Контрольная работа: Ведення пологів при типовому розташуванні плоду

Зміст

Вступ

1. Періоди пологів та особливості. Ведення 1 періоду, ускладнення, та профілактика

3. Ведення 2 періоду, їх профілактика

4. Ведення 3 періоду, ускладнення, профілактика

Висновки

Використанна література

Вступ

Історія акушерства в Україні розпочинається з часів Київської Русі (X ст.). Як держава Київська Русь розвивалась досить прогресивно і самобутнім шляхом. Було встановлено економічні, культурні зв'язки з Придунайськими державами і Візантією. Медицина тих часів у Київській Русі була на досить високому рівні і ґрунтувалася на візантійській монастирській медицині (храмова медицина). Княгиня Ольга (померла у 969 р.) організувала першу лікарню в монастирі Києво-Печерської лаври, яка збереглася до наших часів. Для подання медичної допомоги, у тому числі й проділям, запрошували лікарів із закордону, широкі маси населення користувалися послугами бабок-повитух.

Новий етап у розвитку родопомочі починається з часів появи на Русі письма. Дочка князя Мстислава Володимировича Євпраксія (1108—1172 р.) написала медичний трактат грецькою мовою «Аліма» (мазь). У ньому підсумовано всі знання того часу в галузі акушерства, узагальнено досвід бабок-повитух щодо ведення вагітності, пологів, післяпологового періоду, а також гігієни жінки, догляду за дитиною.

Але досить успішний розвиток Київської Русі було перервано татаро-монгольським ігом, яке тривало майже 250 років (1237—1480). Подальший розвиток акушерства в Україні тісно пов'язаний із розвитком акушерства в Росії. З'явилися перші лікарі, які одержували освіту за кордоном. Але їх було дуже мало, вони обслуговували лише царський двір та привілейовані верстви населення. Народні маси ж користувалися послугами бабок-повитух.

Разом із тим було вжито заходів для створення загальнодержавної медицини — наприкінці XVIст. було організовано Аптекарську палату, яку згодом реорганізували в Аптекарський приказ. Під керівництвом Аптекарського приказу перебували лікарі, лікарні, аптеки, земельні ділянки для вирощування лікарських рослин. Було відкрито також першу лікарську школу на ЗО учнів. З'явилася медична література.

Початок системної медичної освіти у Росії було покладено Петром І. Це було потрібно для розвитку в країні економіки, культури, а також для армії. У цей час (XVIIIст.) формується і акушерство як фах. Це збігається з нововведеннями Петра І. Найважливіше із них — відкриття медичних шкіл у Москві, Санкт-Петербурзі та Кронштадті. У 1724 р. створено Академію наук, із стін якої вийшли такі видатні вчені, як М. В. Ломоносов, Крашевніков К., Бер та інші. Відповідно до указів Петра І було відкрито притулки для підкидьок. Виникла потреба у підготовці акушерських кадрів, нарешті, акушерсько-гінекологічні заклади повинні бути обладнані сучасною апаратурою, інструментами, діагностичними засобами.

Перелічені особливості акушерства стосуються всіх видів рододопомоги. Врахування їх, а також достатнє фінансування гарантуватимуть високий рівень акушерської служби. Рододопомога у всіх країнах світу, за визначенням ВООЗ, трактується як соціально-медична галузь, яка потребує допомоги не тільки уряду, а Ії усього суспільства.

1. Періоди пологів та особливості . Ведення 1 періоду, ускладнення, та профілактика

Після додаткового уточнення даних анамнезу, загального і акушерського обстеження ставлять акушерський діагноз. Роділлю укладають у ліжко. При регулярних переймах роділля повинна набути на пів сидячого положення. При цьому вісі плода і матки збігаються, що сприяє вставленню голови в таз.

Акушерка повинні спостерігати за:

а) загальним станом роділлі;

б) серцебиттям плода;

в) характером пологової діяльності;

г) рухом голівки, її відношенням до площини входу в таз;

д) станом навколоплідного міхура;

е) функцією сечового міхура і кишок;

є) знеболювати пологи.

Вислуховування серцебиття плода у період розкриття шийки матки при цілому навколоплідному міхурові проводиться кожні 15—20 хв., а після від ходження вод — через 5—10 хв. Насамперед звертають увагу на частоту, ритм і звучність тонів серця. Саме характер серцебиття є основним критерієм оцінки стану плода. У нормі частота серцебиття плода становить 120—140 за 1 хв., під час переїм — 160 за 1 хв. .Після перейми спостерігається тимчасове зменшення частоти ударів до 100—110 за 1 хв. Це пояснюється зміною плацентарного кровообігу, зумовленою сильним скороченням матки. Через 10—15 с серцебиття вирівнюється. Якщо серцебиття стає частим або частота його зменшується до 110 за 1 хв. і нижче, то це є ознакою загрози гіпоксії. Поява аритмії і приглушення тонів плода вказують на її початок.

Для спостереження за станом плода використовують апаратні методи дослідження за допомогою кардіомоніторів, які об'єктивно реєструють серцебиття, дозволяють записати ЕКГ та визначити скоротливість матки.

Спостереження за загальним станом роділлі включає в себе: виявлення самопочуття (болісність переїм, втома, головний біль, стан зору, загальна поведінка); систематичне дослідження пульсу, вимірювання артеріального тиску. Це допомагає своєчасно виявити токсикоз. Температуру тіла вимірюють 2—3 рази на добу.

Спостерігають за силою, частотою, продовженням і болісністю переїм. Бажано рахувати перейми або (ще ліпше) записувати гістерограму. Треба стежити також за станом матки: її консистенцією, контурами, висотою стояння її дна, розтягненням нижнього сегмента, появою і находженням межового кільця (слабко вираженої борозни).

Розкриття шийки матки. Дно матки на початку пологів лежить посередині між пупком і мечовидним відростком, у кінці періоду розкриття воно піднімається до мечовидного відростка і реберної дуги.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--