Контрольная работа: Вклади та депозити банків

· аналізу якості активів та пасивів;

· створення резервів для покриття можливих втрат від активних операцій;

· виконання зобов’язань комерційним банком у минулому;

· якості банківського менеджменту.

При оцінюванні фінансового стану позичальника — фізичної особи мають бути враховані:

· соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;

· сімейний стан клієнта;

· вік та здоров’я клієнта;

· доходи і витрати клієнта;

· інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

· зв’язки клієнта у діловому світі тощо.

Головним джерелом інформації про фінансовий стан потенційного позичальника є його звітність: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про наявність майна, а також розрахунки певних показників, зроблених на підставі цієї звітності. Але це не вичерпує усіх відомостей про клієнта. Є ще інші джерела, до яких належать архіви банку, інформація від інших фінансово-кредитних установ, економічна преса тощо.

Банк-кредитор має право вимагати у клієнта список банків і фінансових установ, з якими він має і мав відносини в минулому. Він повинен з’ясувати питання про стан поточних розрахунків клієнта з постачальниками, своїми працівниками.

Тільки на підставі результатів ретельної аналітичної роботи банк робить висновки про здатність клієнта повертати борги, а отже, і про можливість укладення з ним кредитної угоди.

3. Уповноважені банки для формування кредитного потенціалу в іноземній валюті відкривають юридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) такі банківські рахунки:

■ поточні;

■ розподільчі;

■ кредитні;

■ депозитні (вкладні).

Поточний валютний рахунок призначений для розрахунків клієнтів банку в межах чинного законодавства в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті (Рис. 6.2).

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента, та обов'язкового продажу частини цієї інвалюти на міжбанківському валютному ринку України. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученням юридичної особи-резидента.

Підприємцям - фізичним особам-резидентам, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, відкривають розподільчий і поточний рахунки за режимом, який призначений для юридичних осіб-резидентів.

Кредитні рахунки в інвалюті відкривають особам, що одержують кредит в іноземній валюті.

Депозитні валютні рахунки призначені для збереження коштів і одержання доходу.

Для обліку операцій на поточних, кредитних і депозитних рахунках використовуються ті ж самі рахунки другого класу Плану бухгалтерського обліку, що й для обліку операцій у національній валюті.

Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності обліковуються на рахунку 260 -ї групи «Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності»:

2603 П Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності

Призначення рахунку : облік надходжень в іноземній валюті та здійснення продажу на міжбанківському валютному ринку України згідно з чинним законодавством України.

За кредитом рахунку проводяться суми всіх надходжень на рахунок.