македонським.

За весь час існування релігії Стародавнього Єгипту їй було властиве збереження найдавніших вірувань: фетишизму, наприклад, покоління каменю бен-бен; обожнювання рослин, наприклад, священної сісімори – богині Хатор; і особливо зооморфізму – культу тварин.

Якщо в інших релігіях тотемізм вимирає за стадією їх розвитку, то у Стародавнього Єгипті він переростає в культ тварин, аж до шанування усіх тварин, вбивство котрих каралося смертю. Священних тварин після смерті бальзамували і ховали на особливих цвинтарях.

Серед тварин, які шанувалися особливо, були бик (Апіс у Мемфісі, Мневісу у Геліополі), корова, крокодил, сокіл – символ неба, ібіс – втілення мудрості і знань, кішка, баран, лев (тут варто зазначити суперечливе ставлення до левів і деяких інших тварин, що шанувалися в Єгипті. З одного боку, лев – втілення царя, з іншого – царське полювання на лева), сфінкс – тіло лева з головою сокола чи барана (сфінкс у Санки-Петербурзі – уособлення Аменхотепа ІІІ), змія (особливо кобра) – захист від ворогів – на головному уборі фараонів.

Зооморфізм проявлявся у тому, що кожне єгипетське божество шанувалося у вигляді якоїсь тварини: бог Анубіс – у вигляді вовка, богиня Баст – у вигляді кішки, бог мудрості Тот – у вигляді ібіса чи павіана, бог Гора – у вигляді сокола, бог Себек – у вигляді крокодила, боги Амон, Хнум – у вигляді барана, боги Теф нут, Сехмет, Хатор – у вигляді лева, богиня Ісіда – у вигляді корови і т.д.

Пізніше відбувається антропоморфізму: вони зображувалися як істоти, що мають людське тіло з головою тварин чи птаха.

Перехід від мисливського господарства до землеробства і скотарства призвів до змін в релігійних віруваннях. На перший план стали висуватись боги, які уособлювали природні стихії: небо (богиня Нут), землю (бог Геб), сонце (бог Ра), місяць (бог Тот) та ін. В образі бога Хапі єгипетські землероби шанували річку Ніл.

Спочатку в кожному номі (незалежній області Єгипту) шанували свого головного Бога: в Геліополі – Ра-Атума, Фівах – Амона і т.д. Через об’єднання номів відбувалося об’єднання богів, їх співіснування, наприклад, Ра і Пта, чи злиття богів у „двійцю”. Ісіда з немовлям на руках – прообраз християнської богоматері з Ісусом на руках. При цьому за трьома богами вбачали одне божество. Наприклад, Амон, Ра, Пта: „Троє суть усі боги – Амон, Ра, Пта Немає їм рівних. Невидимий Амон є Ра обличчям і Пта тілом”. Бог сонця говорить про себе: „Я Хепр вранці, Ра в полудень і Атум увечері”.

Навколо тріади формувалася ієрархія богів. Об’єднання номів у дві держави (Верхній і Нижній Єгипет), а потім в єдину деспотію (приблизно 3 тис. до н.е.) призводить до утворення загальнодержавних культів, уніфікації релігії. Головне місце в уніфікованій релігії займали боги міста-гегемона.

Ієрархія богів на чолі з царем богів відображала існуючі деспотії і порядки в них. Так, верховний бог Ра-Атум, а пізніше Амон-Ра має свій двір, свого візиря (бога мудрості Тота). Фараон в Єгипті шанувався як втілення Бога, живий Бог.

Особливе місце в релігії Єгипту займали проблеми:

• космології (творення світу);

• покарання людини за гріхи;

• культ мертвих.

Розглянемо кожну з цих проблем.

1.1 Космологія

Створення світу, на думку давніх єгиптян, відбувалося таким чином. Спочатку існував лише хаос, первозданна пучина вод – Нун. Із хаосу вийшли боги, які створили землю, небо, людей, тварини і рослини.

Першим богом було сонце, що виступило у ролі деміурга (творця). В одному з міфів говориться, що з вод вийшов пагорб, на якому розпустилася квітка лотосу, а звідти з’явилося дитя – сонце Ра, „що освітило землю, яка перебувала в темряві”. З вуст Ра вийшли перші боги, а з його сліз – перші люди.

В інших міфах поява сонця пов’язується з яйцем, що було знесене на пагорбі, який піднявся із хаосу, птахом „Великий Гоготун”. Існує міф, що сонце було народжене у вигляді бичка величезною коровою – небом. Про Ра – золотого бичка, народженого небом, говориться у „Текстах пірамід”.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--